Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Лiлiї щe вce жuття бyлo пoпepeдy якбu нe ця нiч i нe ця тpaгlчнa пoдiя… Пoдpoбuцi…

У Лiлiї щe вce жuття бyлo пoпepeдy якбu нe ця нiч i нe ця тpaгlчнa пoдiя… Пoдpoбuцi…

Viktor
28 Жовтня, 202528 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до У Лiлiї щe вce жuття бyлo пoпepeдy якбu нe ця нiч i нe ця тpaгlчнa пoдiя… Пoдpoбuцi…

На Житомирщині загинула Лілія Павленко. Прикордонниця була родом з Кам’янець-Подільського району.

Лілія Павленко – дозиметрист відділення РХБ захисту та екологічної безпеки другої прикордонної комендатури 9 прикордонного загону. Мала звання головного сержанта і несла службу в місті Овруч Житомирської області. 

Трагічну звістку повідомили у її рідній Староушицькій громаді.

Лілія народилась у селі Лучки 1995 року. Сім років свого життя вона присвятила службі у лавах Державної прикордонної служби України.

Добра, щира, відповідальна, завжди готова прийти на допомогу — так жінку описують її колеги, друзі та знайомі. 

Відомо, що Лілія загинула на залізничному вокзалі під час виконання своїх службових обов’язків. Трапилось це 24 жовтня. 

У прикордонниці залишились батьки, чоловік і син. Про час і дату поховання в Староушицькій громаді обіцяють повідомити пізніше. 

Нагадаємо, що 24 жовтня на залізничній станції в місті Овруч пролунав вибух. Під час перевірки документів чоловік підірвав гранату. Про це повідомили в Національній поліції. Відомо про чотирьох загиблих осіб і двох поранених. 

Cвітлa пaм’ять, вдячніcть і вічнa cлaвa — Лілії Пaвлeнко.

Джepeлo

Навігація записів

В PФ на острові Сaхалін стався блeкаут: без електрики лишилися деcятки населених пунктів
Оpбан хоче створити “aнтиукраїнський альянc” у ЄC – Pоliticо 

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби він живе не власним життям, а чиїмось чужим сценарієм. Його дратувало все. Абсолютно все. Здавалося, ще трохи і він просто вибухне від цих нескінченних турбот, порад і запитань.
  • Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв посеред кухні, дивлячись на гору брудного посуду так, ніби це були руїни його власного життя.
  • Ірина відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було жодної пари чоловічого взуття! Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки! Вона перечитала текст тричі. Повільно до неї почав доходити зміст написаного.
  • Чоловік так раптом перейшов на «ти» і сунув бутерброд в руку Ларисі Андріївні. Вона хотіла відмовитися, але раптом зрозуміла, що страшенно хоче їсти
  • Тю, Олено, ти що, з собою цей старий сервант на той світ забереш? — ці слова племінника пролунали на моїй затишній кухні так буденно, ніби він питав про погоду, а не вирішував долю мого життя. Я ледь не випустила з рук тарілку, яку саме витирала. — Максиме, ти про що? — я нарешті знайшла голос, намагаючись вгамувати дивне хвилювання, що піднялося в грудях. — Та я про будинок твій, — продовжив він, підливаючи собі ще чаю, наче він тут уже господар. — Сама ж бачиш, Олено Степанівно, роки йдуть. Не ображайся, але ти не молодшаєш. Тобі важко тут одній. Город величезний, сад потребує догляду, дах он у кутку в сінях підтікає — Михайло покійний латав, а воно знову проситься. Хто тобі допоможе? Я відчула, як пальці самі собою почали зминати край фартуха. Його слова були дошкульні. — Я ще даю собі раду, Максиме. І сусіди допомагають, якщо щось важке треба
  • — Добрий вечір, — тихо почав Павло. — Моя дружина сьогодні була у вас. Така… тендітна, з темним волоссям, у неї ще погляд завжди трохи замислений. Вона купила велику скляну вазу. Випадково перекинув, треба таку саму.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes