Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Дуже смачні булочки з цукром. Я не можу не поділиться з вами цим чудовим рецептом

Дуже смачні булочки з цукром. Я не можу не поділиться з вами цим чудовим рецептом

Viktor
12 Серпня, 202512 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Дуже смачні булочки з цукром. Я не можу не поділиться з вами цим чудовим рецептом

Хто не любить ароматні ванільні плюшки з цукром?

Смак у булочок, приготованих за цим рецептом, саме той, який я пам’ятаю з дитинства, єдине, що я додавала ваніль на свій смак.

Я не можу не поділиться з вами цим чудовим рецептом, ловите!

Інгредієнти:

  • борошно – приблизно 600 г;
  • яйце – 1 шт. в тісто, 1 шт. для змащення;
  • сухі дріжджі – 7 г;
  • цукор – 40 г;
  • сіль – 5 г;
  • вода тепла – 300 мл (можна навпіл з молоком);
  • рослинна олія – 50 мл;
  • дрібка солі;
  • ваніль до смаку.

Для начинки:

  • оливкова олія,
  • цукор.



Приготування:

  1. Борошно просійте, додайте прямо в борошно цукор, ваніль, дріжджі й сіль. Все перемішайте.
  2. Потім додайте теплу воду і яйце.
  3. Коли тісто практично вимішане, додайте рослинну олію. Я брала соняшникову рафіновану.
  4. Тісто виходить дуже еластичне і м’яке.
  5. Викладіть тісто в підготовлений посуд і поставте в холодильник на 1,5 години.
  6. Стіл присипте борошном, викладіть тісто, сформуйте ковбаску, розріжте на 18 частин.
  7. Кожен шматочок розкачайте, змастіть оливковою олією і присипте цукром. Сформулюйте плюшки.
  8. Для цього поверніть тісто рулетом, защипніть краї, складіть уздовж навпіл, розріжте не до кінця, і розкрийте нашу плюшку.
  9. Викладайте булочки на деко, застелений пергаментним папером. І залиште на настойку 15-20 хвилин.
  10. Змастіть булочки збитим яйцем, і відправте випікатися в духовку при температурі 180 ° С на 20 хвилин.
  11. Плюшки з цукром виходять з підсмаженою рум’яною скоринкою, повітряними та ароматними всередині.

Смачного!

Навігація записів

“Снaрядний завод в Україні не добyдований через бюрократію”, – Rhеinmetall
Львівського олігарха оштрафовано через занедбаний фасад готелю “Жорж”, яким той володіє

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • Віра проплакала весь день. Жінці подзвонила подруга, і сказала, що бачила її чоловіка з іншою. Раптом у двері подзвонили. Віра пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Привіт! Я до тебе за сіллю заскочила, але бачу ти занедужала, вибач, що потурбувала, – сказала Ольга Іванівна. – Я не занедужала, – сказала Віра, – все добре, просто мій чоловік знайшов собі іншу. І Віра розповіла все сусідці. – Я знаю, що з цим робити, – раптом сказала Ольга Іванівна
  • — Наталю, тут така справа… — голос Кирила в телефонній трубці звучав напружено.
  • У ресторані? — здивовано перепитала свекруха. — Але ж це так дорого і абсолютно не по-домашньому! Я вже і м’ясо купила, і рецепт нового салату знайшла… Я могла б наготувати всього найкращого, зекономили б гроші на щось корисне. Навіщо годувати чужих людей, коли вдома є своя кухня? — Мамо, ми хочемо, щоб ви цього дня просто відпочили і розділили з нами радість, — м’яко сказав Павло, який тепер частіше брав ініціативу в розмовах. — Ми хочемо побути з вами, поговорити, а не дивитися, як ви весь вечір бігаєте від кухні до столу, подаєте гаряче і миєте тарілки. Ми хочемо бачити вашу усмішку, а не втому. На тому кінці дроту виникла пауза. Довга, майже нескінченна. Було чути тільки рівномірне дихання. — Ну що ж… якщо ви так вирішили… я прийду, — тихо відповіла вона. Вечір у ресторані почався з напруги. Марія Степанівна прийшла в гарній синій сукні, яку не одягала роками. Вона зробила зачіску, але очі її залишалися настороженими. Вона сіла на краєчок стільця, оцінюючи сервіровку, колір серветок та якість води в келихах
  • Я якось не витримала, зайшла під приводом, що хочу їй тиск виміряти. Заходжу, а там така картина: сидить це вовченя за столом, пальцем по жовтій сторінці водить і по складах, з затримками, з червоним від напруги обличчям, читає. А Людмила Василівна сидить навпроти, в’яже шкарпетку з грубої овечої вовни і виправляє його, якщо він помиляється. Суворо, але без крику.
  • Запросила кавалера на вечерю. Він прийшов з порожніми руками і розкритикував мій борщ: «Мама нарізає капусту тонше»… Перший тривожний сигнал у голові задзвенів, як дзвін у церковне свято.
  • — Мамо, це буквально на два місяці, — Юля, її єдина донька, виглядала втомленою і трохи винуватою. — Вадим каже, що орендодавець підняв ціну, а нам треба трохи підтягнути хвости по кредиту. Ми пересидимо у тебе, заощадимо, і до весни з’їдемо. Ти ж не проти?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes