Автор: Viktor

Він сів за стіл, відсунув цукорницю і важко зітхнув, дивлячись у вікно, де сірий листопадовий пейзаж ідеально гармоніював з його душевним станом. — Аліна, — почав він голосом, сповненим світової скорботи. — Нам треба поговорити. Я так більше не можу. Я задихаюся. Аліна вимкнула воду. «Він задихається, — подумала вона, витираючи руки вафельним рушником. — Звісно! Якщо вчора пів кіло буженини на одного ум’яв, то там і діафрагма підніметься, і задишка з’явиться. А я казала: не їж на ніч жирне». — У якому сенсі задихаєшся, Віталій? — запитала вона вголос, сідаючи навпроти. — Відкрити кватирку? Чи знову печія? — Ти все приземлюєш! — Віталик ефектно розвів руками. — Я про душу, про космос, про наші стосунки! Іскра зникла, розумієш? Ми стали чужими людьми, сусідами по комунальній квартирі. Я відчуваю, що мій творчий потенціал в’яне в цій… у цій рутині!…

Коментарі Вимкнено до Він сів за стіл, відсунув цукорницю і важко зітхнув, дивлячись у вікно, де сірий листопадовий пейзаж ідеально гармоніював з його душевним станом. — Аліна, — почав він голосом, сповненим світової скорботи. — Нам треба поговорити. Я так більше не можу. Я задихаюся. Аліна вимкнула воду. «Він задихається, — подумала вона, витираючи руки вафельним рушником. — Звісно! Якщо вчора пів кіло буженини на одного ум’яв, то там і діафрагма підніметься, і задишка з’явиться. А я казала: не їж на ніч жирне». — У якому сенсі задихаєшся, Віталій? — запитала вона вголос, сідаючи навпроти. — Відкрити кватирку? Чи знову печія? — Ти все приземлюєш! — Віталик ефектно розвів руками. — Я про душу, про космос, про наші стосунки! Іскра зникла, розумієш? Ми стали чужими людьми, сусідами по комунальній квартирі. Я відчуваю, що мій творчий потенціал в’яне в цій… у цій рутині!…

— Розлучення розлученням, але машину я купила ще до весілля, тож йди пішки, — завела двигун Аліна… …Недільний ранок не…

Роман зайнявся документами — чи почав займатися, але в середині тижня у нього з’явився якийсь співрозмовник щодо потенційного проєкту, і документи зависли. Марина дооформила сама – пішла на годину раніше з роботи, поїхала до школи, розібралася.

Коментарі Вимкнено до Роман зайнявся документами — чи почав займатися, але в середині тижня у нього з’явився якийсь співрозмовник щодо потенційного проєкту, і документи зависли. Марина дооформила сама – пішла на годину раніше з роботи, поїхала до школи, розібралася.

Марина дізналася про Артема у середу ввечері – за два дні до його приїзду. Роман сидів на кухні з винним…

Все всередині кричало – кинути їм ключі в обличчя, вигукнути все, що накопичилося. Але Марія мовчала. – Мамо, стій! – Старша схопилася. – Ти не можеш просто так забрати ключі! – Можу, – відповіла Марія і подивилася на чоловіка. – Олексію, проведи дочок!

Коментарі Вимкнено до Все всередині кричало – кинути їм ключі в обличчя, вигукнути все, що накопичилося. Але Марія мовчала. – Мамо, стій! – Старша схопилася. – Ти не можеш просто так забрати ключі! – Можу, – відповіла Марія і подивилася на чоловіка. – Олексію, проведи дочок!

– Це що, жарт такий? Що значить, у тебе є трикімнатна квартира? Звідки цікаво? – Пристала молодша дочка. – У…

Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла свіжою фарбою, дах був новий, а паркан стояв рівно! – Не туди заїхали, чи що? – сказала Ганна чоловіку. – Та ні… Вона впевнено відкрила хвіртку й зайшла на подвір’я. – Жіночко, а ви хто? Чому це ви заходите сюди, як до себе додому?! – з хати вийшла якась немолода жінка. Вона була в сукні… Яка належала матері Ганни! І витирала руки об мамин фартух! Ганна так і стала не розуміючи, що це таке коїться

Коментарі Вимкнено до Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла свіжою фарбою, дах був новий, а паркан стояв рівно! – Не туди заїхали, чи що? – сказала Ганна чоловіку. – Та ні… Вона впевнено відкрила хвіртку й зайшла на подвір’я. – Жіночко, а ви хто? Чому це ви заходите сюди, як до себе додому?! – з хати вийшла якась немолода жінка. Вона була в сукні… Яка належала матері Ганни! І витирала руки об мамин фартух! Ганна так і стала не розуміючи, що це таке коїться

Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла…

Наталя приїхала у квартиру своєї матері, якої нещодавно не стало. В квартирі бабусі Ганни зараз жив син та невістка Наталки. Жінка хотіла забрати деякі речі матері. Двері були відчинені, Наталя тихенько зайшла. У спальні було чути голос Насті, невістка розмовляла з кимось по телефону. – Не буду їй заважати, – вирішила Наталя, і вже хотіла було зайти у кімнату матері, як раптом її увагу привернула одна фраза невістки. Наталя підійшла ближче до спальні невістки та сина, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови Насті… і аж рота відкрила від почутого

Коментарі Вимкнено до Наталя приїхала у квартиру своєї матері, якої нещодавно не стало. В квартирі бабусі Ганни зараз жив син та невістка Наталки. Жінка хотіла забрати деякі речі матері. Двері були відчинені, Наталя тихенько зайшла. У спальні було чути голос Насті, невістка розмовляла з кимось по телефону. – Не буду їй заважати, – вирішила Наталя, і вже хотіла було зайти у кімнату матері, як раптом її увагу привернула одна фраза невістки. Наталя підійшла ближче до спальні невістки та сина, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови Насті… і аж рота відкрила від почутого

— Алло, Наталко, ти не можеш приїхати, мені щось недобре. Денис із Настею залишили мені Вітю і пішли в гості,…

Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого

Коментарі Вимкнено до Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого

Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в…

Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, — голос колишнього чоловіка пролунав у порожньому коридорі так буденно, ніби він замовляв доставку піци, а не виносив життя жінки, з якою прожив три десятки років. Ганна стояла біля вікна, стиснувши пальцями підвіконня. Сергій прийшов не один. З ним були двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах, які без зайвих слів почали відсувати диван. — Сергію, що ти робиш? — Ганна намагалася говорити спокійно, хоча всередині все тремтіло. — Ми ж усе поділили. Ти забрав свою машину, ти забрав свої інструменти, ти забрав навіть набір вудок, якими ні разу не користувався. Він обернувся до неї. — Я забрав те, що влізло в багажник, — кинув він. — А тепер прийшов за рештою. Юрист сказав, що я маю право на все, що було куплено за мій рахунок. А оскільки ти все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки за копійки, то зрозуміло, чиї тут гроші. — Я працювала тридцять років, Сергію. Я вела господарство. Я виховала нашу доньку. — Господарство? — він засміявся, і цей сміх був неприємним. — Це твоя робота була. Обов’язок. За це гроші не платять. Так що відійди вбік, не заважай людям працювати

Коментарі Вимкнено до Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, — голос колишнього чоловіка пролунав у порожньому коридорі так буденно, ніби він замовляв доставку піци, а не виносив життя жінки, з якою прожив три десятки років. Ганна стояла біля вікна, стиснувши пальцями підвіконня. Сергій прийшов не один. З ним були двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах, які без зайвих слів почали відсувати диван. — Сергію, що ти робиш? — Ганна намагалася говорити спокійно, хоча всередині все тремтіло. — Ми ж усе поділили. Ти забрав свою машину, ти забрав свої інструменти, ти забрав навіть набір вудок, якими ні разу не користувався. Він обернувся до неї. — Я забрав те, що влізло в багажник, — кинув він. — А тепер прийшов за рештою. Юрист сказав, що я маю право на все, що було куплено за мій рахунок. А оскільки ти все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки за копійки, то зрозуміло, чиї тут гроші. — Я працювала тридцять років, Сергію. Я вела господарство. Я виховала нашу доньку. — Господарство? — він засміявся, і цей сміх був неприємним. — Це твоя робота була. Обов’язок. За це гроші не платять. Так що відійди вбік, не заважай людям працювати

— Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, —…

Ми заберемо речі пізніше, — кинув колишній чоловік, навіть не дивлячись їй у вічі. — Христі потрібен простір. Їй потрібні перспективи. А що ти можеш їй дати тут, Стефо? Атмосферу бідності? Христина кивнула, підтримуючи батька. Вона була вдягнена в нове пальто, яке зовсім не пасувало до їхньої скромної передпокою. — Мам, не ображайся. Просто тато правий. Світ змінився. Вони пішли, залишивши по собі аромат дорогих парфумів і порожнечу, яка, здавалося, мала розчавити Стефанію. Розлучення пройшло швидко. Павло мав зв’язки, гроші та кращих юристів. Він залишив собі бізнес, великий заміський будинок з каміном і сад, який Стефанія висаджувала власноруч. Їй же дісталася ця «коробка» — однокімнатна квартира на околиці міста, де шпалери відклеювалися від вологості, а з вікна було видно лише сірі дахи гаражів. Перші місяці Стефанія вчилася жити заново. Вона влаштувалася на касу в найближчий супермаркет. Спочатку було соромно. Їй здавалося, що всі покупці бачать її крах. Але з часом вона зрозуміла: нікому немає діла до жінки у фіолетовій жилетці, яка механічно сканує пакети молока. Вона вчилася дихати самостійно, без пана Павла, без його вказівок, що готувати на вечерю і як одягатися. Це було важке, але чесне життя

Коментарі Вимкнено до Ми заберемо речі пізніше, — кинув колишній чоловік, навіть не дивлячись їй у вічі. — Христі потрібен простір. Їй потрібні перспективи. А що ти можеш їй дати тут, Стефо? Атмосферу бідності? Христина кивнула, підтримуючи батька. Вона була вдягнена в нове пальто, яке зовсім не пасувало до їхньої скромної передпокою. — Мам, не ображайся. Просто тато правий. Світ змінився. Вони пішли, залишивши по собі аромат дорогих парфумів і порожнечу, яка, здавалося, мала розчавити Стефанію. Розлучення пройшло швидко. Павло мав зв’язки, гроші та кращих юристів. Він залишив собі бізнес, великий заміський будинок з каміном і сад, який Стефанія висаджувала власноруч. Їй же дісталася ця «коробка» — однокімнатна квартира на околиці міста, де шпалери відклеювалися від вологості, а з вікна було видно лише сірі дахи гаражів. Перші місяці Стефанія вчилася жити заново. Вона влаштувалася на касу в найближчий супермаркет. Спочатку було соромно. Їй здавалося, що всі покупці бачать її крах. Але з часом вона зрозуміла: нікому немає діла до жінки у фіолетовій жилетці, яка механічно сканує пакети молока. Вона вчилася дихати самостійно, без пана Павла, без його вказівок, що готувати на вечерю і як одягатися. Це було важке, але чесне життя

— Ти просто не розумієш, що таке справжнє життя, мамо, тому сидиш тут у своїй тісній коробці й радієш копійкам,…

Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку з чоловіком, жінка втомлено посміхнулася, і тихенько сказала: – Прийшли… Валя радісно обійняла бабусю, поцілувала. А Микола тільки кивнув і ввічливо сказав: – Здрастуйте. – Ну, як у тебе справи, бабусю? – запитала Валя. – Ти чудово виглядаєш. Тебе нічого не турбує? – Заспокойся, нічого мене не турбує, – відповіла Анастасія. – Краще розказуйте, як ви з Миколою живете? – Добре живемо, – сказала Валя. – Ось прийшли дізнатися той твій секрет. – Який ще такий секрет?! – здивувалася старенька. Вона не розуміла, що відбувається

Коментарі Вимкнено до Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку з чоловіком, жінка втомлено посміхнулася, і тихенько сказала: – Прийшли… Валя радісно обійняла бабусю, поцілувала. А Микола тільки кивнув і ввічливо сказав: – Здрастуйте. – Ну, як у тебе справи, бабусю? – запитала Валя. – Ти чудово виглядаєш. Тебе нічого не турбує? – Заспокойся, нічого мене не турбує, – відповіла Анастасія. – Краще розказуйте, як ви з Миколою живете? – Добре живемо, – сказала Валя. – Ось прийшли дізнатися той твій секрет. – Який ще такий секрет?! – здивувалася старенька. Вона не розуміла, що відбувається

Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку…

Вона завмерла, почувши знайомий голос за спиною. Голос, якого не чула п’ять років, але впізнала б серед тисячі. Повільно повернулась. – Юрій… Юрій перевів погляд на дівчинку, і Оксана побачила, як змінилося його обличчя.

Коментарі Вимкнено до Вона завмерла, почувши знайомий голос за спиною. Голос, якого не чула п’ять років, але впізнала б серед тисячі. Повільно повернулась. – Юрій… Юрій перевів погляд на дівчинку, і Оксана побачила, як змінилося його обличчя.

– Ви точно не могли помилитися? – Оксана міцно стиснула телефон, намагаючись, щоб голос звучав спокійно. – Оксано Миколаївно, результати…