Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • – Сваха в Італію вже не поїде – сяде в Андрія на шиї! Тільки до хати її не беріть: є літня кухня – хай там ночує

– Сваха в Італію вже не поїде – сяде в Андрія на шиї! Тільки до хати її не беріть: є літня кухня – хай там ночує

Viktor
16 Вересня, 202416 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до – Сваха в Італію вже не поїде – сяде в Андрія на шиї! Тільки до хати її не беріть: є літня кухня – хай там ночує

Я ще 14 років тому поїхала в Італію на заробітки й досі там проживаю та працюю. Приїхала на Батьківщину на зимові свята, оскільки в мене 9 січня день народження – 55 років виповнилося, тому хотілося відсвяткувати в рідному колі. Коли я їхала за кордон, моєму синові було вже 17, якраз вступив до університету, а я вирішила час не гаяти, а підзаробити трохи грошей.  

Наше село розташоване неподалік обласного центру, однак на той час будинок був дуже занедбаний. Я виховувала сина самостійно, працювала в медпункті фельдшером, тому практично не мала можливості зробити ремонт. Можливо, так би і далі тривало, якби одного разу до мене в медпункт не прийшла одна жіночка, яка вже довгий час перебуває в Італії. Запропонувала мені допомогу в пошуках житла й роботи, а я вирішила не втрачати цього шансу. Батьки мене підтримали, а син вже переїхав в гуртожиток і йому було якось байдуже. 

От і подалася на чужину, висилала матері кошти, а вона за них збудувала поруч гарний будинок, потім знову потрібні були кошти, тож я залишилася в Італії на довше. От два роки тому моєї матері не стало та ще й син оголосив, що хоче одружуватися. Невістка ніби непогана, гарна дівчина, з міста. Правда, свати в мене грошей не мають, тому весілля зробили з моєї кишені. Але мені не шкода, головне, щоб жили добре.

Пошепки

Думаю, я за кордоном, будинок пустує, нехай молодята йдуть і живуть. От і син став господарем, купив собі автомобіль, зробив порядок на подвір’ї. Я коли приїхала, то була шокована з краси — все змінилося до невпізнання. 

Цього року в листопаді не стало моєї сеньйори, за якою я доглядала останні 5 років. Нову роботу я так і не знайшла, тому вирішила приїхати хоча б на свята додому, а далі вже б життя розставило все на свої місця. Приїхала я в листопаді і ці два місяці проживання з дітьми мене шокували. Я себе відчувала чужою й зайвою у власному домі.  Син з ранку до вечора на роботі, а невістка в декреті з дитиною цілими днями вдома. Вона мене практично ігнорувала й уникала, вранці навіть не віталася. Спершу я думала, що їй незвично, вона ще звикає до мене, але на свій день народження зрозуміла, що це не так. 

Святкуємо ми 9 січня мій день народження, запросила я ще сватів, от сваха повертається до мене й питає, коли я вже поїду знову за кордон. Я чесно відповіла, що не знаю, а можливо я вже взагалі назовсім залишуся вдома. На цьому наша розмова закінчилася.

Я вийшла на кухню, щоб взяти страви, й почула розмову між свекрухою та невісткою. Сваха сказала, щоб вони не спішили зносити нашу стару хату, мовляв, якщо я більше не поїду в Італію, то де буду жити? Я ледь не знепритомніла, стільки років провела на чужині, щоб влаштувати власне гніздечко, а мене діти виганяють з мого рідного дому. От не знаю, що мені далі робити.

Їхати в Італію і заробляти кошти на нове житло чи вказати на місце дітям? 

Навігація записів

Лише за 2 години я очищаю всі тюлі в хаті до білого стану
Запaм’ятайте і вiзьміть собі до уваги! Ви точно не знaєте як сказати “ЧЕPПАК” укpаїнською

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes