Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Росія жoрстoкo помстuлася Польщі за допомогу Україні : Застосувано “біологічну зброю” кремлем – кількість жeртв вже йде на сотні

Росія жoрстoкo помстuлася Польщі за допомогу Україні : Застосувано “біологічну зброю” кремлем – кількість жeртв вже йде на сотні

Viktor
25 Серпня, 2024 Коментарі Вимкнено до Росія жoрстoкo помстuлася Польщі за допомогу Україні : Застосувано “біологічну зброю” кремлем – кількість жeртв вже йде на сотні

У польському місті Жешув спалахнула смертельна “хвороба легіонерів”.

Загинуло уже 7 людей, заразилися понад 100.

Співробітники Агентства внутрішньої безпеки Польщі шукають джерело спалаху.

Зауважимо, що Жешув є ключовим транзитним вузлом для міжнародної військової підтримки України від початку війни.

Ба більше, близько 10 000 американських військовослужбовців також дислокуються в цьому регіоні.

До спалаху “хвороби легіонерів” може бути причетна Росія.

Співробітники Агентства внутрішньої безпеки уже дослідили багато об’єктів в Жешуві, але в першу чергу водогін, звідки, на думку фахівців, могли потрапити бактерії.

Щоправда, розглядають і версію, що це спроба Росії посіяти “паніку” серед союзників України.

“Це фактор, який змусив нас вжити заходів, щоб виключити деякі сценарії”, – зазначив заступник міністра-координатора спецслужб Польщі Станіслав Жарин.

Водночас люди хворіють.

Щонайменше у 113 мешканців Жешува виявили інфекцію. Серед них є уже перші жертви – 7 хворих померли оскільки страждали на хронічні захворювання та були старшого віку.

Місцева влада та експерти кажуть, що це незвичайна ситуація. На кризовій нараді міська влада прийняла рішення про дезінфекцію хлором і озоном понад 1000 кілометрів водогонів Жешува.

Влада попередила мешканців, що воду з крана слід відстоювати, щоб вона втратила частину хлору, а потім кип’ятити її перед вживанням. Вони запевнили, що рівень хлору, який буде використовуватися, буде безпечним для організму.

Хвороба легіонерів – що це?

Це легенева інфекція, яка передається через вдихання інфікованих водних бризок, а не через питну воду. Зазвичай спалахи стаються в таких місцях, як готелі, лікарні або офіси, де бактерії потрапляють у водогін, зокрема , через системи кондиціонування або крани і душові кабіни.

Які симптоми “хвороби легіонерів”
Симптоматика легіонельозу залежить від його форми. В цілому клініцисти виділяють такі ознаки розвитку інфекційного процесу:

виникнення тривалої діареї;
болі в животі;
біль у м’язах і суглобах;
сильні головні болі;
пропадає апетит;
з’являється слабкість;
підвищується температура до 39-40 °С;
з’являється жовтушність шкіри;

підвищене потовиділення.

Часто під час хвороби легіонерів проявляються ознаки важкої інтоксикації.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Джерело

Навігація записів

Kpaщe npucяgьme… 2O xв. moмy Кaбмiн oзвyчuв пeчaльнy нoвuнy. Укpaїнцi, пpuгoтyйтecя..
«Мамօ, я дuхаю, мамօ…» Сьօгօдні pօcіянu вбuли 6-річнօгօ Назаpчuка Гpuцкօва. рօсія знօву забpала жuття у дuтuнu.

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Друзі, сьогодні ми святкуємо не тільки чверть століття нашого шлюбу. Ми святкуємо диво. Через кілька місяців нас стане троє. Марія чекала на аплодисменти. Вона чекала, що хтось підійде і обійме її. Але замість цього вона почула тихий стукіт виделки об тарілку. Це Ганна Степанівна повільно опустила руку. — Ви з глузду з’їхали? — голос матері пролунав на весь зал, холодний і гострий. — Тобі сорок п’ять, Маріє. Тобі про вічне думати час, про здоров’я, а ти вирішила в дитсадок гратися? Хто цю дитину на ноги ставити буде? Андрій? Чи ти в свої шістдесят будеш на батьківських зборах серед двадцятирічних сидіти як бабця? — Мамо, це наше рішення, — спробувала вставити Марія, відчуваючи, як обличчя починає палати. — Це не рішення, це егоїзм! — втрутилася дружина брата Андрія, Світлана. Вона завжди заздрила їхнім статкам. — Ви про дитину подумали? Які ризики в такому віці? Ви хочете народити і покинути його сиротою в підлітковому віці? Це просто безвідповідально
  • Я знаю, що ти мене заблокувала. Але я маю сказати: ти пошкодуєш про це. Усе, що я робив – заради нас. Заради сім’ї
  • — Розумію, що прохання незвичне, — продовжила Віра Олексіївна, помітивши розгубленість невістки. — Але родина має допомагати одне одному в складні часи. Настуся в скрутному становищі, діти потерпають від тісноти, а у вас є можливість подати руку допомоги. — Але чому саме я маю виїжджати? — запитала Оля. — Це ж мій дім.— Люба, ти ж доросла жінка, тобі легше пристосуватись до нових умов, — пояснила свекруха. — А дітям потрібна стабільність, знайоме оточення. До того ж ти весь день на роботі, додому тільки ввечері приходиш. А Насті з малими дім потрібен на цілий день.
  • Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.
  • – І куди мені тепер? – Розгублено запитала мати
  • Мене чоловік і такою кохає! — вигукнула я, відчуваючи, як до горла підступає клубок. — Кохає, — спокійно відповіла вона. — Але чи хоче він бачити поруч із собою дружину чи втомлену тітку, яка захекується після першого поверху? Того вечора ми зі злістю з’їли з Сергієм цілу піцу. Я плакала, він заспокоював. Але зерно сумніву вже було посіяне. Я почала помічати, як важко мені зав’язувати шнурки. Як я уникаю дзеркал у повний зріст. Переломний момент стався випадково. Я зустріла Наталю, однокласницю. Ми не бачилися років п’ять. Вона завжди була «в тілі», навіть більшою за мене. Але того дня переді мною стояла жінка з обкладинки. Вона не просто схудла — вона сяяла. Кожна лінія її обличчя була чіткою, очі горіли. Ми розговорилися. Наталя чесно показала фото «до». — Ти знаєш, Оксанко, — сказала вона, — я просто в один день зрозуміла: я не хочу вмирати в 40 років від задишки. Я хочу бачити, як мої діти ростуть, не з вікна квартири, а бігаючи разом з ними в парку. Я прийшла додому і вперше за довгий час роздяглася перед дзеркалом. Я дивилася на себе і не відчувала любові. Тільки жаль і злість. Злість за те, що я дозволила собі стати «невидимкою
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes