Сідай, їж, — Надія Іванівна підсунула тарілку до дівчинки. Аня мовчки взяла ложку. Вона їла акуратно, майже не видаючи звуків, не піднімаючи голови. — Зараз поїмо, — почала господиня, намагаючись бодай якось розбити цю крижану мовчанку, — і підемо малину збирати. Ти ж любиш малину? — Люблю, — ледь чутно відповіла Аня. — Ну от і добре. Зберемо кошик, а ввечері млинців напечемо. Будемо з ягідним сиропом смакувати. Дівчинка лише кивнула. На городі Аня працювала на совість. Вона не відволікалася на метеликів, не намагалася втекти до гойдалок. Вона методично зривала ягоди, намагаючись не пошкодити кущі. Надія Іванівна спостерігала за нею крізь гілки смородини. Їй стало якось не по собі. Було відчуття, що дитина не живе, а виконує якусь складну програму виживання. — Допоможеш мені тісто на млинці замісити? — запитала жінка пізніше. Вона завжди любила готувати сама, щоб ніхто не заважав, але зараз їй хотілося витягнути дівчинку з її внутрішньої мушлі

Коментарі Вимкнено до Сідай, їж, — Надія Іванівна підсунула тарілку до дівчинки. Аня мовчки взяла ложку. Вона їла акуратно, майже не видаючи звуків, не піднімаючи голови. — Зараз поїмо, — почала господиня, намагаючись бодай якось розбити цю крижану мовчанку, — і підемо малину збирати. Ти ж любиш малину? — Люблю, — ледь чутно відповіла Аня. — Ну от і добре. Зберемо кошик, а ввечері млинців напечемо. Будемо з ягідним сиропом смакувати. Дівчинка лише кивнула. На городі Аня працювала на совість. Вона не відволікалася на метеликів, не намагалася втекти до гойдалок. Вона методично зривала ягоди, намагаючись не пошкодити кущі. Надія Іванівна спостерігала за нею крізь гілки смородини. Їй стало якось не по собі. Було відчуття, що дитина не живе, а виконує якусь складну програму виживання. — Допоможеш мені тісто на млинці замісити? — запитала жінка пізніше. Вона завжди любила готувати сама, щоб ніхто не заважав, але зараз їй хотілося витягнути дівчинку з її внутрішньої мушлі

— Мамо, можна Ганнуся в тебе тиждень поживе? Нам із Танею треба з’їздити до її рідного містечка, там зі спадщиною…

Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту хату купувати, як його мама, — бідкається Ганна, не знаходячи собі місця. — Після останніх її вибриків… Може, нам і у звичайній двокімнатній добре буде… Ганна ділиться з подругою наболілим: вони з чоловіком мріють про власний будинок. Справжній, із садочком, квітниками, гойдалкою для малечі та затишною альтанкою, де пахне димком від мангала. Дім їм потрібен для себе, для родини, для майбутнього. А от іще одна господиня, якою вже бачить себе мама чоловіка, Олена Олександрівна, Ганні там категорично не потрібна. Навіть у гості — і то важко. Хоча зараз на її «набіги» невістка ще якось заплющує очі, але, Боже ж мій, як це важко.

Коментарі Вимкнено до Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту хату купувати, як його мама, — бідкається Ганна, не знаходячи собі місця. — Після останніх її вибриків… Може, нам і у звичайній двокімнатній добре буде… Ганна ділиться з подругою наболілим: вони з чоловіком мріють про власний будинок. Справжній, із садочком, квітниками, гойдалкою для малечі та затишною альтанкою, де пахне димком від мангала. Дім їм потрібен для себе, для родини, для майбутнього. А от іще одна господиня, якою вже бачить себе мама чоловіка, Олена Олександрівна, Ганні там категорично не потрібна. Навіть у гості — і то важко. Хоча зараз на її «набіги» невістка ще якось заплющує очі, але, Боже ж мій, як це важко.

— Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту хату купувати, як його мама, —…

Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Коментарі Вимкнено до Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він…

Напередодні на мій рахунок прийшла пристойна сума грошей. Думала, що то від чоловіка, але він спокійно сидів на дивані і дивився телевізор. Його реакція мене вpaзила. То був подарунок від коханки. А потім вона написала мені повідомлення від якого в мене підкосились ноги…

Коментарі Вимкнено до Напередодні на мій рахунок прийшла пристойна сума грошей. Думала, що то від чоловіка, але він спокійно сидів на дивані і дивився телевізор. Його реакція мене вpaзила. То був подарунок від коханки. А потім вона написала мені повідомлення від якого в мене підкосились ноги…

Напередодні на мій рахунок прийшла пристойна сума грошей. Думала, що то подарунок від чоловіка, але він спокійно сидів на дивані…

— Ти занадто скромна, Настя. Давай зробимо тобі прайс? Досить ґарувати безкоштовно! У тебе вже пів шафи завалено чужим одягом. Кому ґудзик перешити, кому штани підшити! Це все здається, легко і швидко, а насправді? Ти коли востаннє висипалася? — Юрко, ну не лай мене. Я не можу з подруг гроші брати. — Вони тебе експлуатують!

