Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Прийшов час конкретних дій. Аrресію Пyтінa треба зупинити, тому уряд Великобританії прийняв рішення підтримати Україну

Прийшов час конкретних дій. Аrресію Пyтінa треба зупинити, тому уряд Великобританії прийняв рішення підтримати Україну

admin
18 Січня, 202218 Січня, 2022 Коментарі Вимкнено до Прийшов час конкретних дій. Аrресію Пyтінa треба зупинити, тому уряд Великобританії прийняв рішення підтримати Україну

Уряд Великобританії прийняв рішення підтримати Україну оборонним озброєнням. Вчора в Україні приземлилися перші два борти британських ВВС з протитанковими комплексами та інструкторами.Великобританія добре розуміє, що відбувається зараз в Україні. Вчора міністр оборони Бен Воллес написав цілу статтю про загрозу війни України з Росією

На його думку, бажання членства України в НАТО є природною відповіддю на ворожу діяльність РФ та загрози від неї.А сьогоднішні дії Путіна насправді пов’язані з його викривленою інтерпретацією історії та незавершеними амбіціями щодо України.До намірів Путіна треба ставитися серйозно.

В статті, яку він опублікував минулого літа, Путін дав перекошену та вибіркову аргументацію, щоб виправдати, у кращому випадку, підкорення України, а в гіршому – її примусове об’єднання з Росією.«Тож, якщо однієї холодної січневої чи лютневої ночі російські військові сили знову перейдуть на територію суверенної України, згадайте слова президента Росії в тому есе минулого літа», – пише Воллес.Вдячні Уряду Великобританії за підтримку!

Саме так треба допомагати – раз і зробили! Справжні союзники пізнаються в біді.Закликаю Уряди інших країн Євросоюзу терміново допомогти Україні з озброєннями. Негласне ембарго на постачання в Україну зброї має бути знято!Найбільш реактивну позицію займає сьогодні Уряд Німеччини, який вчергове відмовив Україні в постачанні оборонних озброєнь.Вчора британські літаки, які летіли в Україну, взагалі змушені були облітати повітряний простір Німеччини.

Захід має зрозуміти – після Україною настане черга інших.Якщо дозволити Путіну безкарно знищувати цілі держави, то на Україні він не зупиниться!Настав час конкретних дій, а не розмов чи занепокоєнь.

Mariya Ionova

Навігація записів

Пoнeслocь! Вcлід за хаpків’янинoм, одeсит такoж хоче пеpедати свої землі пiд бaзy НAТ0
Береза: Коли мені скинули цю інформацію – мені відняло мову! І це зовсім на жарт – виявляється, що у…

Related Articles

Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…

Viktor
5 Травня, 20265 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…

Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!

Viktor
5 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!

Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.

Viktor
5 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes