Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 17

Автор: Viktor

– Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.

– Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.

– Людо! Ти вдома? – покликав дружину Василь, увійшовши до квартири. – Я на кухні, – відповіла Людмила. Сьогодні вона…

І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть

І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть

Viktor
5 Березня, 20265 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть

– Федоре, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підняв очі й усміхнувся. – Нумо, крутанись! Дуже гарна. Тобі дуже…

Свахо, ви мені кави побільше привезіть, такої доброї як та ваша італійська…І неробіть вигляд що нерозумієте… – І ще я вам на вайбер список … ці продукти. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список.— Ти уявляєш?.. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком

Свахо, ви мені кави побільше привезіть, такої доброї як та ваша італійська…І неробіть вигляд що нерозумієте… – І ще я вам на вайбер список … ці продукти. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список.— Ти уявляєш?.. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Свахо, ви мені кави побільше привезіть, такої доброї як та ваша італійська…І неробіть вигляд що нерозумієте… – І ще я вам на вайбер список … ці продукти. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список.— Ти уявляєш?.. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком

– Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та ваша італійська, – каже мені по…

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В…

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Їхати довелося стоячи. Місць у старенькому ПАЗику на всіх не вистачило, та й сідати у вечірніх сукнях на сидіння, з…

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої,…

– Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

– Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

Viktor
5 Березня, 20265 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

Виходячи з лікарні, Олена зіткнулася в дверях із чоловіком. – Вибачте, – сказав він, затримавшись на ній поглядом.Наступної миті погляд…

– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати

– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати

– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати. Син Назар і сам був не дуже молодий – повний…

– А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща

– А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща

Коли Андрій та Ліза одружилися, вони щороку обов’язково проводили відпустку за кордоном. За п’ять років встигли відвідати кілька країн, намагаючись…

— У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря, що я аж здригнулася й ледь не впустила чашку з рук. — Ти просто зобов’язана віддати нам речі твого онука! Задарма

— У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря, що я аж здригнулася й ледь не впустила чашку з рук. — Ти просто зобов’язана віддати нам речі твого онука! Задарма

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря, що я аж здригнулася й ледь не впустила чашку з рук. — Ти просто зобов’язана віддати нам речі твого онука! Задарма

— У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря, що я аж здригнулася й…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Мамо… Ви це серйозно? Ну, тобто, ми теж скучили, але… Ви ж знаєте, у нас тут ремонт у розпалі. Майстри тільки половину зробили, скрізь пил, матеріали розкидані. Ми ще навіть вашу кімнату не починали приводити до ладу. Може, ви ще трохи там затримаєтеся? Поки все закінчимо? Ольга відчула, як холодний клубок підкочується до горла. Вона нічого не сказала, лише коротко відповіла, що подумає, і набрала номер старшого сина. Дмитро вислухав новину ще холодніше. Невістка, яка була поруч, навіть не намагалася притишити голос. — Мамо, а ви про нас подумали? — запитав син. — У нас же виплати за квартиру щомісяця. Суми чималі. Якщо ви зараз кинете роботу, як ми будемо з цим справлятися? Нам ще стільки років платити. Ви ж знаєте, які зараз часи, стабільності ніякої. Може, ви знайдете там іншу родину? Хоча б на рік-два
  • Маринко! Та що ти таке верзеш? — обурилася Віра словам сетри. — Ти думаєш, я своїх дітей не знаю? Альонка з Павликом — золоті діти. Вони кожні вихідні приїздять, допомагають нам з батьком в село. Марина, її молодша сестра, яка приїхала «на гостину», присунулася ближче. — Не знаєш ти їх, Віро, зовсім не знаєш! На власні вуха чула, як твоя Альона чоловікові на кухні казала: «Мама з татом зовсім від села не відмиваються, соромно мені перед партнерами по бізнесу їх показувати». А Павло тільки кивав та підтакував! Мовляв, треба б ці зв’язки потроху обривати, щоб імідж не псували. Віра Сергіївна завмерла. — Брешеш ти, — нарешті вимовила вона, але в очах уже забриніли сльози. — Та нащо мені брехати? — Марина з удаваною жалістю зітхнула і відрізала собі ще шматок пирога. — Зайшла я до них у Вінниці, думала, чаю поп’ємо. А вони на кухні зачинилися і шепочуться. Думали, я в передпокої взуття знімаю, а я вже біля дверей була. Все чула! Альонка ще так презирливо сказала: «Пора вже, мабуть, цей зв’язок з сільськими батьками перерізати»
  • Сергію, це востаннє. Більше не приходь як гість. Якщо ти не можеш бути частиною нашої родини щодня, то не приходь зовсім. Алінці потрібен батько, а не свято за розкладом. А мені потрібен спокій. Він намагався щось пояснити, говорив про складні обставини, про те, як йому важко розриватися. Але я вперше слухала його і не відчувала жалю. Я бачила перед собою людину, якій просто зручно жити на два доми, не приймаючи жодних рішень. Він пішов. Цього разу я не плакала. Я відчула неймовірне полегшення, ніби з моїх плечей зняли важкий камінь, який я несла сім років. Перші тижні були непростими. Телефон мовчав, Сергій спочатку ображався, потім намагався задобрити повідомленнями, але я була непохитною. Я змінила замки в квартирі й змінила пріоритети у своїй голові. Я почала більше часу проводити з Максимом. Мій син, який уже став підлітком, раптом став моєю найбільшою підтримкою
  • — Тату, яка фата і біле плаття? Твоїй нареченій п’ятдесят років! — Роман відкинувся на спинку крісла і голосно зареготав, витираючи сльози в кутиках очей. — Ти б ще лімузин з лялькою на капоті замовив. Люди ж сміятися будуть.
  • Я зpaджyвав дружині, а вона нічого не знала. Але нещодавно я помітив її з іншим чоловіком. Він тримав її за руку. Як вона могла так вчинити. В нас же двоє дітей
  • Вані було не надто приємно погоджуватись на таке, але вибору не було: сваритися з єдиними рідними людьми він теж не хотів. Подумавши, він таки зрозумів, що Олеся запропонувала оптимальний варіант. Як виявилося, варіант справді був найкращим: Ліна знову повеселішала, змінила гнів на милість, а мама знову зачастила в гості.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes