Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 31

Автор: Viktor

– Тобі нема за що вибачатися. Ти зробив для мене, для нас, набагато більше, ніж просто подарував сукню. Я дуже вдячна тобі

– Тобі нема за що вибачатися. Ти зробив для мене, для нас, набагато більше, ніж просто подарував сукню. Я дуже вдячна тобі

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Тобі нема за що вибачатися. Ти зробив для мене, для нас, набагато більше, ніж просто подарував сукню. Я дуже вдячна тобі

Чоловік щодня з вікна свого офісу спостерігав за дівчиною, яка зупинялася перед вітриною магазину й розглядала дорогу сукню Йому здалося,…

І тепер дочка була не рада, що почала цю тему, яку так хотіла обійти. – Нормально, тату, нічого

І тепер дочка була не рада, що почала цю тему, яку так хотіла обійти. – Нормально, тату, нічого

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до І тепер дочка була не рада, що почала цю тему, яку так хотіла обійти. – Нормально, тату, нічого

Віра їхала трасою не швидко. Стара іномарка приємно гуділа, залишаючи міські затори. Траса закінчилася, дорога завернула до лісу. Віра проїхала…

Пес почав «плакати» лише в ті дні, коли сусід зверху був удома. Дільничний сміявся, доки не піднявся сам..

Пес почав «плакати» лише в ті дні, коли сусід зверху був удома. Дільничний сміявся, доки не піднявся сам..

Viktor
7 Квітня, 20267 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пес почав «плакати» лише в ті дні, коли сусід зверху був удома. Дільничний сміявся, доки не піднявся сам..

Собаки рідко виють просто так. Це ми, люди, любимо пояснювати все підряд: місяцем, погодою, магнітними бурями або «в нього, мабуть,…

— Ми вже другий тиждень тут лежимо, а до тієї бабусі в кутку ніхто так і не приходить, — тихо зауважила Олена, моя сусідка по палаті, жінка років тридцяти п’яти, міцної статури.

— Ми вже другий тиждень тут лежимо, а до тієї бабусі в кутку ніхто так і не приходить, — тихо зауважила Олена, моя сусідка по палаті, жінка років тридцяти п’яти, міцної статури.

Viktor
7 Квітня, 20267 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ми вже другий тиждень тут лежимо, а до тієї бабусі в кутку ніхто так і не приходить, — тихо зауважила Олена, моя сусідка по палаті, жінка років тридцяти п’яти, міцної статури.

— Ми вже другий тиждень тут лежимо, а до тієї бабусі в кутку ніхто так і не приходить, — тихо…

Син одружився з жінкою старшою на 15 років. Я мовчала рік – потім не витримала..але у 10.55 сталося непередбачуване..

Син одружився з жінкою старшою на 15 років. Я мовчала рік – потім не витримала..але у 10.55 сталося непередбачуване..

Viktor
7 Квітня, 20267 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син одружився з жінкою старшою на 15 років. Я мовчала рік – потім не витримала..але у 10.55 сталося непередбачуване..

Син одружився з жінкою старшою на 15 років. Я мовчала рік – потім не витримала Коли Артем сказав, що одружується,…

Мені залишили кота «на тиждень». З того, як його передавали, я одразу зрозумів: який «сюрприз» на мене чекатиме..

Мені залишили кота «на тиждень». З того, як його передавали, я одразу зрозумів: який «сюрприз» на мене чекатиме..

Viktor
7 Квітня, 20267 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мені залишили кота «на тиждень». З того, як його передавали, я одразу зрозумів: який «сюрприз» на мене чекатиме..

 У людей є дивна звичка: коли вони хочуть збрехати, не лише іншим, а й самим собі, вони починають говорити надто…

– Не слухай тата, Славко! – вигукнула наречена. – Він у мене так жартує. Він, коли нервує, завжди жартує. – Жартує? – Ні! Тепер я – не жартую! – твердо сказав Валерій Дмитрович, не відводячи з В’ячеслава пильного погляду. – Я, чогось, не розумію… Ви – згодні? – вже невпевнено запитав хлопець. – На що згоден?

– Не слухай тата, Славко! – вигукнула наречена. – Він у мене так жартує. Він, коли нервує, завжди жартує. – Жартує? – Ні! Тепер я – не жартую! – твердо сказав Валерій Дмитрович, не відводячи з В’ячеслава пильного погляду. – Я, чогось, не розумію… Ви – згодні? – вже невпевнено запитав хлопець. – На що згоден?

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Не слухай тата, Славко! – вигукнула наречена. – Він у мене так жартує. Він, коли нервує, завжди жартує. – Жартує? – Ні! Тепер я – не жартую! – твердо сказав Валерій Дмитрович, не відводячи з В’ячеслава пильного погляду. – Я, чогось, не розумію… Ви – згодні? – вже невпевнено запитав хлопець. – На що згоден?

В’ячеслав вирішив вчинити красиво й благородно. Він не просто зробив Тані пропозицію, а й прийшов до її батька, щоб отримати…

— Мою прописку у їх квартирі мені анулювали мало не того ж дня, — зітхає Христя. — Павло сам подав на розлучення, а перед тим і потім ще кілька разів нацьковував на мене опікунську раду: мовляв, покинула нас мама, втекла від рідного дитяти. Цирк на дроті, та й годі!

— Мою прописку у їх квартирі мені анулювали мало не того ж дня, — зітхає Христя. — Павло сам подав на розлучення, а перед тим і потім ще кілька разів нацьковував на мене опікунську раду: мовляв, покинула нас мама, втекла від рідного дитяти. Цирк на дроті, та й годі!

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Мою прописку у їх квартирі мені анулювали мало не того ж дня, — зітхає Христя. — Павло сам подав на розлучення, а перед тим і потім ще кілька разів нацьковував на мене опікунську раду: мовляв, покинула нас мама, втекла від рідного дитяти. Цирк на дроті, та й годі!

Чотири роки тому Христина пройшла крізь справжнє пекло: мало того, що чоловік, як з’ясувалося, скочив у гречку, так ще й…

Від мене «втекла» собака, але одного разу побачив її… і зрозумів, чому вона «втекла»…

Від мене «втекла» собака, але одного разу побачив її… і зрозумів, чому вона «втекла»…

Viktor
7 Квітня, 20267 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Від мене «втекла» собака, але одного разу побачив її… і зрозумів, чому вона «втекла»…

Вулицею брела обдерта, брудна безпородна собака на ім’я Ласка. День у день вона проводила однаково — шукала хоч якусь їжу…

Мамо, що тобі ті 2000 євро? «Нежве» ти не хочеш, щоб твої діти відпочили?

Мамо, що тобі ті 2000 євро? «Нежве» ти не хочеш, щоб твої діти відпочили?

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, що тобі ті 2000 євро? «Нежве» ти не хочеш, щоб твої діти відпочили?

 Я поїхала до Італії не від доброго життя. До цього я прожила чотирнадцять років у нещасливому шлюбі. Вийшла заміж за…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини
  • Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене
  • Наступного дня Андрій поїхав на роботу, а Вікторія взялася розбирати коробки. Після тісної квартири дім здавався величезним. Кожен крок відгукувався луною, і це було прекрасно. Свобода, простір, можливість дихати на повні груди. — Потроху. Завтра мають привезти меблі. — Вона витерла пил із рук. — До речі, мама телефонувала. Хоче приїхати подивитися на дім. Вона прислухалася. Щось у його тоні насторожувало — занадто піднесений, занадто привітний.
  • Костянтин півночі то крутився в ліжку, то вставав і йшов на кухню випити води, то нервово знову і знову пробував увімкнути кондиціонер. Погода дійсно була спекотною, навіть вночі температура повітря не опускалася нижче тридцяти градусів. Вранці чоловік запропонував: — Марино, ти казала, що у тебе на похід до лікаря гроші відкладені. Тобі коли на прийом? — поцікавився за сніданком Костянтин.
  • Дружина вранці порозвішувала білизну сушитися, а сусід підкинув їй записку під двері, вσна була шо кована коли прочитала…
  • Мамо, ну що ви таке кажете? Марія нам допомагає. Вона ж як краще хоче. — Допомагає? Вона приходить у цех і каже, що ми неправильно рахуємо замовлення. Каже, що треба все переводити в якісь додатки, таблиці. Степане, ти тридцять років меблі робиш, ти що, без додатка не розберешся? Батько, Степан Іванович, лише буркнув щось під ніс. Він навіть не відірвався від екрана свого старого телефону, де з азартом грав у карти. — Мені ті таблиці до одного місця, — нарешті озвався він. — Я на око бачу, скільки ДСП піде на шафу. І ніякі комп’ютери мені не підкажуть краще за досвід. Маріє, ти б краще квіти на підвіконні полила, засихають вони в тебе. Марія відчула, як у грудях щось стискається. Вона працювала в великій ІТ-компанії провідним аналітиком. Її робочий день складався з мільйонних бюджетів, оптимізації процесів та складних логістичних схем. Вона звикла до професіоналізму, де кожна цифра має значення. А тут, у родині чоловіка, вона бачила хаос, який повільно, але впевнено вів їх до фінансового краху
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes