Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Наталя натиснула на ручку. Двері піддалися надто легко. Вони не були замкнені на оберт, як завжди робив її педантичний чоловік. Павло міг забути вимкнути праску, але ніколи не залишав дім відкритим. Наталя зробила крок уперед і завмерла. Повітря в коридорі було важким. Її погляд упав на підставку для взуття. Поруч із сірими кросівками Павла стояли вони. Яскраво-червоні, лаковані туфлі на тонкій шпильці. Вони виглядали чужорідно, як отруйний гриб серед лісової галявини. Маленький розмір — мабуть, тридцять шостий. У Наталі був тридцять дев’ятий. — О Боже… — прошепотіла вона, відчуваючи, як ноги стають ватяними. На вішалці, де зазвичай висіла її легка вітровка, тепер красувалася маленька шкіряна сумочка з масивною золотистою пряжкою. Сумка гості, яка явно не збиралася йти швидко. Наталя притулилася спиною до холодної стіни під’їзду, намагаючись вдихнути. У голові промайнули кадри останніх трьох тижнів

Наталя натиснула на ручку. Двері піддалися надто легко. Вони не були замкнені на оберт, як завжди робив її педантичний чоловік. Павло міг забути вимкнути праску, але ніколи не залишав дім відкритим. Наталя зробила крок уперед і завмерла. Повітря в коридорі було важким. Її погляд упав на підставку для взуття. Поруч із сірими кросівками Павла стояли вони. Яскраво-червоні, лаковані туфлі на тонкій шпильці. Вони виглядали чужорідно, як отруйний гриб серед лісової галявини. Маленький розмір — мабуть, тридцять шостий. У Наталі був тридцять дев’ятий. — О Боже… — прошепотіла вона, відчуваючи, як ноги стають ватяними. На вішалці, де зазвичай висіла її легка вітровка, тепер красувалася маленька шкіряна сумочка з масивною золотистою пряжкою. Сумка гості, яка явно не збиралася йти швидко. Наталя притулилася спиною до холодної стіни під’їзду, намагаючись вдихнути. У голові промайнули кадри останніх трьох тижнів

Viktor
23 Лютого, 202623 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Наталя натиснула на ручку. Двері піддалися надто легко. Вони не були замкнені на оберт, як завжди робив її педантичний чоловік. Павло міг забути вимкнути праску, але ніколи не залишав дім відкритим. Наталя зробила крок уперед і завмерла. Повітря в коридорі було важким. Її погляд упав на підставку для взуття. Поруч із сірими кросівками Павла стояли вони. Яскраво-червоні, лаковані туфлі на тонкій шпильці. Вони виглядали чужорідно, як отруйний гриб серед лісової галявини. Маленький розмір — мабуть, тридцять шостий. У Наталі був тридцять дев’ятий. — О Боже… — прошепотіла вона, відчуваючи, як ноги стають ватяними. На вішалці, де зазвичай висіла її легка вітровка, тепер красувалася маленька шкіряна сумочка з масивною золотистою пряжкою. Сумка гості, яка явно не збиралася йти швидко. Наталя притулилася спиною до холодної стіни під’їзду, намагаючись вдихнути. У голові промайнули кадри останніх трьох тижнів

Скрегіт ключа в замку здався Наталі занадто гучним у порожньому під’їзді. Вона звикла, що вдома її зустрічає гамір: тупіт маленьких…

Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? -Заробляй. Або чоловіка свого відправ на роботу. Грошей я тільки на квартплату даватиму. А все інше купуватиму тільки собі. І тільки спробуйте взяти. -Тоді геть з мого будинку!

Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? -Заробляй. Або чоловіка свого відправ на роботу. Грошей я тільки на квартплату даватиму. А все інше купуватиму тільки собі. І тільки спробуйте взяти. -Тоді геть з мого будинку!

Viktor
23 Лютого, 202623 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? -Заробляй. Або чоловіка свого відправ на роботу. Грошей я тільки на квартплату даватиму. А все інше купуватиму тільки собі. І тільки спробуйте взяти. -Тоді геть з мого будинку!

Оля прийшла додому сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке…

Андрію! Це що таке, я тебе питаю? — голос Олени, дружини, тремтів від люті. — Я лізла дістати ароматизатор, який впав за бачок, а витягла оце! Тут гроші, Андрію! Величезна купа грошей! Вона розірвала пакет прямо перед його обличчям. На килим полетіли вогкі купюри. П’ятсот, тисяча, двісті. Справжній дощ із паперових сподівань. — Я відкладав, — ледь чутно промовив він, відчуваючи себе школярем, якого спіймали з чимось недобрим за школою. — Відкладав?! — Олена мало не задихнулася. — Тут майже триста тисяч! У туалеті! Ти що, щось від мене приховуєш? Чи, може, у тебе десь на лівому березі друга сім’я підростає, якій аліменти треба готувати? — Та яка сім’я, Олено, схаменися! Ти ж знаєш, де я працюю! — Все, Андрію, я набираю свою матір, ти геть палицю перегнув! — крикнула дружина і стала набирати номер тещі. Андрій зблід

Андрію! Це що таке, я тебе питаю? — голос Олени, дружини, тремтів від люті. — Я лізла дістати ароматизатор, який впав за бачок, а витягла оце! Тут гроші, Андрію! Величезна купа грошей! Вона розірвала пакет прямо перед його обличчям. На килим полетіли вогкі купюри. П’ятсот, тисяча, двісті. Справжній дощ із паперових сподівань. — Я відкладав, — ледь чутно промовив він, відчуваючи себе школярем, якого спіймали з чимось недобрим за школою. — Відкладав?! — Олена мало не задихнулася. — Тут майже триста тисяч! У туалеті! Ти що, щось від мене приховуєш? Чи, може, у тебе десь на лівому березі друга сім’я підростає, якій аліменти треба готувати? — Та яка сім’я, Олено, схаменися! Ти ж знаєш, де я працюю! — Все, Андрію, я набираю свою матір, ти геть палицю перегнув! — крикнула дружина і стала набирати номер тещі. Андрій зблід

Viktor
23 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Андрію! Це що таке, я тебе питаю? — голос Олени, дружини, тремтів від люті. — Я лізла дістати ароматизатор, який впав за бачок, а витягла оце! Тут гроші, Андрію! Величезна купа грошей! Вона розірвала пакет прямо перед його обличчям. На килим полетіли вогкі купюри. П’ятсот, тисяча, двісті. Справжній дощ із паперових сподівань. — Я відкладав, — ледь чутно промовив він, відчуваючи себе школярем, якого спіймали з чимось недобрим за школою. — Відкладав?! — Олена мало не задихнулася. — Тут майже триста тисяч! У туалеті! Ти що, щось від мене приховуєш? Чи, може, у тебе десь на лівому березі друга сім’я підростає, якій аліменти треба готувати? — Та яка сім’я, Олено, схаменися! Ти ж знаєш, де я працюю! — Все, Андрію, я набираю свою матір, ти геть палицю перегнув! — крикнула дружина і стала набирати номер тещі. Андрій зблід

Вечір у квартирі Ковальчуків починався як зазвичай: шипіння олії на пательні, монотонний гул телевізора з вітальні та звична суєта перед…

Мама давно кликала її до себе. Після того як молодший брат поїхав за кордон, і мама залишилася одна, Ліду і саму гризла совість, вона уявляла, як мамі там самотньо, але не могла поїхати, залишивши тут Ярика. – Все нормально, мамо, просто втомилася, роботи багато. Я обов’язково приїду, може, в березні, ну або на травневі свята точно.

Мама давно кликала її до себе. Після того як молодший брат поїхав за кордон, і мама залишилася одна, Ліду і саму гризла совість, вона уявляла, як мамі там самотньо, але не могла поїхати, залишивши тут Ярика. – Все нормально, мамо, просто втомилася, роботи багато. Я обов’язково приїду, може, в березні, ну або на травневі свята точно.

Viktor
23 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Мама давно кликала її до себе. Після того як молодший брат поїхав за кордон, і мама залишилася одна, Ліду і саму гризла совість, вона уявляла, як мамі там самотньо, але не могла поїхати, залишивши тут Ярика. – Все нормально, мамо, просто втомилася, роботи багато. Я обов’язково приїду, може, в березні, ну або на травневі свята точно.

Від його одягу пахло новими парфумами, які, мабуть, подарувала дружина, інакше б він похвалився і розповів їй, як вибирав парфуми,…

Олег потис руку мляво. Його “тріумф” розсипався. Картинка «успішний колишній і покинута дружина» не складалася. Поруч зі мною стояв чоловік, який був молодший за Олега років на п’ятнадцять. Вищий, стрункіший.

Олег потис руку мляво. Його “тріумф” розсипався. Картинка «успішний колишній і покинута дружина» не складалася. Поруч зі мною стояв чоловік, який був молодший за Олега років на п’ятнадцять. Вищий, стрункіший.

Viktor
23 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Олег потис руку мляво. Його “тріумф” розсипався. Картинка «успішний колишній і покинута дружина» не складалася. Поруч зі мною стояв чоловік, який був молодший за Олега років на п’ятнадцять. Вищий, стрункіший.

– Затишно. По-пенсіонерськи так. – Олег увійшов до банкетної зали з таким виглядом, ніби приніс мені не подарунок, а гуманітарну…

Поки я була на заробітках, ні син, ні дочка не захотіли їхати в село і доглядати бабусю. Мені нічого не залишалося, як попросити сусідку доглядати за мамою за певну плату. А цього року в кінці літа мами не стало. Я приїхала додому, і тут мої діти почали крутитися біля мене, питати, кому з них я збираюся будинок записати

Поки я була на заробітках, ні син, ні дочка не захотіли їхати в село і доглядати бабусю. Мені нічого не залишалося, як попросити сусідку доглядати за мамою за певну плату. А цього року в кінці літа мами не стало. Я приїхала додому, і тут мої діти почали крутитися біля мене, питати, кому з них я збираюся будинок записати

Viktor
23 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Поки я була на заробітках, ні син, ні дочка не захотіли їхати в село і доглядати бабусю. Мені нічого не залишалося, як попросити сусідку доглядати за мамою за певну плату. А цього року в кінці літа мами не стало. Я приїхала додому, і тут мої діти почали крутитися біля мене, питати, кому з них я збираюся будинок записати

Був час, коли в нашому селі більшість жінок поїхало на заробітки в Італію. Я вагалася, бо було страшно, адже до…

Я порівнювала їх усіх із Дмитром. Жоден із них не питав, чи вдягла я шапку. Жоден не зустрічав мене з роботи з парасолькою, якщо йшов дощ. Жоден не слухав моїх розповідей про проблеми з колегами. Усім їм було потрібно від мене лише зручність і легкість. Я зрозуміла, що його спокій — це не нудьга, а надійність.

Я порівнювала їх усіх із Дмитром. Жоден із них не питав, чи вдягла я шапку. Жоден не зустрічав мене з роботи з парасолькою, якщо йшов дощ. Жоден не слухав моїх розповідей про проблеми з колегами. Усім їм було потрібно від мене лише зручність і легкість. Я зрозуміла, що його спокій — це не нудьга, а надійність.

Viktor
23 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Я порівнювала їх усіх із Дмитром. Жоден із них не питав, чи вдягла я шапку. Жоден не зустрічав мене з роботи з парасолькою, якщо йшов дощ. Жоден не слухав моїх розповідей про проблеми з колегами. Усім їм було потрібно від мене лише зручність і легкість. Я зрозуміла, що його спокій — це не нудьга, а надійність.

Пішла від чоловіка (33 роки) рік тому і пошкодувала сто разів. Думала, що знайду собі чоловіка кращого, але помилилася. Намагалася…

Я не знала, що сказати. Сльози підступили самі. Не від жалю — від втоми. Від того, що п’ятнадцять років він був тінню, а тепер раптом став людиною з крові й болю. Я поставила чайник. Ми сиділи мовчки.

Я не знала, що сказати. Сльози підступили самі. Не від жалю — від втоми. Від того, що п’ятнадцять років він був тінню, а тепер раптом став людиною з крові й болю. Я поставила чайник. Ми сиділи мовчки.

Viktor
23 Лютого, 202623 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не знала, що сказати. Сльози підступили самі. Не від жалю — від втоми. Від того, що п’ятнадцять років він був тінню, а тепер раптом став людиною з крові й болю. Я поставила чайник. Ми сиділи мовчки.

Той день я пам’ятаю до найменших дрібниць. Шість мисок з вівсянкою на столі, запах кави і старі джинси, в яких…

Свекруха навмисно повідомила нам неправильну дату свого приїзду. Приїхала не одна, хотіла зробити нам сюрприз. Та я випадково дізналася про її підступний план, тому сюрприз чекав на неї

Свекруха навмисно повідомила нам неправильну дату свого приїзду. Приїхала не одна, хотіла зробити нам сюрприз. Та я випадково дізналася про її підступний план, тому сюрприз чекав на неї

Viktor
23 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Свекруха навмисно повідомила нам неправильну дату свого приїзду. Приїхала не одна, хотіла зробити нам сюрприз. Та я випадково дізналася про її підступний план, тому сюрприз чекав на неї

Свекруха навмисно повідомила нам неправильну дату свого приїзду. Приїхала не одна, хотіла зробити нам сюрприз. Та я випадково дізналася про…

Родина була в шоці, коли я виставила внука зі своєї квартири і поміняла усі замки! Цікаво, а на що вони розраховували?

Родина була в шоці, коли я виставила внука зі своєї квартири і поміняла усі замки! Цікаво, а на що вони розраховували?

Viktor
23 Лютого, 202623 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Родина була в шоці, коли я виставила внука зі своєї квартири і поміняла усі замки! Цікаво, а на що вони розраховували?

Родина була в шоці, коли я виставила внука зі своєї квартири і поміняла усі замки! Цікаво, а на що вони…

Навігація записів

Старіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Наталя натиснула на ручку. Двері піддалися надто легко. Вони не були замкнені на оберт, як завжди робив її педантичний чоловік. Павло міг забути вимкнути праску, але ніколи не залишав дім відкритим. Наталя зробила крок уперед і завмерла. Повітря в коридорі було важким. Її погляд упав на підставку для взуття. Поруч із сірими кросівками Павла стояли вони. Яскраво-червоні, лаковані туфлі на тонкій шпильці. Вони виглядали чужорідно, як отруйний гриб серед лісової галявини. Маленький розмір — мабуть, тридцять шостий. У Наталі був тридцять дев’ятий. — О Боже… — прошепотіла вона, відчуваючи, як ноги стають ватяними. На вішалці, де зазвичай висіла її легка вітровка, тепер красувалася маленька шкіряна сумочка з масивною золотистою пряжкою. Сумка гості, яка явно не збиралася йти швидко. Наталя притулилася спиною до холодної стіни під’їзду, намагаючись вдихнути. У голові промайнули кадри останніх трьох тижнів
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? -Заробляй. Або чоловіка свого відправ на роботу. Грошей я тільки на квартплату даватиму. А все інше купуватиму тільки собі. І тільки спробуйте взяти. -Тоді геть з мого будинку!
  • Андрію! Це що таке, я тебе питаю? — голос Олени, дружини, тремтів від люті. — Я лізла дістати ароматизатор, який впав за бачок, а витягла оце! Тут гроші, Андрію! Величезна купа грошей! Вона розірвала пакет прямо перед його обличчям. На килим полетіли вогкі купюри. П’ятсот, тисяча, двісті. Справжній дощ із паперових сподівань. — Я відкладав, — ледь чутно промовив він, відчуваючи себе школярем, якого спіймали з чимось недобрим за школою. — Відкладав?! — Олена мало не задихнулася. — Тут майже триста тисяч! У туалеті! Ти що, щось від мене приховуєш? Чи, може, у тебе десь на лівому березі друга сім’я підростає, якій аліменти треба готувати? — Та яка сім’я, Олено, схаменися! Ти ж знаєш, де я працюю! — Все, Андрію, я набираю свою матір, ти геть палицю перегнув! — крикнула дружина і стала набирати номер тещі. Андрій зблід
  • Мама давно кликала її до себе. Після того як молодший брат поїхав за кордон, і мама залишилася одна, Ліду і саму гризла совість, вона уявляла, як мамі там самотньо, але не могла поїхати, залишивши тут Ярика. – Все нормально, мамо, просто втомилася, роботи багато. Я обов’язково приїду, може, в березні, ну або на травневі свята точно.
  • Олег потис руку мляво. Його “тріумф” розсипався. Картинка «успішний колишній і покинута дружина» не складалася. Поруч зі мною стояв чоловік, який був молодший за Олега років на п’ятнадцять. Вищий, стрункіший.
  • Поки я була на заробітках, ні син, ні дочка не захотіли їхати в село і доглядати бабусю. Мені нічого не залишалося, як попросити сусідку доглядати за мамою за певну плату. А цього року в кінці літа мами не стало. Я приїхала додому, і тут мої діти почали крутитися біля мене, питати, кому з них я збираюся будинок записати
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes