– Не слухай тата, Славко! – вигукнула наречена. – Він у мене так жартує. Він, коли нервує, завжди жартує. – Жартує? – Ні! Тепер я – не жартую! – твердо сказав Валерій Дмитрович, не відводячи з В’ячеслава пильного погляду. – Я, чогось, не розумію… Ви – згодні? – вже невпевнено запитав хлопець. – На що згоден?
В’ячеслав вирішив вчинити красиво й благородно. Він не просто зробив Тані пропозицію, а й прийшов до її батька, щоб отримати дозвіл на майбутнє одруження. Одягнувши свій найкращий костюм, він, переступивши поріг квартири нареченої й тримаючи Таню за руку, прийняв урочистий вигляд і заявив: – Валерій Дмитрович, я прошу руки вашої дочки. – Що? – розгубився … Read more