Коментарі Вимкнено до — Ти занадто скромна, Настя. Давай зробимо тобі прайс? Досить ґарувати безкоштовно! У тебе вже пів шафи завалено чужим одягом. Кому ґудзик перешити, кому штани підшити! Це все здається, легко і швидко, а насправді? Ти коли востаннє висипалася? — Юрко, ну не лай мене. Я не можу з подруг гроші брати. — Вони тебе експлуатують!

Настя і Марія дружили в школі. Потім їхні шляхи розійшлися — Марія поїхала вчитися в інше місто, а Настя вийшла…

Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила. Коли я була на 8 місяці вагітності, сталося велике горе. На будові Данило впав з 3 поверху, ще й на ноги прилетіла велика брила цементу. Вирок лікарів був геть не втішним – прикутий до ліжка. Та я молилася Богові, аби те горе минуло і всіляко підтримувала чоловіка. Але, на жаль, дива не сталося. Ще й родичі почали нарікати, що з таким чоловіком погублю своє життя…

Коментарі Вимкнено до Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила. Коли я була на 8 місяці вагітності, сталося велике горе. На будові Данило впав з 3 поверху, ще й на ноги прилетіла велика брила цементу. Вирок лікарів був геть не втішним – прикутий до ліжка. Та я молилася Богові, аби те горе минуло і всіляко підтримувала чоловіка. Але, на жаль, дива не сталося. Ще й родичі почали нарікати, що з таким чоловіком погублю своє життя…

Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила. Ми з одного села, знайомі купу…

– Мені така невістка не потрібна! Син прибирає, син готує! А вона відео знімає і красується! – Довелося мені все свасі розповісти. Нехай робить щось зі своєю донькою

Коментарі Вимкнено до – Мені така невістка не потрібна! Син прибирає, син готує! А вона відео знімає і красується! – Довелося мені все свасі розповісти. Нехай робить щось зі своєю донькою

До Німеччини я поїхала ще давно, вісім років тому. Подруга мені роботу запропонувала. А далі вже й сенсу не бачила…

«Після 40 жінка має бути вдячна за будь-яку увагу»… чоловік на побаченні виставив мені одну «жорскку вимогу»…щоб перевірити мене. тоді я нерозгубилася… Ось що зробила…

Коментарі Вимкнено до «Після 40 жінка має бути вдячна за будь-яку увагу»… чоловік на побаченні виставив мені одну «жорскку вимогу»…щоб перевірити мене. тоді я нерозгубилася… Ось що зробила…

Я влаштувалася за маленьким столиком у кутку затишного ресторанчика й машинально м’яла в пальцях паперову серветку. Мені було сорок два,…

“Любий, у нас був шлюбний договір. Ти його підписав. Пам’ятаєш? —Таааа… Я навіть не читав його до ладу, просто довіряв тобі! — Даремно. Ніколи не підписуй документи, не читаючи

Коментарі Вимкнено до “Любий, у нас був шлюбний договір. Ти його підписав. Пам’ятаєш? —Таааа… Я навіть не читав його до ладу, просто довіряв тобі! — Даремно. Ніколи не підписуй документи, не читаючи

Любий, у нас був шлюбний договір. Ти його підписав. Пам’ятаєш? — Це було п’ятнадцять років тому! Я навіть не читав…

— Я маю намір оскаржити спадщину, — твердо сказала Віка, не відводячи погляду від колишньої подруги. — Роби що хочеш, люба. Тільки вирішувати наші розбіжності будемо в суді, — Юля встала з-за столу, кинула серветку і пішла з кафе, залишивши Віку одну. «Випила, називається, кави на самоті…», — думала вона по дорозі додому. Тільки встигла замовити чашку ароматної кави, як ніби з нізвідки з’явилася Віка і почала розмову про спадщину. І навіщо тільки прийшла?

Коментарі Вимкнено до — Я маю намір оскаржити спадщину, — твердо сказала Віка, не відводячи погляду від колишньої подруги. — Роби що хочеш, люба. Тільки вирішувати наші розбіжності будемо в суді, — Юля встала з-за столу, кинула серветку і пішла з кафе, залишивши Віку одну. «Випила, називається, кави на самоті…», — думала вона по дорозі додому. Тільки встигла замовити чашку ароматної кави, як ніби з нізвідки з’явилася Віка і почала розмову про спадщину. І навіщо тільки прийшла?

— Я маю намір оскаржити спадщину, — твердо сказала Віка, не відводячи погляду від колишньої подруги. — Роби що хочеш,…