Категорія: ЖИТТЯ

Я звільнився! Працювати за копійки не буду… Тепер я зможу жити й без роботи.– Я… Я отримав спадщину! Тепер у мене пристойний капітал, – Гроші мої! Але це ще не все. Я подаю на розлучення, набридло…

Коментарі Вимкнено до Я звільнився! Працювати за копійки не буду… Тепер я зможу жити й без роботи.– Я… Я отримав спадщину! Тепер у мене пристойний капітал, – Гроші мої! Але це ще не все. Я подаю на розлучення, набридло…

– Я виграв! Виявляється, мій тато був багатий, я відсудив у його родини свою частину, а це чимало. Тепер у…

– Що будете гроші просити? Ото мені зять дістався, біднота! – Донька вибігла, наче її окропом обдали, а сваха зблідла після моїх слів

Коментарі Вимкнено до – Що будете гроші просити? Ото мені зять дістався, біднота! – Донька вибігла, наче її окропом обдали, а сваха зблідла після моїх слів

Я завжди казала донечці, аби дивилась уважно, кого обирає. Адже свого часу я так вийшла за звичайного хлопця. Хоча могла…

З братом домовились по-чесному поділити батьківський спадок. Але Олег швидко забув про свої обіцянки

Коментарі Вимкнено до З братом домовились по-чесному поділити батьківський спадок. Але Олег швидко забув про свої обіцянки

Кілька років тому ми з братом серйозно поговорили про маму і про квартиру. Мама тоді вже не була молодою, здоров’я…

Онучку не знайдеться у тебе гривень двадцять на хліб?Той простягав йому тремтячу долоню, на якій було трохи копійок.Андрій, порпаючись у кишенях. простягнув старому свій пакет з продуктами.старий вказав рукою на кудлатого невеликого песика, що сидів поруч.

Коментарі Вимкнено до Онучку не знайдеться у тебе гривень двадцять на хліб?Той простягав йому тремтячу долоню, на якій було трохи копійок.Андрій, порпаючись у кишенях. простягнув старому свій пакет з продуктами.старий вказав рукою на кудлатого невеликого песика, що сидів поруч.

– А ще кажуть, що понеділок важкий день, – думав Андрій, сідаючи в машину. – П’ятниця теж чогось не тішила……

– Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?

Коментарі Вимкнено до – Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?

Після того, як не стало чоловіка Тетяни минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти….

― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.

Коментарі Вимкнено до ― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.

Ліза дивилася на монітор, а всередині щось безповоротно ламалося прямо зараз. Це був він, її чоловік, з яким вони прожили…

Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Коментарі Вимкнено до Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Усе почалося з дрібниць. Зовсім непомітно, якось по-родинному. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна…

Знайомі напросилися на дачу «на шашлики», але приїхали з порожніми руками. Замість м’яса їм підсмажила кабачки. Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь…

Коментарі Вимкнено до Знайомі напросилися на дачу «на шашлики», але приїхали з порожніми руками. Замість м’яса їм підсмажила кабачки. Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь…

Є категорія людей, які щиро вважають, що чужа дача — це філія безкоштовного санаторію з опцією «все включено». Вони вірять,…

– Знаєш, так буває: вдома – це чудовий хлопець, а як хтось з’являється сторонній, він одразу починає говорити про дружину всяке і навіть не помічає цього. Знаєш, чому так виходить? – Чому?

Коментарі Вимкнено до – Знаєш, так буває: вдома – це чудовий хлопець, а як хтось з’являється сторонній, він одразу починає говорити про дружину всяке і навіть не помічає цього. Знаєш, чому так виходить? – Чому?

– Ну і довго ти збираєшся це терпіти? – запитала Оля крізь сльози в Марини. Вона була просто обурена поведінкою…

– Алло, Вітя… – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна.– Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку.

Коментарі Вимкнено до – Алло, Вітя… – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна.– Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку.

Надія Петрівна більше години кликала свого чоловіка Сергія. В глибині душі вона розуміла, що трапилося щось погане, але серце все…