Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Те, що почалося – не описати словами, стає тільки гірше. З самого ранку на Луганщині розпочалися найважчі дні за всі вісім років війни”, – Гайдай

Те, що почалося – не описати словами, стає тільки гірше. З самого ранку на Луганщині розпочалися найважчі дні за всі вісім років війни”, – Гайдай

admin
25 Травня, 202225 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Те, що почалося – не описати словами, стає тільки гірше. З самого ранку на Луганщині розпочалися найважчі дні за всі вісім років війни”, – Гайдай

Те, що зараз відбувається в Луганській області можна охарактеризувати, як найважчий час за усі вісім років війни.

Зараз для Луганської області найважчий час за вісім років війни, росіяни наступають у Луганській області за всіма напрямками одночасно, стягнули шалену кількість бійців і техніки.

Про це повідомив голова Луганської військової обласної адміністрації Сергій Гайдай у телеграмі, зауваживши, що наступ відбувається за всіма напрямками.

“Стає тільки гірше. Те, що роблять рашисти, – це важко описати словами. Орки вбивають наші міста, трощать усе навколо. Сєвєродонецьк – ледь живий. Обласний центр закидали авіабомбами. Росіяни наступають на Луганщині на всіх напрямках одночасно. Атакують Сєвєродонецький напрямок, у Гірській громаді з боку Золотого та Катеринівки, біля Попасної з боку Комишувахи, й нашу Луганську Чорнобаївку – Білогорівку”, – написав Гайдай.

За його словами, траса Лисичанськ-Бахмут повністю прострілюється, і там уже “працюють” ворожі ДРГ.

“Ситуація на межі критичної. Рашисти стягнули в нашу область шалену кількість бійців і техніки. На окупованих територіях орки тримають напоготові вертольоти та важку зброю. Вільна Луганщина зараз, як Маріуполь. Ми форпост, який стримує навалу і точно стримає”, – заявив голова ОВА.

Навігація записів

Пycтили в бій трoфеї: опубліковано відео знuщення міномeтного розрaхунку рocійських окупaнтів
Бутусов : Російські війська вийшли на трасу Бахмут – Лисичанськ. Траса перекрита. Наші воїни не збираються здавати Луганщину.

Related Articles

Ви маєте віддати будинок нам. Це не чесно! Ви нас надурили! – сестра чоловіка волала на всю вулицю. Далі було ще гірше. Десять років ми з чоловіком у шлюбі. Маємо двох дітей. Та квартиру винаймаємо, не можемо ніяк придбати власну. Хоча гроші потроху збираємо. Нещодавно в чоловіка помер дідусь. Він залишив квартиру в центрі міста та напіврозвалену дачу на околиці. Коли зібралися ділити майно – сестра чоловіка Світлана зчинила скандал.

Viktor
12 Січня, 202612 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ви маєте віддати будинок нам. Це не чесно! Ви нас надурили! – сестра чоловіка волала на всю вулицю. Далі було ще гірше. Десять років ми з чоловіком у шлюбі. Маємо двох дітей. Та квартиру винаймаємо, не можемо ніяк придбати власну. Хоча гроші потроху збираємо. Нещодавно в чоловіка помер дідусь. Він залишив квартиру в центрі міста та напіврозвалену дачу на околиці. Коли зібралися ділити майно – сестра чоловіка Світлана зчинила скандал.

Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

Viktor
11 Січня, 202611 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

Viktor
11 Січня, 202611 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

Цікаве за сьогодні

  • – Ганно, що відбувається? Ти припустилася трьох помилок у звіті. Трьох. За всю твою роботу – жодної, а тут одразу три. Вона моргнула, намагаючись сфокусувати погляд на його обличчі. Повіки налилися свинцем, думки поверталися повільно та неохоче.– Вибачте. Це не повториться. Але повторилося. Знову і знову. – Може, просто поговорити з ними? – запропонував Сергій за вечерею, колупаючи виделкою пасту. – Іван нормальний мужик, домовимося.
  • – Ну що та жінка? Сьогодні є, а завтра нема! А ми з тобою вже роками знаємося, разом виросли та з одної ложки їли кашу! – казали друзі. Я завжди старався дослухатися до їх думки чи поради. Бо друзі – це люди, перевірені роками. Та виявились, що це не так. Одне повідомлення в чат – і шлюб тріснув по швах. Та найболючіше було почути правду вже після розлучення. Тепер прошу вашої поради.
  • Але час йде своїм ходом. Олексій після восьмого класу поїхав до міста в училище. Вивчився на слюсаря, звідти і в армію пішов. Листи йому бабуся регулярно надсилала. З них він знав, що Борьку посадили за те, що той на машині когось збив. Що Лерка сина народила і батько начебто Борька, хоча він і рідня його кажуть, що неправда. І ще багато іншого. Відслужив Олексій і повернувся в рідне село. Бабуся не могла натішитися онуком.
  • Думала, що то лиш в кіно покажуть. Отож, через 2 роки після розлучення старшого син, молодший – Іван надумав одружуватись і сказав, що приведе наречену знайомитись. Ви не уявляєте моє здивування, коли я побачила синову майбутню дружину.
  • В спадок мені залишились три квартири, які успішно здаю, а сама живу з бабусею за містом. Вона часто мене попереджала, щоб не казала одразу про спадок. Бо всякі чоловіки бувають. Якби ж я тоді знала, що бабуся насправді була права, то такої б ситуації не відбулось.
  • Після десяти років роботи в Італії я повернулася додому, де мене зустріли несподівані вимоги дочки. Весь цей час я доглядала літню жінку за кордоном, щоб забезпечити собі гідну старість, тому що моє життя було непростим – чоловік «пішов у всі тяжкі» і виніс майже все з дому, а моя дочка чекала, що я допоможу їй фінансово. Моя донька та її сім’я чекали, що я допоможу їм купити квартиру, хоча я й так кожну копійку рахувала та жертвувала своїм добробутом, працюючи на пенсії.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes