ЖИТТЯ

«Давай розлучимося, я тебе не витягую», — сказав мені чоловік (43 роки)… «що означає “не витягуєш”? Ми ж не в магазині, щоб мене тягнути чи не тягнути. Поясни нормально, що взагалі відбувається у твоїй голові?» І тут він видав фразу..

by

Минулий вівторок став для мене справжньою точкою, після якої вже не можна було повернути все до попереднього стану. Андрій повернувся додому набагато пізніше, ніж зазвичай, виглядав втомленим і якимось відстороненим. Від вечері він одразу відмовився і майже одразу пішов на балкон. Там він сидів у темряві, не вмикаючи світло, і довго дивився у двір. Коли … Read more

– На мої гуляєш? – Колишній хвалився молодою дружиною, поки не побачив, хто прийшов до мене

by

– На мої гуляєш? – Колишній хвалився молодою дружиною, поки не побачив, хто прийшов до мене – Затишно. По-пенсіонерськи так. – Олег увійшов до банкетної зали з таким виглядом, ніби приніс мені не подарунок, а гуманітарну допомогу. Під руку він тримав дівчину в чомусь бежевому та обтислому. Їй було тридцять років. Рівно стільки ж, скільки … Read more

⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

by

⁃ Скільки ж можна лежати. Гості мають завтра бути. А ти тут влаштувала цирк, – крізь зуби промовив Іван. Яні було дуже погано. Сьогодні вона вже зовсім не витримала. Абсолютно валилася з ніг. Спочатку занедужали діти. Менший Олександр найбільше занедужав. Яна бігла з роботи додому, забирала Сашка, щоб в чергове показати лікареві. Поверталася додому, й … Read more

— А що стосується моєї онуки, Олени… — нотаріус зробив паузу, подивившись на дівчину поверх окулярів. — «Їй я залишаю маєток “Старий Дуб” у Карпатах, разом із прилеглими землями»

by

У кабінеті нотаріуса пахло дорогою шкірою, поліролем для меблів і ледь вловимим ароматом застарілої ненависті. За вікном шумів дощовий Київ, але всередині стояла така тиша, що було чути, як цокає золотий «Rolex» на зап’ясті Марка. Олена сиділа на краєчку крісла, нервово смикаючи ремінець своєї дешевої сумки. Вона не спала вже дві доби. З того самого … Read more

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

by

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися з прогулянки – зачинені. Він сидів навпроти обшарпаних коричневих дверей. – Може, все-таки помилився? – подумав він. – Ні! – впевнено відповів сам собі. Запахи говорили – цей. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, що навіщось відвіз мене … Read more

Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

by

– Ну, розвела болото! – невдоволено сказав Віктор. – Ех, одружитися б мені знову… Вибрав би нормальну жінку, яка знає своє місце. Марина працювала зі своїми квітами на лоджії. Кожен бутон вона повертала до світла, перевіряючи, чи живий, чи не підвів, чи не скис. Через три дні обласний фестиваль квітів, а потім – її перший … Read more

— Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

by

Квартира дісталась Анастасії від діда. Старого, буркотливого, але справедливого, який не довіряв нікому, крім своєї єдиної онуки. Дім стояв на третій лінії від метро, вікна виходили у двір, де гуркотіли сміттєвози й влітку цвіли такі клумби, що алергія прокидалась навіть у каміння. Але Настя все одно була щаслива. Бо тепер у неї було своє. Справжнє. … Read more

— Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

by

Женя не працювала вже п’ять років. Як пішла з сином у декрет, так з нього й не вийшла. Це не було її рішенням, на тому, щоб вона сиділа вдома, наполіг її чоловік. Сама Женя мріяла вийти на роботу, але Ігор сказав, що в цьому немає сенсу. — Ти й так працюєш мамою і домогосподаркою, навіщо … Read more

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

by

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – … Read more

Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

by

Завтра мені виповниться двадцять чотири. Я збиралася відзначити цей день разом із ним — як і всі попередні роки, тихо й таємно, в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він затримався на роботі. Так триває вже п’ять років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Його звати Андрій, йому сорок вісім. Він уже двадцять три роки … Read more