Я віддала гроші з продажу спадку дочці. Та син вирішив, що це несправедливо

Коментарі Вимкнено до Я віддала гроші з продажу спадку дочці. Та син вирішив, що це несправедливо

Коли не стало мами, мені у спадок залишився її старенький будинок у селі. Там минуло дитинство, але жити я туди…

— Ну хороми, і справді хороми! — захоплено оглядали будинок мати з тіткою. — Ось тут справді люстру б поміняти. А тут штори інші повісити. А цю тумбу перефарбувати. Ой… а чого взуттєва шафа облущена? — Так задумано, — відповідала Вероніка…

Коментарі Вимкнено до — Ну хороми, і справді хороми! — захоплено оглядали будинок мати з тіткою. — Ось тут справді люстру б поміняти. А тут штори інші повісити. А цю тумбу перефарбувати. Ой… а чого взуттєва шафа облущена? — Так задумано, — відповідала Вероніка…

— Ну хороми, і справді хороми! — захоплено оглядали будинок мати з тіткою. — Ось тут справді люстру б поміняти….

«Сонечко, як тобі живеться у квартирі, яку я тобі купив?»..Кабінет свій відкрила вже?—питає дідусь який повернувся з Німеччини після 10 років…батько Насті, зіблід…йому довелося зізнатися в тому, про що він мовчав пять років…Він мовчки дістав телефон і вимовив фразу, яка змінила все…

Коментарі Вимкнено до «Сонечко, як тобі живеться у квартирі, яку я тобі купив?»..Кабінет свій відкрила вже?—питає дідусь який повернувся з Німеччини після 10 років…батько Насті, зіблід…йому довелося зізнатися в тому, про що він мовчав пять років…Він мовчки дістав телефон і вимовив фразу, яка змінила все…

— Настуню, йди сюди, люба! — дідусь підвівся з-за столу, розкрив обійми. — Ну, розповідай — як тобі живеться у…

Зять демонстративно поклав перед тестем чеки. Батько зніяковів, почав вибачатися і поспішно сунув гроші в руку зятю. На жах Ані, чоловік почав їх перераховувати. — Міша, в нашій родині така дріб’язковість не прийнята, — сказала Анна. — За великі покупки, якщо це не подарунок, батьки, звичайно, гроші віддають.

Коментарі Вимкнено до Зять демонстративно поклав перед тестем чеки. Батько зніяковів, почав вибачатися і поспішно сунув гроші в руку зятю. На жах Ані, чоловік почав їх перераховувати. — Міша, в нашій родині така дріб’язковість не прийнята, — сказала Анна. — За великі покупки, якщо це не подарунок, батьки, звичайно, гроші віддають.

Зять демонстративно поклав перед тестем чеки. Батько зніяковів, почав вибачатися і поспішно сунув гроші в руку зятю. На жах Ані,…

– А чого, нормальний стіл, – одразу знизала я плечима. – Мені навіть здається, на столі могло б стояти ще, щось, таке… Таке собі… Зараз я подумаю… – Яке таке? – насторожилася свекруха.

Коментарі Вимкнено до – А чого, нормальний стіл, – одразу знизала я плечима. – Мені навіть здається, на столі могло б стояти ще, щось, таке… Таке собі… Зараз я подумаю… – Яке таке? – насторожилася свекруха.

Я вперше йшла в гості до Ірини Петрівни у статусі дружини її сина. Сашко, наближаючись до будинку, в якому прожив…

Коли я повернулась, то двері були відчинені. Перша думка – хтось пpoник у дім. “Напевно, сподівались, що я тут тримаю якісь гроші чи коштовності”,- думала

Коментарі Вимкнено до Коли я повернулась, то двері були відчинені. Перша думка – хтось пpoник у дім. “Напевно, сподівались, що я тут тримаю якісь гроші чи коштовності”,- думала

Мене звали Лариса Дмитрівна і мені шістдесят два роки. Уже п’ять років я одинока. Чоловіка не стало, а дорослі діти…

Григорію, я розлучення не підпишу! — впевнено сказала дружина. — Навіть якщо небо впаде на землю! Ти справді гадав, що після 35 років шлюбу, після всього, що ми пройшли, можна просто так забути мене? Григорій нервово смикав ґудзик на своїй старій куртці. У свої 64 він згорбився, обличчя вкрилося сіткою глибоких зморшок, а колись ясний погляд став каламутним і невпевненим. За його спиною, крізь прочинені двері під’їзду, виднілася тонка постать у яскраво-бірюзовому пальті. Молода жінка, років 30-ти. — Любо, не починай. Ну навіщо ці сцени? Квартира ж залишається тобі. Я забираю тільки свої книжки та інструменти. Я ж не звір якийсь, щоб залишати тебе без даху над головою. — Дах над головою? А що під цим дахом залишиться? Порожнеча? Холодні стіни, які пам’ятають, як ми разом шпалери клеїли, як дітей тут на ноги ставили? Ти мене за цілковиту дурепу маєш, Грицю? Думаєш, я не розумію, що ти просто втікаєш від старості до тієї ляльки

Коментарі Вимкнено до Григорію, я розлучення не підпишу! — впевнено сказала дружина. — Навіть якщо небо впаде на землю! Ти справді гадав, що після 35 років шлюбу, після всього, що ми пройшли, можна просто так забути мене? Григорій нервово смикав ґудзик на своїй старій куртці. У свої 64 він згорбився, обличчя вкрилося сіткою глибоких зморшок, а колись ясний погляд став каламутним і невпевненим. За його спиною, крізь прочинені двері під’їзду, виднілася тонка постать у яскраво-бірюзовому пальті. Молода жінка, років 30-ти. — Любо, не починай. Ну навіщо ці сцени? Квартира ж залишається тобі. Я забираю тільки свої книжки та інструменти. Я ж не звір якийсь, щоб залишати тебе без даху над головою. — Дах над головою? А що під цим дахом залишиться? Порожнеча? Холодні стіни, які пам’ятають, як ми разом шпалери клеїли, як дітей тут на ноги ставили? Ти мене за цілковиту дурепу маєш, Грицю? Думаєш, я не розумію, що ти просто втікаєш від старості до тієї ляльки

Листопадовий ранок у Тернополі видався напрочуд похмурим. Холодний, колючий вітер безжально обривав останнє змерзле листя з каштанів на Валовій, женучи…

«Таке навіть собакам не дають»: залицяльник (46 років) висміяв мій святковий стіл перед гостями. Я не стала терпіти й виставила його валізу

Коментарі Вимкнено до «Таке навіть собакам не дають»: залицяльник (46 років) висміяв мій святковий стіл перед гостями. Я не стала терпіти й виставила його валізу

Підготовка до мого тридцятиріччя почалася за дві доби. Хотілося не просто «посиденьок» із салатами, а справжнього гастрономічного свята. У меню…

Коли моя донька Аня попросила пустити їх із Денисом пожити «пару місяців», я погодилася.

Коментарі Вимкнено до Коли моя донька Аня попросила пустити їх із Денисом пожити «пару місяців», я погодилася.

Коли моя донька Аня попросила пустити їх із Денисом пожити «пару місяців», я погодилася. Денис (двадцять три роки) здавався серйозним…

Останні п’ять років Ганна дедалі частіше почала бувати у колишньої свекрухи. Та одразу після виходу на пенсію сильно здала. Наче всі недуги разом, що стільки часу не являли собе, дали про себе знати. У Віктора були свої справи, він відмахувався і казав, що зайнятий. Донька Ірини Анатоліївни жила з чоловіком у сусідньому місті, в трьох годинах їзди, але була у матері рідко і теж жартувала, що матері просто на пенсії нудно, от і придумала вона собі недуги.

Коментарі Вимкнено до Останні п’ять років Ганна дедалі частіше почала бувати у колишньої свекрухи. Та одразу після виходу на пенсію сильно здала. Наче всі недуги разом, що стільки часу не являли собе, дали про себе знати. У Віктора були свої справи, він відмахувався і казав, що зайнятий. Донька Ірини Анатоліївни жила з чоловіком у сусідньому місті, в трьох годинах їзди, але була у матері рідко і теж жартувала, що матері просто на пенсії нудно, от і придумала вона собі недуги.

Ганна мимоволі кинула погляд на вікна п’ятого поверху, проходячи повз будинок колишньої свекрухи, і зніяковіло звела брови: у такий ранній…