– Мені не подобається ця булочка, збігай, купи іншу, – говорила Юля Олені, і та бігла купувати іншу булочку. – Якщо ти негайно не припиниш співати, мене знудить! – говорила Юля, і Олена припиняла співати. – Іди геть. Мені не подобається твій запах. І Олена йшла. – Чому ти дозволяєш їй знущатися над собою? – запитав одного разу Рома, коли Юля пішла до вбиральні – не хотіла, щоб він бачив, як у неї відходить мокрота. Чужим про хворобу Юлі вони не говорили. Але чи був Рома чужим? Олені подобалося, як він сміється, подобалася ямочка у нього на щоці і те, як він прямо дивиться в очі. – У Юлі складний характер, – ухильно відповіла Олена. – Але я її все одно люблю…

Всі знали, що Юлі скоро не стане. І вона теж знала. Тому й мучила всіх: батьків, сестру, лікарів… Не спеціально мучила, просто не могла інакше – хотіла встигнути отримати від життя якомога більше, боялася щось упустити. Олена любила сестру. З самого народження Олена знала, що Юля хвора. Постійний кашель, госпіталізації, спеціальне харчування. – Коли я … Read more

Соня все рідше просила грошей, бо Діана серйозно поговорила з нею і дала зрозуміти, що молодша вже не дитина і має розраховувати лише на себе. Але незабаром усе знову перевернулося з ніг на голову: мама зателефонувала й розповіла, що Соня при надії. — О, вітаю! — щиро відповіла Діана. — Чому Соня сама нічого не розповіла? Вирішила тримати в таємниці? — Їй погано, сумно, — зізналася мати пригніченим голосом. — Татусь нічого робити не збирається. Сказав, що не те що одружуватися — навіть грошима допомагати не буде…

— Навіщо ти береш іпотеку? Краще б сестрі допомогла. У неї маленька дитина. А в тебе все одно ні чоловіка, ні дітей, — мати подивилася дочці в очі й докірливо похитала головою. — Я хочу жити в нормальній квартирі, — розлютилася Діана. — А те, що Соня постійно щось просить — не мої проблеми. Я … Read more

Оксано, ти при тямі взагалі? — у квартиру увірвалася родичка. — Яке розлучення? Тобі вже під сорок, не дівчисько! Хто на тебе таку подивиться? — Тамара гупала підборами по паркету, наче намагалася його пробити. Оксана відклала кухонну лопатку. Вона повільно повернулася до тітки, намагаючись зберегти хоча б крихту спокою. — Добрий вечір, тітко Тамаро. Дякую, що зайшли без стуку, як завжди. Може, кави? — Не до кави мені! — Тамара плюхнулася на стілець, від чого той жалібно скрипнув під її вагою. — Галина з третього під’їзду вчора бачила тебе біля юридичної контори. Вона мені все детально про вас розказала! Ти що, ганьби на родину хочеш накликати? Що люди скажуть, коли дізнаються, що ти, зразкова дружина, пішла від свого чоловіка

Місто Вінниця, з її затишними парками та неспішним ритмом життя на берегах Південного Бугу, завжди здавалося Оксані місцем, де можна сховатися від усіх проблем. Але того вівторка, коли вона повернулася додому з роботи, повітря у квартирі було наелектризоване напругою. Оксана стояла на кухні, розігріваючи вечерю, коли двері з гуркотом відчинилися. На порозі стояла її тітка … Read more

Бачила я, як вони вчора на базарі морозиво їли. Марія аж світиться, наче дівчисько на першому побаченні. Придивитися б Іванові треба… Знайшовся і «доброзичливець», який вирішив відкрити Іванові очі. Один зі знайомих, зустрівши Івана на заправці, обережно почав: — Чуєш, Ваню… Ти б це… частіше вдома бував. Люди різне говорять. Сергій твій занадто часто у вас хазяйнує, коли тебе нема. Придивись, дружба дружбою, а береженого Бог береже. Іван навіть не розгнівався. Він лише щиро здивувався. — Ти що, здурів? Сергій — мій брат. Він нам як рідний. А Марія… Та ми з нею цей дім по цеглині збирали. Вигадуєте ви все від нудьги. Краще б ділом зайнялися. Він вірив їм безмежно. Бо сам не був здатний на підлість і не міг уявити її в інших

У кожному містечку є така родина, на яку дивляться з потаємним зітханням: «От би і нам так». Іван та Марія були саме такими. Їхня історія не починалася з розкоші. Навпаки, коли вони побралися, у кишенях вітер гуляв, зате в очах палало стільки завзяття, що можна було гори звернути. Вони купили стареньку хату на околиці — … Read more

— Напевно, у тебе, Вадиме, з’явився двійник, — розповідала Оля чоловікові, — то там тебе бачили, то тут. А ти в цей час на роботі був. — Буває, — говорив чоловік, — кажуть, у кожної людини є на землі кілька двійників. — Щось усі двійники з усієї землі зібралися у нас у місті. І що дивно, всі форс-мажори у вас на роботі різко почалися, коли якраз люди стали бачити твоїх двійників.Це підступи ворогів, не інакше, Вадику. Прямо якась локальна воронка прокляття над вашим підприємством.

— Яка у тебе важка робота, — сказала Ольга, зустрічаючи чоловіка, — люди вже лягають спати, а ти все ще працюєш. Побережи себе. — Та у нас знову завал, комісія ще й нагрянула, — бурмотів щось Вадим, не дивлячись дружині в очі й не вловивши сарказму в її голосі. — Та й не говори. І … Read more

Сьогодні — річниця їхнього весілля. Оксана любила тішити чоловіка приємними несподіванками в такі дні. Ось і цього разу, в цей особливий для їх сім’ї день, вирішила зробити сюрприз для свого улюбленого Юрчика. Вранці він дозволив улюбленої подовше поспати, чи не будив раніше, щоб приготувала йому сніданок. Юра швиденько прийняв душ, заварив собі міцної кави і, перекусивши бутербродом, відправився на роботу.

Сьогодні — річниця їхнього весілля. Оксана любила тішити чоловіка приємними несподіванками у такі дні. Ось і цього разу, цього особливого для їхнього сім’ї дня, вирішила зробити сюрприз для свого улюбленого Юрчика. Вранці він дозволив улюбленій поспівати, чи не будивши раніше, щоб приготувала йому завтрак. Юрко швиденько прийнявши душ, заваривши собі міцної кави і, перекусивши бутербродом, … Read more

На жінці весь дім тримається. Ти ж знаєш, як Андрійку важко на роботі. Я все життя батька обслуговувала, і нічого, корона не впала. Чоловік має прийти в чистий дім, сісти за накритий стіл… — А дружина? — перебила Олена. — Дружина має прийти з тієї ж роботи і стати до другої зміни біля плити

Будильник на тумбочці завібрував о 6:30 ранку. Раніше цей звук був для Олени сигналом до старту марафону: душ за 5 хвилин, кухня, розігріта сковорідка, кава з молоком для Андрія, два тости з сиром, прасування його сорочки, поки він ще додивляється десятий сон. Сьогодні вона не поворухнулася. Вона дивилася в стелю, слухаючи, як цокає годинник. — … Read more

Свeкpyхa нeщoдaвнo noхoвaлa чoлoвікa, aлe, здaється, жoднoгo дня нe сyʍyвaлa! Більшe тoгo, нeщoдaвнo вoнa влaштyвaлa тaкe, щo я npoстo втpaтuлa дap ʍoвu. Дo6pe, щo noкіŭнuŭ свeкop цьoгo нe 6aчuть!

іʍ’я свeкpів зaвждu здaвaлaся ʍeні ідeaльнoю. У їхньoʍy дoʍі naнyвaлu чuстoтa і nopядoк, a свeкop Aнaтoліŭ Пaвлoвuч стaвuвся дo дpyжuнu з лю6oв’ю тa noвaгoю. Свeкpyхa Іpuнa Вaсuлівнa 6yлa ʍupoлю6нoю, нікoлu нe встynaлa в кoнфліктu. Я ж сaʍa вupoслa в нenpoстuх yʍoвaх: тaтo злoвжuвaв aлкoгoлeʍ, 6uв ʍaʍy, a ʍu, дітu, нaʍaгaлuся yнuкaтu npo6лeʍ. У ʍoлoдoсті я … Read more

Я прийшов у притулок і попросив показати мені найстарішого кота, який у них є. Коли працівниця почула вона була в шоці бо…

Я прийшов у притулок і попросив показати мені найстарішого кота, який у них є. Коли працівниця почула вона була в шоці бо… Вона підняла на мене очі, уважно подивилася, ніби хотіла зрозуміти, жартую я чи справді знаю, про що прошу. — Може, вам краще спокійного дорослого, але не зовсім старого? — м’яко сказала вона. — … Read more

— Я не можу поїхати до Мілана, — говорила дочка. — Ні, справа не в грошах. Це через мого тата. Від цих слів у мене всередині все обірвалося

Мене звати Альберто, мені 76 років. У 2022 році моє життя змінилося різко й безповоротно. Інсульт змусив мене подивитися на звичні речі по-іншому: кожні сходи стали перешкодою, найелементарніші дії вимагали зусиль, а самотність стала загрозливою. Моя донька, Крістіна, живе неподалік Болоньї разом зі своєю шістнадцятирічною донькою Елізою. Батько Елізи, Давіде, вже не живе з ними, … Read more