Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Viktor
3 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Борис поїхав у відрядження на два тижні. Хотів спочатку приїхати у вихідні, але щось там пішло не так.

Його дружина Ольга засмутилася. Вихідні на самоті, на дачу треба, овочі, фрукти зібрати.

Доведеться їхати автобусом, а потім назад.

– Борю, а як же ж овочі? Збирати ж пора.

– Нічого з ними не буде, всього тиждень пройде. Будуть тільки смачніші. Чекай мене, поїдемо разом. Там косити пора. Навіщо тягатися автобусами? Там на вихідні і без тебе людей повно…

***

Ольга вирішила все ж таки з’їздити. Може й не збере урожай, а перевірити, як там все треба.

У п’ятницю після роботи вона зайшла в магазин, купила все потрібне. А потім вирішила не відкладати до ранку та й поїхала. Рано-вранці можна вже щось робити там, а не стояти в жаркому автобусі.

О восьмій вечора жінка вже була на місці. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка…

Ольга не наважувалася відкрити двері й зробити крок усередину. Хто зна, що там таке?

– Олю, – почувся тихий голос сусідки, яка махала їй рукою з-за паркану. – Ходи-но сюди.

– Що трапилося?

– Це я в тебе хотіла спитати. Ви продаєте дачу? Чи продали вже?

– Ні.

– А там нові господарі!

– Не може бути, дачу на мене оформлено, я б знала! Які ще господарі?

– Чоловіка я бачила тільки зі спини, ховається він від мене, а ось жінка молода цікава. Він і її одразу в будинок завів, не дав зі мною поговорити. Обличчя своє прикривали, не розмовляли. Ти обережніше будь. Я навіть подумала, що це…

Сусідка не стала договорювати, хоча думала, що в будинку був чоловік Ольги.

– Що ви подумали?

– А де ж Борис?

– У відрядженні… Ви думаєте, що він там?

– Ні, я нічого не казала… Хоча схожий, зростом і по плечах. Підозра є, що він.

Ольга від хвилювання розгубилася, невже чоловік її обманює? Тридцять років разом, діти дорослі, онуки…

Вона тихо пішла до хати.

– Олю, тобі не лячно? Може допомога потрібна?

– Ні, я сама впораюся…

Вона вже думала, як виставляє її чоловік. У п’ятдесят років розлучення й самотність.

Ольга штовхнула двері, але вони виявилися зачиненими зсередини.

Стукати в свій будинок вона не стала. Був другий вхід, за хатою з веранди…

Там замок врізний. Ольга відкрила його й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина…

– Оце так! Ще й ягоди зібрали. А чого ж траву не покосили?

Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із Борисом у спальні працював телевізор.

Безшумними кроками вона пройшла на кухню. Стояв стійкий запах диму, а Борис не димів.

На столі немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно.

– Хто тут?! – пролунав жіночий голос.

– Таня? Що ти тут робиш? Як ти сюди потрапила?

– О, хазяйка приїхала, а Павлик сказав, що твій коханий буде ще тиждень у відрядженні. Вас тут не повинно бути. А ми відпочиваємо. Ігорю, ходи сюди. У нас гості, вірніше, тепер ми гості.

Ігор брат Бориса. А Павлик їхній спільний знайомий і за сумісництвом колега Бориса.

– Я у Павлика все дізнався. Не має вас тут ще тиждень бути. Ми просто відпочити приїхала. Ти тільки моїй не кажи, я теж у відрядженні. Ну… Нібито у відрядженні.

– А ягоди ти теж із відрядження привезеш?

– Ні, це Тетянка захотіла.

– Тетяна захотіла, а Валечка твоя не хоче? А ключ у вас звідки?

– Так я… Спиляв замок. Ми ж збиралися поїхати перед вашим приїздом за тиждень. Нічого б не зникло, та й чому зникати, це ж дача. Тут цінностей немає.

– Що робитимемо?

– Автобус уже не ходить.

– Ні, так просто ви не поїдете. Завтра все тут приберете, диміти більше не можна. Скосиш усю траву. Щоб усе блищало в будинку і на городі.

– Але…

– Інакше про все дізнається твоя дружина. А за ягоди дякую, я якраз збирати їх хотіла.

– А Тані?

– А Тані сам поясниш усе. І ягоди їй можеш купити. А то якось недобре виходить, будинок використовуєш, та ще й мої ягоди коханці віддаси. Це вже перебір.

– Але ж так не можна!

– Вважай, як хочеш. Тільки я з тебе не прошу грошей. Ще раз це повториться – Валя все дізнається. Відпочивайте. Стоп! Білизна постільну вранці випрати, і все, чим користувалися, машинка є…

***

Зранку Тетяна зникла. Ігор прибирав у хаті, прав білизну, косив траву. Надвечір все блищало.

– Все? Тепер ти нічого не скажеш Валентині?

– Не скажу. Можеш повертатись додому. Порадуй дружину. Хотіла варення їй передати, але думаю поки що не варто. Підозріло буде. Як гадаєш? Потім тобі Боря завезе…

Ігор поїхав.

***

– Олечко, а хто це були? Родичі? – запитала цікава сусідка.

– Та так, рідня чоловіка… Просто Боря мене не попередив…

***

Борис здивувався, що трава скошена і ягоди зібрані. А коли Оля все розповіла, то ще більше здивувався.

Сім’ю брата він вважав ідеальною. Вони вирішили нікому нічого не казати. Розберуться самі.

Тільки розумітися було вже не треба. Таня зникла з життя Ігоря і навіть поїхала з міста. А Ігор більше не наважувався заводити романи на стороні.

Варення Ольга передала Валентині й Ігорю. Вона ж обіцяла.

Нехай п’є чай і згадує…

Ні!

Нехай пам’ятає і думає!

Навігація записів

Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.
– Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes