Дочка не говорила батькам, що її трохи дратують усі ці суперечки за столом, простіше було піти додому і вдати, що все гаразд

Коментарі Вимкнено до Дочка не говорила батькам, що її трохи дратують усі ці суперечки за столом, простіше було піти додому і вдати, що все гаразд

– З Днем народження мамо! – сказала Ліля з усмішкою і простягла матері коробку, упаковану в рожевий папір із серцем….

Чоловік посварився зі своїм братом через гроші. А я не знаю як довести їм, що це не головне

Коментарі Вимкнено до Чоловік посварився зі своїм братом через гроші. А я не знаю як довести їм, що це не головне

Майже 20 років тому брат мого чоловіка, Олег, зібрав валізу й поїхав на заробітки в Чехію. Тоді всі казали: “Поїде…

Андрій повернувся пізно ввечері. Він зайшов бадьоро, насвистуючи якусь мелодію. — Ох і втомився я, Ксюхо! Мама там нагодувала обідом, ледь доїхав назад. Але дах тепер як новий, жодна крапля не пройде. Він зайшов у коридор і замовк. Його погляд впав на валізи. — Це що таке? — він спробував усміхнутися, але очі вже видавали тривогу. — Ти що, вирішила серед ночі на море махнути? Оксана вийшла до нього. Вона була блідою, але спокійною. — Ти їдеш, Андрію. До мами. Або туди, де ти сьогодні насправді «латав дах». На тому синьому авто біля гарного паркану. Він зблід. Це сталося миттєво. Його впевненість розчинилася, як цукор у гарячій воді

Коментарі Вимкнено до Андрій повернувся пізно ввечері. Він зайшов бадьоро, насвистуючи якусь мелодію. — Ох і втомився я, Ксюхо! Мама там нагодувала обідом, ледь доїхав назад. Але дах тепер як новий, жодна крапля не пройде. Він зайшов у коридор і замовк. Його погляд впав на валізи. — Це що таке? — він спробував усміхнутися, але очі вже видавали тривогу. — Ти що, вирішила серед ночі на море махнути? Оксана вийшла до нього. Вона була блідою, але спокійною. — Ти їдеш, Андрію. До мами. Або туди, де ти сьогодні насправді «латав дах». На тому синьому авто біля гарного паркану. Він зблід. Це сталося миттєво. Його впевненість розчинилася, як цукор у гарячій воді

Коли чоловік каже, що їде латати дах у мами на дачі, він зазвичай бере з собою старий комбінезон і термос…

— Інвестиція — це Оксана, яка терпить тебе, недотепу, у себе вдома, — відрізала Марія Василівна. — До речі, Оксаночко, торт просто чудовий. Степан потягнувся за шматочком. Я м’яко, але рішуче перегородила йому шлях ножем для масла. — Двісті гривень, Степане. Або задовольняйся сушкою. — Ти серйозно? З рідного чоловіка? Та ще й при свекрусі?

Коментарі Вимкнено до — Інвестиція — це Оксана, яка терпить тебе, недотепу, у себе вдома, — відрізала Марія Василівна. — До речі, Оксаночко, торт просто чудовий. Степан потягнувся за шматочком. Я м’яко, але рішуче перегородила йому шлях ножем для масла. — Двісті гривень, Степане. Або задовольняйся сушкою. — Ти серйозно? З рідного чоловіка? Та ще й при свекрусі?

Коли чоловік, відсунувши тарілку з виразом, ніби я подала йому не котлети по-київськи, а судову повістку, завмер у пафосній позі,…

Мамо, тобі не здається, що в 72 роки таке витворяти – то вже занадто! – Коли ненька повідомила мені про свої плани – я вухам своїм не повірила. Розумію, що життя коротке і всіляке таке, але всьому має межа бути. Врешті, що ж люди скажуть?

Коментарі Вимкнено до Мамо, тобі не здається, що в 72 роки таке витворяти – то вже занадто! – Коли ненька повідомила мені про свої плани – я вухам своїм не повірила. Розумію, що життя коротке і всіляке таке, але всьому має межа бути. Врешті, що ж люди скажуть?

Останнім часом з моєю мамою щось коїться. А почалось все два роки тому, коли не стало тата. В нього раптово…

Сидів Вася у холодочку, за будиночком, а біля нього метушилася літня пані — годувала Васю млинцями, мʼясцем. — Надю… Надіє Петрівно, — заїкаючись, промовив Вася, тримаючи в руках млинець. — Мамо, це… колега, Надія Петрівна. Пані обпекла Надю поглядом, а Наді вмить стало все зрозуміло — і навіть весело. Так ось куди зникає Василь! Ось що… вірніше, хто є повноправним власником цього диво-чоловіка

Коментарі Вимкнено до Сидів Вася у холодочку, за будиночком, а біля нього метушилася літня пані — годувала Васю млинцями, мʼясцем. — Надю… Надіє Петрівно, — заїкаючись, промовив Вася, тримаючи в руках млинець. — Мамо, це… колега, Надія Петрівна. Пані обпекла Надю поглядом, а Наді вмить стало все зрозуміло — і навіть весело. Так ось куди зникає Василь! Ось що… вірніше, хто є повноправним власником цього диво-чоловіка

Останнім часом Надійка все частіше почала замислюватися про сім’ю, дітей, дачу та город. І справа тут зовсім не в тому,…

– Я буду твоїм захисником, який буде тебе оберігати. Хіба ти не хочеш мати свого особистого захисника? – Хочу! – майже викрикнув хлопчик і ще міцніше обійняв Ніну за шию. Всю решту дня вони провели разом. Дмитрик (як називав його весь персонал) вперше за весь час перебування поїв, як слід, і навіть попросив добавки. Перед сном Ніна розповіла йому казку, і малюк, нарешті, міцно заснув.

Коментарі Вимкнено до – Я буду твоїм захисником, який буде тебе оберігати. Хіба ти не хочеш мати свого особистого захисника? – Хочу! – майже викрикнув хлопчик і ще міцніше обійняв Ніну за шию. Всю решту дня вони провели разом. Дмитрик (як називав його весь персонал) вперше за весь час перебування поїв, як слід, і навіть попросив добавки. Перед сном Ніна розповіла йому казку, і малюк, нарешті, міцно заснув.

Вона прокинулася, відкрила очі і побачила над собою білу стелю палати. У коридорі було чутно кроки лікарів і медсестер. Відчувався…

Ти вибач мені. Я тебе тримаю. — Мамо, не кажи дурниць, — Юля підійшла і ніжно поправила їй ковдру. — Ти — моя мама. І якби не ти, мене б взагалі не було. Ми впораємося. Скоро я закінчу навчання, знайду роботу вдома, на фірмі, і ми наймемо тобі помічницю. Будеш гуляти в парку. Мама лише посміхнулася — сумно і невіруюче. Але Юля вірила. Вона навчилася знаходити радість у дрібницях. У тому, як пахне свіжа постіль. У тому, що в аптеці за рогом з’явилася знижка на потрібний препарат. У тому, що сьогодні бабуся змогла сама дійти до кухні. Юля знає: її життя не схоже на картинку з Instagram. У неї немає подорожей, брендових сумок і вечерь у ресторанах. Її реальність — це талончики до лікаря і підрахунок грошей до наступної виплати. Але в неї є те, чого немає у багатьох — неймовірна внутрішня чистота. Вона не озлобилася. Вона не звинувачує світ у несправедливості. Вона просто несе свій хрест із такою гідністю, що навіть стіни старої комуналки, здається, починають її поважати. Одного разу на фріланс-біржі їй написав замовник

Коментарі Вимкнено до Ти вибач мені. Я тебе тримаю. — Мамо, не кажи дурниць, — Юля підійшла і ніжно поправила їй ковдру. — Ти — моя мама. І якби не ти, мене б взагалі не було. Ми впораємося. Скоро я закінчу навчання, знайду роботу вдома, на фірмі, і ми наймемо тобі помічницю. Будеш гуляти в парку. Мама лише посміхнулася — сумно і невіруюче. Але Юля вірила. Вона навчилася знаходити радість у дрібницях. У тому, як пахне свіжа постіль. У тому, що в аптеці за рогом з’явилася знижка на потрібний препарат. У тому, що сьогодні бабуся змогла сама дійти до кухні. Юля знає: її життя не схоже на картинку з Instagram. У неї немає подорожей, брендових сумок і вечерь у ресторанах. Її реальність — це талончики до лікаря і підрахунок грошей до наступної виплати. Але в неї є те, чого немає у багатьох — неймовірна внутрішня чистота. Вона не озлобилася. Вона не звинувачує світ у несправедливості. Вона просто несе свій хрест із такою гідністю, що навіть стіни старої комуналки, здається, починають її поважати. Одного разу на фріланс-біржі їй написав замовник

«Відповідальність — це не медаль на грудях, це невидимий рюкзак із камінням, який ти прикипаєш носити ще до того, як…

Здалеку показалися рідні ворота, і молодий чоловік раптом помітив, що трава давно не скошена. Це здалося Гриші дуже дивним, оскільки батько ніколи не допускав, щоб ділянка заростала. Підійшовши до хвіртки, хлопець штовхнув її. У дворі теж все виглядало недоглянутим, а на дверях висів замок. Схвильований Григорій позадкував і вийшов через ворота. Він підійшов до сусіднього будинку і постукав у вікно. – Гришко, це ти? – ахнула баба Рая, виглянувши з-за фіранки. – Невже з армії повернувся?

Коментарі Вимкнено до Здалеку показалися рідні ворота, і молодий чоловік раптом помітив, що трава давно не скошена. Це здалося Гриші дуже дивним, оскільки батько ніколи не допускав, щоб ділянка заростала. Підійшовши до хвіртки, хлопець штовхнув її. У дворі теж все виглядало недоглянутим, а на дверях висів замок. Схвильований Григорій позадкував і вийшов через ворота. Він підійшов до сусіднього будинку і постукав у вікно. – Гришко, це ти? – ахнула баба Рая, виглянувши з-за фіранки. – Невже з армії повернувся?

Поїзд прибув на рідну станцію, і Гриша вийшов з вагона. Закинувши на спину рюкзак, він рушив дорогою. Яке ж тут…

— Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно з дому працюєш. Кота цього, пилозбірника нещасного, виженеш. Він мене дратує! І, найголовніше, ти повинна вибачитися перед моєю матусею. Хто тобі дав право мамусю з квартири виганяти? Вона досі ображена…

Коментарі Вимкнено до — Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно з дому працюєш. Кота цього, пилозбірника нещасного, виженеш. Він мене дратує! І, найголовніше, ти повинна вибачитися перед моєю матусею. Хто тобі дав право мамусю з квартири виганяти? Вона досі ображена…

— Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно з…