Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пoнeслocь! Вcлід за хаpків’янинoм, одeсит такoж хоче пеpедати свої землі пiд бaзy НAТ0

Пoнeслocь! Вcлід за хаpків’янинoм, одeсит такoж хоче пеpедати свої землі пiд бaзy НAТ0

admin
18 Січня, 202218 Січня, 2022 Коментарі Вимкнено до Пoнeслocь! Вcлід за хаpків’янинoм, одeсит такoж хоче пеpедати свої землі пiд бaзy НAТ0

Одеський підприємець, громадський діяч та природозахисник Дем’ян Ганул звернувся з заявою до генерального секретаря Північноатлантичного Альянсу Єнса Столтенберга про бажання передати 5,3 га землі, що перебуває в його приватній власності, під розміщення військової бази НАТО в Кіровоградській області. Як передає Укрінформ, скан заяви Ганул розмістив на своїй сторінці в Фейсбуці.

«Так сталося, що я володію правом власності на більш як 5 гектарів землі у центральній частині України, яку отримав у спадок. У зв’язку з відкритим ринком землі хочу передати вищезгадану ділянку блоку NATO Allied Air Command на безкоштовне довічне користування», — йдеться у документі.

За словами підприємця, який неодноразово обстоював своїми діями інтереси Української держави, «цільове призначення (земельної ділянки – ред.) цілком підходить для розміщення військової бази Альянсу

Нагадаємо, Житель Харківської області запропонував НАТО розмістити на своїй земельній ділянці військову базу. Чоловік висловив готовність передати Альянсу 8,13 га у безкоштовне довічне користування.

Він офіційно зафіксував свою ініціативу, написавши заяву на ім’я генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Фото листа було опубліковано у Telegram-каналі «Оперативний ЗСУ».

У листі чоловік уточнив адресу земельної ділянки, яка розташована в одному із сіл області, а також підписав заяву та уточнив дату – 10 січня. Автор поста зазначив, що агресивні дії Росії лише переконують українців у необхідності інтеграції з НАТО.

Схожу тезу нещодавно озвучив і глава МЗС України Дмитро Кулеба, який пояснив, чому сусіди РФ прагнуть вступу до НАТО.

Джерело

Навігація записів

На наших землях існує кілька Україн які між собою майже не перетинаються. Хочу відкрити вам очі..
Прийшов час конкретних дій. Аrресію Пyтінa треба зупинити, тому уряд Великобританії прийняв рішення підтримати Україну

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes