А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси

– А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси. – У стелю плюю? Серіали дивлюся? Сплю, може? Олег невдоволено зітхнув. – Ксюшо, я не це мав на увазі, ти мене не правильно зрозуміла. – А що тоді? – Ксенія жбурнула повзунки на ліжко. – Що саме ти мав … Read more

– Передай їй, мамо, що сестри в мене більше нема…

– Ось це буде твоя кімната, розташовуйся, не соромся, – Лілія штовхнула двері й відступила убік, пропускаючи сестру. Інеса завмерла на порозі, притискаючи до грудей потерту дорожню сумку. Маленька кімната з вузьким ліжком біля вікна та старим письмовим столом, який Микола притягнув з балкона спеціально до її приїзду. Шпалери в дрібну квіточку дісталися від колишніх … Read more

А чому ковбаса звичайна варена, а не та італійська з в’яленими томатами? Я ж просила купити смачну, мені завтра на перекус в університет треба, — примхливий голос доньки зустрів мене прямо в коридорі, щойно я відчинила двері. Я важко опустила на підлогу два величезні пакети. Надворі весь вечір сипала гидка мряка, пальто стало вогким, а чоботи залишали на світлій плитці брудні сліди. З вітальні долинав звук телевізора — там на дивані відпочивав мій чоловік Валерій. Він навіть не повернув голови. З кімнати сина Дениса чулися вигуки англійською та звуки віртуальної гри. Йому вже двадцять чотири, має роботу в офісі, але вечори незмінно минають за комп’ютером. А прямо переді мною стояла дев’ятнадцятирічна Мар’яна. У пухнастій піжамі, з косметичною маскою на обличчі, вона двома пальцями витягла з пакета батон звичайної «Докторської». — Тому що та, яку ти хочеш, коштує як половина мого денного заробітку, а до зарплати ще тиждень, — спокійно відповіла я, стягуючи мокре взуття. — Ой, ну можна ж було в тата попросити скинути на картку, — пирхнула Мар’яна, кинувши ковбасу назад у пакет, ніби це був якийсь непотріб. — І взагалі, що на вечерю? Я страшенно зголодніла. Тільки не кажи, що знову гречка чи макарони. Мені потрібне нормальне харчування, білок і овочі. Зроби мені курку на грилі й салат, добре

— А чому ковбаса звичайна варена, а не та італійська з в’яленими томатами? Я ж просила купити смачну, мені завтра на перекус в університет треба, — примхливий голос доньки зустрів мене прямо в коридорі, щойно я відчинила двері. Я важко опустила на підлогу два величезні пакети. Пластикові ручки так натерли пальці, що на шкірі залишилися … Read more

— Сім років, Ігоре. Сім років роботи. І тепер усе змінюється. Ігор обійняв її міцніше: — Я завжди вірив у тебе, ти ж знаєш. А Юля поки що не знає, що її новий керівник — та сама «домогосподарка», над якою вона сміялася сім довгих років.

— Сидіти вдома сім років і називати це кар’єрою? Аня, ти справжня майстриня самообману, — Юля дзвінко розсміялася, прикривши рот бездоганно доглянутою рукою. Аня спокійно посміхнулася, продовжуючи намащувати масло на хліб. Суботня вечеря у свекрухи йшла своєю звичною чергою — гучна розмова, сміх, апетитні запахи свіжої випічки та спецій. Ігор сидів поруч, нервово постукуючи виделкою … Read more

– За місяць до свята ти кажеш, аби я скасувала весілля? Мамо, ти при своєму розумі?! – Доню, так буде краще, ти потім мені подякуєш! Не розумієш, у яку пастку зараз можеш втрапити?!

До мого весілля залишається рівно місяць. Усе вже було майже готове – запрошення гості отримали, завдаток за ресторан дали, мою сукню з дня на день вже треба забирати з салону. Я ходила щаслива, бо здавалося, що в житті нарешті мрія про весілля, як у принцеси, от-от здійсниться!  Я давно зустрічаюся з Мироном і справді його … Read more

Ну нарешті! — не встигла Даша зайти додому

— Ну нарешті! — не встигла Даша зайти додому, як одразу почула голос дружини брата. — Чому ти так пізно? — гнівно запитала та її. Взагалі Даша була здивована. Повертаючись зі школи, вона не очікувала, що хтось буде в цей час вдома, тим більше, Машина. — Марина, а ти що тут робиш? — запитала вона … Read more

– Звідки ти це взяла? Якщо виховання не дозволяє залишитися просто так, я готовий одружитися. Наталя вдивлялася в його обличчя, намагаючись зрозуміти, жартує він чи ні. – Ти мене зовсім не знаєш. – До весілля буде два місяці, щоб пізнати одне одного, – посміхнувся Кирило.

Наталя поверталася з роботи додому, по дорозі забігла в магазин за продуктами. Взимку рано темніє, а ліхтар у дворі знову не працював. Біля під’їзду раптом чиясь рука схопила пакет. Від несподіванки Наталя випустила пакет і відсахнулася. Пакет впав, яблука розсипалися по снігу. — Ти? — вигукнула вона.Перед нею стояв Павло. — Вибач, я не хотів … Read more

Свекруха на мій ювілей подарувала дві коробочки..У першій виявилися… підлогові ваги. А в другій — набір вікової косметики з величезним написом, ніби це не догляд, а вирок: «45+. Глибоке відновлення в’янучої шкіри. Боротьба з глибокими зморшками».

Мій ювілей мав стати вечором абсолютної перемоги. Я щойно отримала підвищення, ми з чоловіком нарешті закрили іпотеку, я почувалася на підйомі й думала, що попереду — лише приємні тости й теплі слова. Але саме в той момент, коли пролунав дзвінок у двері, до квартири увійшла моя «друга мама» — Антоніна Павлівна. Вона завжди вміла говорити … Read more

– У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.

Весь день був якийсь невдалий. Спочатку на роботі Оксані зменшили премію через те, що вона вчасно не подала звіт в бухгалтерію, потім зателефонував син і сказав, що вони з дружиною посварилися, і він поки що поживе у них, але найголовніше сталося увечері. Як завжди, останнім часом Степан приходив із роботи пізно. Він працював викладачем у … Read more

Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.

Моя родина завжди на всьому економила, бо батьки заробляли не дуже багато грошей. Я ніколи не скаржилася і, навпаки, була вдячна своїм батькам за те, що вони працювали не покладаючи рук, щоб прогодувати сім’ю. Однак мені завжди хотілося побудувати своє життя так, щоб я ні в чому не потребувала або хоча б могла дозволити собі … Read more