Я не хочу просто «терпіти» заради статусу. Я хочу, щоб мене обіймали не тільки на свята, і щоб зі мною говорили так, ніби я важлива людина, а не просто кухонний інвентар. Ці слова прозвучали як грім серед ясного неба. Марія зупинилася посеред городу. Це було дивне відчуття. Не боляче, ні. Це було схоже на те, як людина раптом розуміє, що все життя йшла не в той бік, хоча йшла правильно, за всіма правилами. Вона зрозуміла, що за всі ці роки вона жодного разу не проявила себе справжню. Вона була матір’ю, господинею, дружиною, частиною господарства, але не була Марією. Того вечора Микола сидів на ґанку, перебираючи якісь інструменти. Він завжди щось робив руками. Марія довго дивилася на нього через шибку. Потім, не чекаючи від себе такої сміливості, вийшла на вулицю. — Миколо… — вона зупинилася на крок від нього. — А ти колись хоча б трохи мене любив? Чи просто звик, що я є? Чоловік підвів голову. Він виглядав здивованим, ніби вона запитала щось на іноземній мові. У їхньому спільному житті таких тем ніколи не піднімали. Він мовчав довго. Він справді думав. Не для того, щоб викрутитися, а щоб знайти правильні слова, які він ніколи не вживав

Коментарі Вимкнено до Я не хочу просто «терпіти» заради статусу. Я хочу, щоб мене обіймали не тільки на свята, і щоб зі мною говорили так, ніби я важлива людина, а не просто кухонний інвентар. Ці слова прозвучали як грім серед ясного неба. Марія зупинилася посеред городу. Це було дивне відчуття. Не боляче, ні. Це було схоже на те, як людина раптом розуміє, що все життя йшла не в той бік, хоча йшла правильно, за всіма правилами. Вона зрозуміла, що за всі ці роки вона жодного разу не проявила себе справжню. Вона була матір’ю, господинею, дружиною, частиною господарства, але не була Марією. Того вечора Микола сидів на ґанку, перебираючи якісь інструменти. Він завжди щось робив руками. Марія довго дивилася на нього через шибку. Потім, не чекаючи від себе такої сміливості, вийшла на вулицю. — Миколо… — вона зупинилася на крок від нього. — А ти колись хоча б трохи мене любив? Чи просто звик, що я є? Чоловік підвів голову. Він виглядав здивованим, ніби вона запитала щось на іноземній мові. У їхньому спільному житті таких тем ніколи не піднімали. Він мовчав довго. Він справді думав. Не для того, щоб викрутитися, а щоб знайти правильні слова, які він ніколи не вживав

Марія тоді ще не вміла казати «ні». Вона виросла з думкою, що бажання — це десь далеко, у книжках чи…

Ти знову тільки каву п’єш? А я що, їсти повинен? Чому ти нічого не приготувала? – роздратовано вимовив Стас, переглядаючи ранкову пошту на своєму новенькому ноутбуці. Його пальці нервово постукували по клавіатурі, а погляд раз у раз ковзав на дружину, яка затишно вмостилася в кріслі біля вікна.

Коментарі Вимкнено до Ти знову тільки каву п’єш? А я що, їсти повинен? Чому ти нічого не приготувала? – роздратовано вимовив Стас, переглядаючи ранкову пошту на своєму новенькому ноутбуці. Його пальці нервово постукували по клавіатурі, а погляд раз у раз ковзав на дружину, яка затишно вмостилася в кріслі біля вікна.

— Ти знову тільки каву п’єш? А я що, їсти повинен? Чому ти нічого не приготувала? – роздратовано вимовив Стас,…

Прийшов свататися без особливої надії на успіх. А вона взяла, та й погодилася.Розписалися тихо і буденно в тому ж РАЦСі. Почали жити також тихо, без криків і лайки, без сварок і скандалів, оберігаючи почуття один одного. Адже вони, як і раніше, були друзями, і між ними не було пристрасті, що спалює плоть і позбавляє розуму. А ось розум якраз був.

Коментарі Вимкнено до Прийшов свататися без особливої надії на успіх. А вона взяла, та й погодилася.Розписалися тихо і буденно в тому ж РАЦСі. Почали жити також тихо, без криків і лайки, без сварок і скандалів, оберігаючи почуття один одного. Адже вони, як і раніше, були друзями, і між ними не було пристрасті, що спалює плоть і позбавляє розуму. А ось розум якраз був.

…Дев’ятирічну Оленку на вихідні забрав погостювати батько. Таке траплялося не часто, і очікування побачення було для Оленки нестерпним відчуттям. Вони…

Я пішла в магазин, купила печиво до чаю і пішла до коханки чоловіка додому. Варто сказати, у чоловіка прекрасний смак. Струнка, приємна, але аж надто молоденька

Коментарі Вимкнено до Я пішла в магазин, купила печиво до чаю і пішла до коханки чоловіка додому. Варто сказати, у чоловіка прекрасний смак. Струнка, приємна, але аж надто молоденька

Скажу так, я чітко знала: коли чоловік почав придивлятися, коли почав контактувати, коли вже зраджував по повній. Я ж прожила…

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. – Подивися, яке гарне! Зараз підремонтуємо, і сидітимеш телевізор дивитимешся. – Ну давай спробуємо, – погодився Сергій і потягнув крісло в кімнату. Чоловік став знімати стару оббивку. – Рито, дивись! – раптом вигукнув він. Рита глянула на крісло й очам своїм не повірила

Коментарі Вимкнено до Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. – Подивися, яке гарне! Зараз підремонтуємо, і сидітимеш телевізор дивитимешся. – Ну давай спробуємо, – погодився Сергій і потягнув крісло в кімнату. Чоловік став знімати стару оббивку. – Рито, дивись! – раптом вигукнув він. Рита глянула на крісло й очам своїм не повірила

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в…

О 6-й ранку чоловік скинув мене з ліжка. Спочатку я подумала, що це прикра випадковість, але вже наступного дня ситуація повторилася. Це сталося після нашого візиту до його матері в село. Ми прожили в шлюбі лише пів року, однак після цього інциденту я твердо вирішила подати на розлучення. Причина, через яку чоловік так зі мною поводився, мене просто приголомшила.

Коментарі Вимкнено до О 6-й ранку чоловік скинув мене з ліжка. Спочатку я подумала, що це прикра випадковість, але вже наступного дня ситуація повторилася. Це сталося після нашого візиту до його матері в село. Ми прожили в шлюбі лише пів року, однак після цього інциденту я твердо вирішила подати на розлучення. Причина, через яку чоловік так зі мною поводився, мене просто приголомшила.

О 6-й ранку чоловік скинув мене з ліжка. Спочатку я подумала, що це прикра випадковість, але вже наступного дня ситуація…

Ти сама зруйнувала моє життя, мамо! – Закричала Поліна щосили. – Якби ти тоді не влізла зі своїми вченнями, якби не заборонила мені з ним зустрічатися, я б зараз не рахувала дріб’язок до зарплати в чужій обшарпаній однокімнатній! – Та припини ти цю виставу, – ліниво простягла Дар’я, старша сестра Поліни, гидливо відсуваючи від себе тарілку з недоїденим тортом. – Тобі бодай фізично не діставалося. – Подумаєш, велика трагедія – заборонили з хлопчиком за ручку гуляти! Зате над тобою не стояли з ременем і потиличники не роздавали, коли ти відмовлялася математику вирішувати.

Коментарі Вимкнено до Ти сама зруйнувала моє життя, мамо! – Закричала Поліна щосили. – Якби ти тоді не влізла зі своїми вченнями, якби не заборонила мені з ним зустрічатися, я б зараз не рахувала дріб’язок до зарплати в чужій обшарпаній однокімнатній! – Та припини ти цю виставу, – ліниво простягла Дар’я, старша сестра Поліни, гидливо відсуваючи від себе тарілку з недоїденим тортом. – Тобі бодай фізично не діставалося. – Подумаєш, велика трагедія – заборонили з хлопчиком за ручку гуляти! Зате над тобою не стояли з ременем і потиличники не роздавали, коли ти відмовлялася математику вирішувати.

– Ти сама зруйнувала моє життя, мамо! – Закричала Поліна щосили. – Якби ти тоді не влізла зі своїми вченнями,…

Але життя — це хитра річ. Воно має звичку зводити людей там, де вони найменше цього очікують. Одного разу, посеред липня, коли спека стояла така, що повітря тремтіло над землею, батько Олени вирішив перекрити дах літньої кухні. Старі крокви прогнили, і без чоловічої руки було не обійтися. — Назаре! — гукнув сусід через паркан. — Виручай, синку! Допоможи дошки підняти, сам не впораюсь, а в самого спина відмовляє. Назар не міг відмовити. Це було проти його правил. Він мовчки пройшов до них, не дивлячись у бік Олени, яка саме розвішувала білизну. Він працював без упину, його сорочка відразу стала мокрою від поту, а м’язи на руках ходили під шкірою, як перекотиполе. Він був зосереджений на кожному цвяху, на кожній дошці. — Тримай, Назаре, води, — почувся поруч лагідний голос Олени. Він обернувся. Вона стояла з глечиком холодної води, її волосся вибилося з-під хустки, а на щоках грали сонячні зайчики. Він відчув, як у нього пересохло в горлі не від спеки, а від її близькості. — Дякую, — буркнув він, ледь торкнувшись пальцями її рук, і цей дотик обпік його сильніше за липневе сонце

Коментарі Вимкнено до Але життя — це хитра річ. Воно має звичку зводити людей там, де вони найменше цього очікують. Одного разу, посеред липня, коли спека стояла така, що повітря тремтіло над землею, батько Олени вирішив перекрити дах літньої кухні. Старі крокви прогнили, і без чоловічої руки було не обійтися. — Назаре! — гукнув сусід через паркан. — Виручай, синку! Допоможи дошки підняти, сам не впораюсь, а в самого спина відмовляє. Назар не міг відмовити. Це було проти його правил. Він мовчки пройшов до них, не дивлячись у бік Олени, яка саме розвішувала білизну. Він працював без упину, його сорочка відразу стала мокрою від поту, а м’язи на руках ходили під шкірою, як перекотиполе. Він був зосереджений на кожному цвяху, на кожній дошці. — Тримай, Назаре, води, — почувся поруч лагідний голос Олени. Він обернувся. Вона стояла з глечиком холодної води, її волосся вибилося з-під хустки, а на щоках грали сонячні зайчики. Він відчув, як у нього пересохло в горлі не від спеки, а від її близькості. — Дякую, — буркнув він, ледь торкнувшись пальцями її рук, і цей дотик обпік його сильніше за липневе сонце

Хто сказав, що справжня любов завжди починається з квітів, свічок і красивих слів, від яких паморочиться в голові? Частіше вона…

Ірина вийшла з вагона поїзда і озирнулась на всі боки. Її чоловіка Олега ніде не було. Ніхто її не зустрічав… – Ну не перетрудився б, – подумала вона. – Міг би й приїхати на вокзал! Ірина дістала з сумочки телефон і набрала чоловіка. Але Олег чомусь не відповідав… Ірина зітхнула, взяла свою валізу і поїхала додому. Вона відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було чоловічого взуття! Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки

Коментарі Вимкнено до Ірина вийшла з вагона поїзда і озирнулась на всі боки. Її чоловіка Олега ніде не було. Ніхто її не зустрічав… – Ну не перетрудився б, – подумала вона. – Міг би й приїхати на вокзал! Ірина дістала з сумочки телефон і набрала чоловіка. Але Олег чомусь не відповідав… Ірина зітхнула, взяла свою валізу і поїхала додому. Вона відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було чоловічого взуття! Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки

Ірина вийшла з вагона поїзда і озирнулась на всі боки. Її чоловіка Олега ніде не було. Ніхто її не зустрічав……

– Доню, ну що ти робиш? Сім’ю руйнуєш! Він, може, і безробітний, але чоловік у домі! Ти про Славка подумала? Хлопчику потрібний батько! – Мамо, який із нього батько? Він навіть за собою не може доглянути. – Але ж можна було якось почекати…

Коментарі Вимкнено до – Доню, ну що ти робиш? Сім’ю руйнуєш! Він, може, і безробітний, але чоловік у домі! Ти про Славка подумала? Хлопчику потрібний батько! – Мамо, який із нього батько? Він навіть за собою не може доглянути. – Але ж можна було якось почекати…

– Я працюю не покладаючи рук, а ти вдома цілими днями сидиш! — Людмила з гуркотом поставила на стіл каструлю,…