— А ти купував цей телевізор, щоб просто так віддати його своїй матері? Ні! То якого біса тоді ти розпоряджаєшся моїми речами? — Артеме, ти не бачив пульт від телевізора? — Лєра кинула сумку на диван і пройшла до спальні, на ходу знімаючи туфлі. — У мене сьогодні нова серія… Слова застрягли в неї в … Read more
Містечко Збараж, що на Тернопільщині, завжди дихало спокоєм стародавнього замку та затишком охайних вуличок. Тут кожен знав один одного, а родинні зв’язки вважалися чимось непорушним, майже святим. У невеликій трикімнатній квартирі в центрі міста, де пахло свіжою випічкою та сушеною м’ятою, життя пливло своїм чередом, поки тишу не розірвав різкий голос невістки. — Мамо, ви … Read more
— Нехай ваш син купить власне житло, тоді й вимагайте у нього ключі!… …— Відкривай, я гаряченьке принесла! — гучний голос за дверима змусив Аліну здригнутися, розливши каву на нову піжаму. Був суботній ранок, пів на восьму. Аліна тільки встигла насолодитися першим ковтком ароматного напою і мрійливо подивитися у вікно на місто, що прокидається. Вихідний. … Read more
Я людина структурована й раціональна. До тридцяти трьох років у мене є власна квартира, налагоджений побут, стабільна кар’єра в IT і чітке уявлення про те, яким має бути дім. Для мене це місце тиші, порядку й нормальної вечері без зайвих квестів. З Алісою ми познайомилися приблизно пів року тому. Їй двадцять три, нещодавно отримала диплом … Read more
Катя стояла перед дверима сусідки з маленькою порцеляновою сільничкою в руках. Звичайна, майже дитяча звичка – не тримати вдома багато солі. «Менше буде сліз говорила її мама». – Тепер це просто стало звичкою, як складати шкарпетки парами, або завжди залишати одну лампочку в коридорі ввімкненою вночі. Чоловік поїхав у відрядження позавчора вранці. Поцілував її у … Read more
Я завжди мріяла жити в селі. Звичайно, не в зовсім глухому і занедбаному, а в нормальному селищі. До сорока років мені, все ж, вдалося вмовити чоловіка на переїзд. Дочка вже вийшла заміж і жила окремо, мама моя з нами їхати не погодилася, залишилася в своїй міській квартирі, звикла, каже, до цивілізації. А ми з Андрієм, … Read more
Того недільного вечора я вечеряла в доньки. Стіл був гарний.Пиріг ще теплий.Салати, печеня, келишки, розмови навперебій. Усе, як люблять у нас робити “по-сімейному”. Я сиділа тихо. У сімдесят два роки звикаєш менше говорити й більше помічати. Хто кому підливає вино. Хто перебиває. Хто не дивиться в очі. Хто усміхається щиро, а хто — тільки губами. … Read more
-Значить так, Толік. Я тобі говорю, як чоловік чоловіку. Одружишся з нею – ключі на стіл покладеш. Від квартири, яку ми з матір’ю тобі купили. І від машини, яка теж за наші гроші купувалась! Ти мене добре зрозумів, синку?! Тож думай, – батько суворо дивився на сина. А той думав швидко, навіть пів хвилини не … Read more
– Боже, мені тридцять вісім років, живу одна. За все своє життя нікому зла не зробила, грубого слова не сказала. Все, що маю, заробила сама: однокімнатну квартиру, дачу. Гріх скаржитися, та й батьки допомагали, чим могли, я у них п’ята, наймолодша. Є у мене дві близькі подружки, з юності з ними дружу. Зустрічаємося рідко, вони … Read more
– Чесно кажучи, синку, ти мене розчарував. Я думала, ти вибереш собі за дружину більш заможну дівчину, принаймні, з власним житлом. А ти вирішив повторити долю батьків. Врахуй, у нас для вас місця немає, тож розраховуй тепер на власні сили Леся з чоловіком вирішили купити будинок за містом. У дитинстві та юності Леся жила в … Read more