Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Запaм’ятайте і вiзьміть собі до уваги! Ви точно не знaєте як сказати “ЧЕPПАК” укpаїнською

Запaм’ятайте і вiзьміть собі до уваги! Ви точно не знaєте як сказати “ЧЕPПАК” укpаїнською

Viktor
16 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Запaм’ятайте і вiзьміть собі до уваги! Ви точно не знaєте як сказати “ЧЕPПАК” укpаїнською

В багатьох регіонах України, на жаль, дуже поширений суржик.

Ми часто вживаємо слова, навіть не підозрюючи, що їх не існує в українській мові і

вони запозичені з інших країн.

Потрібно очищати свою мову від непотрібних слів, наприклад, більшість не знає, як правильно сказати “ополоник” чи “черпак”.

“Ополоник” – це велика ложка, якою насипають рідку страву.

Також цей предмет часто називають поварка та черпак, це суржик.

Але не можна казати “половник”, тому що це слово запозичене з російської мови і лише засмічує наше мовлення.

Правильно казати “Ополоник”.

Запам’ятайте та візьміть собі до уваги.

Дамо вам ще декілька слів, які варто запам’ятати.

А ви діліться, як ви називаєте “ополоник”.

May be an image of text that says 'ополоник (а не половник) сильниця (а не солонка) CEPBÉTKA (а не салфетка) склянка (а не стакан) тарíлка (а не тарелка) ukr-mova.in.ua мава M ва'

В додаток хочемо сказати, що люди часто називають кухонне приладдя неправильно.

Наприклад, слово “друшлаг”, потрібно вимовляти як “друшляк”, а “сковорідка” – це українською “пательня”.

На перший погляд “кувшин” – це правильне слово, яке дуже поширене в Україні, але потрібно казати “глечик”, так набагато милозвучніше та красивіше. “Кружка” – це “чашка”, а “банка” – це “слоїк”.

Деякі з цих слів незнайомі для більшості, але потрібно звикати їх говорити, щоб наша вимова була гарною та грамотною.

Навігація записів

– Сваха в Італію вже не поїде – сяде в Андрія на шиї! Тільки до хати її не беріть: є літня кухня – хай там ночує
Великий потоп! Ще більшу дамбу змило! Людей не встигли евакуювати Мільйонне місто занурюється під воду, а кількість же ртв вже йде на сотні – ш0кyючe ВІДE0

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes