Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Снaрядний завод в Україні не добyдований через бюрократію”, – Rhеinmetall

“Снaрядний завод в Україні не добyдований через бюрократію”, – Rhеinmetall

Viktor
12 Серпня, 202512 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Снaрядний завод в Україні не добyдований через бюрократію”, – Rhеinmetall

Наразі темпи зведення заводу боєприпасів в Україні просуваються не так швидко, як би хотілося.

Про це заявив генеральний директор Rheinmetall Армін Папперґер під час презентації звіту компанії за шість місяців, інформує Цензор.НЕТ із посиланням на Лігу.

Як зазначається, німецьке підприємство Rheinmetall в Унтерлюсі з потужністю 350 000 снарядів на рік уже готують до технічного запуску, тоді як українське досі в стадії будівництва.

“Перший контракт з української сторони підписано. Поки що я незадоволений темпами роботи, але причина не лише в нас. Ви знаєте, що ми будуємо новий завод – і в Україні ми почали приблизно в той самий час, що й у Німеччині. У Німеччині ми вже готові, а в Україні – ще ні. На жаль, рівень бюрократії в Україні дуже високий, і це мене не радує”, – сказав він.

“Але є й позитив: тепер вони хочуть подвоїти потужності першого заводу. Це гарна новина. Ще один плюс – вони готові рухатися далі та збільшувати обсяги виробництва, але зараз бракує фінансування”, – додав Папперґер.

Навігація записів

Чи обов’язково жінок хоронити в хустці: священник відповів.
Дуже смачні булочки з цукром. Я не можу не поділиться з вами цим чудовим рецептом

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes