Мені 54 роки, пенсії у мене немає і не буде, оскільки я ніколи не працювала. А син замість того, щоб увійти в моє становище, порадив мені влаштуватися кудись на роботу, бо йому дуже потрібна квартира, яка дісталася мені від колишнього чоловіка і яку я здаю квартирантам. Син зовсім не думає про мене. Він прекрасно знає, що здача квартири – це мій єдиний дохід, і що в 54 роки роботу собі я знайти не зможу. Але сина не цікавить, як я тепер буду жити

Коментарі Вимкнено до Мені 54 роки, пенсії у мене немає і не буде, оскільки я ніколи не працювала. А син замість того, щоб увійти в моє становище, порадив мені влаштуватися кудись на роботу, бо йому дуже потрібна квартира, яка дісталася мені від колишнього чоловіка і яку я здаю квартирантам. Син зовсім не думає про мене. Він прекрасно знає, що здача квартири – це мій єдиний дохід, і що в 54 роки роботу собі я знайти не зможу. Але сина не цікавить, як я тепер буду жити

Мені 54 роки, пенсії у мене немає і не буде, оскільки я ніколи не працювала. А син замість того, щоб…

Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла

Коментарі Вимкнено до Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла

Острог — місто особливе. Тут кожен камінь дихає історією, а вежі старого замку Острозьких мовчки спостерігають за тим, як минають…

Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора

Коментарі Вимкнено до Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора

— Сергію, ти справді вважаєш, що я в офісі цілий день просто каву п’ю, а вдома лише кнопки на пульті…

Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.

Коментарі Вимкнено до Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.

Пишу сюди, бо не знаю, що робити далі. З одного боку, в мене є кохана людина, з іншого — мої…

Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.

Коментарі Вимкнено до Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.

– Знов порожні макарони? – Чоловік жбурнув виделку на стіл. Лара стояла біля раковини й шкірою відчувала його погляд. –…

– Розлучений, з трьома дітьми? Про що ти думаєш? Він же кличе тебе заміж тільки для того, щоб отримати безкоштовну прислугу! Ти будеш готувати для них усіх, прати, прибирати… Навіщо тобі це

Коментарі Вимкнено до – Розлучений, з трьома дітьми? Про що ти думаєш? Він же кличе тебе заміж тільки для того, щоб отримати безкоштовну прислугу! Ти будеш готувати для них усіх, прати, прибирати… Навіщо тобі це

Коли Олена вирішила вийти заміж за Дениса, подруга сказала, що вона з’їхала з глузду. – Розлучений, з трьома дітьми? Про…

– Ой, дівчино, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія. Та хіба ж закохана молодість слухає мудру старість?

Коментарі Вимкнено до – Ой, дівчино, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія. Та хіба ж закохана молодість слухає мудру старість?

Варі ледве виповнилося шістнадцять, коли не стало мами. Батько років сім тому подався на заробітки в місто, та так і…

– Кохала. І ненавиджу себе за це, – я жбурнула йому в обличчя його дурні модні сорочки. – Забирайся геть! І не смій повертатися! Цього разу я не плакала, коли зачиняла за ним двері. Усередині була тільки порожнеча. І дивне, зле полегшення – ніби прокинулася від довгого, кошмарного сну.

Коментарі Вимкнено до – Кохала. І ненавиджу себе за це, – я жбурнула йому в обличчя його дурні модні сорочки. – Забирайся геть! І не смій повертатися! Цього разу я не плакала, коли зачиняла за ним двері. Усередині була тільки порожнеча. І дивне, зле полегшення – ніби прокинулася від довгого, кошмарного сну.

Щелепа колишнього чоловіка з гуркотом приземлилася десь у районі першого поверху, коли він побачив, як я паркую свій новенький джип…

– Мамо, ти не хвилюйся, все буде добре. Ти ж знаєш, який я чіпкий до життя. Тільки Сергію нічого не кажи. Добре? Поїхали. Дала волю і сльозам, і серцю. Думала і благала Господа тільки про одне, щоб залишився живим єдиний синочок і зміг ходити.

Коментарі Вимкнено до – Мамо, ти не хвилюйся, все буде добре. Ти ж знаєш, який я чіпкий до життя. Тільки Сергію нічого не кажи. Добре? Поїхали. Дала волю і сльозам, і серцю. Думала і благала Господа тільки про одне, щоб залишився живим єдиний синочок і зміг ходити.

Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні….