Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 32

Автор: Viktor

— Мою прописку у їх квартирі мені анулювали мало не того ж дня, — зітхає Христя. — Павло сам подав на розлучення, а перед тим і потім ще кілька разів нацьковував на мене опікунську раду: мовляв, покинула нас мама, втекла від рідного дитяти. Цирк на дроті, та й годі!

— Мою прописку у їх квартирі мені анулювали мало не того ж дня, — зітхає Христя. — Павло сам подав на розлучення, а перед тим і потім ще кілька разів нацьковував на мене опікунську раду: мовляв, покинула нас мама, втекла від рідного дитяти. Цирк на дроті, та й годі!

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Мою прописку у їх квартирі мені анулювали мало не того ж дня, — зітхає Христя. — Павло сам подав на розлучення, а перед тим і потім ще кілька разів нацьковував на мене опікунську раду: мовляв, покинула нас мама, втекла від рідного дитяти. Цирк на дроті, та й годі!

Чотири роки тому Христина пройшла крізь справжнє пекло: мало того, що чоловік, як з’ясувалося, скочив у гречку, так ще й…

Від мене «втекла» собака, але одного разу побачив її… і зрозумів, чому вона «втекла»…

Від мене «втекла» собака, але одного разу побачив її… і зрозумів, чому вона «втекла»…

Viktor
7 Квітня, 20267 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Від мене «втекла» собака, але одного разу побачив її… і зрозумів, чому вона «втекла»…

Вулицею брела обдерта, брудна безпородна собака на ім’я Ласка. День у день вона проводила однаково — шукала хоч якусь їжу…

Мамо, що тобі ті 2000 євро? «Нежве» ти не хочеш, щоб твої діти відпочили?

Мамо, що тобі ті 2000 євро? «Нежве» ти не хочеш, щоб твої діти відпочили?

Viktor
7 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, що тобі ті 2000 євро? «Нежве» ти не хочеш, щоб твої діти відпочили?

 Я поїхала до Італії не від доброго життя. До цього я прожила чотирнадцять років у нещасливому шлюбі. Вийшла заміж за…

Я думала… просто годую чужого кота, аж поки одного дня він не приніс кошеня..

Я думала… просто годую чужого кота, аж поки одного дня він не приніс кошеня..

Viktor
6 Квітня, 20266 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я думала… просто годую чужого кота, аж поки одного дня він не приніс кошеня..

Березень у місті пах талою водою, вихлопними газами й чимось ледь вловимим, живим, тією самою вологою землею, що прокидається під…

– Отож. Ти взагалі нічого не знаєш. Цей Вадим – названий. Його усиновили у три роки. Він навіть не знає, хто його справжні батьки.

– Отож. Ти взагалі нічого не знаєш. Цей Вадим – названий. Його усиновили у три роки. Він навіть не знає, хто його справжні батьки.

Viktor
6 Квітня, 20266 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Отож. Ти взагалі нічого не знаєш. Цей Вадим – названий. Його усиновили у три роки. Він навіть не знає, хто його справжні батьки.

Гудки, потім скидання. Телефон мовчить. Їй лише сімнадцять років, десятий клас. Термін був маленький, живіт ще майже непомітний. Олена стискала…

Я знала, що чоловік, з яким я прожила все життя, почав мені зраджувати. Але я занадто мудра, щоб влаштовувати скандали. Тому я вирішила цю ситуацію дуже незвичним способом…

Я знала, що чоловік, з яким я прожила все життя, почав мені зраджувати. Але я занадто мудра, щоб влаштовувати скандали. Тому я вирішила цю ситуацію дуже незвичним способом…

Viktor
6 Квітня, 20266 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я знала, що чоловік, з яким я прожила все життя, почав мені зраджувати. Але я занадто мудра, щоб влаштовувати скандали. Тому я вирішила цю ситуацію дуже незвичним способом…

Коли довго живеш з людиною, одразу помічаєш навіть найменші зміни в її поведінці. Тому не дивно, що я одразу зрозуміла…

– Синку, я вирішила продати дачу. Тяжко вже мені. Раніше батько допомагав, а зараз одна. Ви не хочете займатися городом, хоч я майже весь урожай вам і так віддаю.

– Синку, я вирішила продати дачу. Тяжко вже мені. Раніше батько допомагав, а зараз одна. Ви не хочете займатися городом, хоч я майже весь урожай вам і так віддаю.

Viktor
6 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Синку, я вирішила продати дачу. Тяжко вже мені. Раніше батько допомагав, а зараз одна. Ви не хочете займатися городом, хоч я майже весь урожай вам і так віддаю.

– Синку, я вирішила продати дачу. Тяжко вже мені. Раніше батько допомагав, а зараз одна. Ви не хочете займатися городом,…

Коли батько зліг, Іван почав допомагати Наді грошима. Марина не заперечувала – чи їй, медсестрі, не знати, як дорого коштує догляд за нездужим чоловіком. Скільки всього треба для того, щоб підтримати людину. Шкода, що посилати виходило зовсім невеликі суми – у сім’ї два школярі та один студент-першокурсник.

Коли батько зліг, Іван почав допомагати Наді грошима. Марина не заперечувала – чи їй, медсестрі, не знати, як дорого коштує догляд за нездужим чоловіком. Скільки всього треба для того, щоб підтримати людину. Шкода, що посилати виходило зовсім невеликі суми – у сім’ї два школярі та один студент-першокурсник.

Viktor
6 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли батько зліг, Іван почав допомагати Наді грошима. Марина не заперечувала – чи їй, медсестрі, не знати, як дорого коштує догляд за нездужим чоловіком. Скільки всього треба для того, щоб підтримати людину. Шкода, що посилати виходило зовсім невеликі суми – у сім’ї два школярі та один студент-першокурсник.

Марина варила борщ на кухні. Раптом жінка почула, як чоловік в сусідній кімнаті з кимось гучно розмовляє. – Та йди…

Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві машини.

Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві машини.

Viktor
6 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві машини.

Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві…

А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси

А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси

Viktor
6 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси

– А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси. – У стелю плюю?…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 
  • Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.
  • Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.
  • Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини
  • Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене
  • Наступного дня Андрій поїхав на роботу, а Вікторія взялася розбирати коробки. Після тісної квартири дім здавався величезним. Кожен крок відгукувався луною, і це було прекрасно. Свобода, простір, можливість дихати на повні груди. — Потроху. Завтра мають привезти меблі. — Вона витерла пил із рук. — До речі, мама телефонувала. Хоче приїхати подивитися на дім. Вона прислухалася. Щось у його тоні насторожувало — занадто піднесений, занадто привітний.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes