Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 46

Категорія: ЖИТТЯ

Причиною тому був вічно гулящий, незадоволений, чоловік, який тепер зліг і вимагає постійного догляду та особливого харчування. А головне ─ вважає дружину в усьому винною і сварить її зранку, як тільки прокинеться, і до вечора, поки не засне.

Причиною тому був вічно гулящий, незадоволений, чоловік, який тепер зліг і вимагає постійного догляду та особливого харчування. А головне ─ вважає дружину в усьому винною і сварить її зранку, як тільки прокинеться, і до вечора, поки не засне.

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Причиною тому був вічно гулящий, незадоволений, чоловік, який тепер зліг і вимагає постійного догляду та особливого харчування. А головне ─ вважає дружину в усьому винною і сварить її зранку, як тільки прокинеться, і до вечора, поки не засне.

Клавдія Семенівна частенько продавала на ринку свої «скарби». То кришталеву вазу, то якусь статуетку зі своєї великої колекції, то щось…

Лена вже хотіла співчутливо кивнути й перевести розмову на щось нейтральне.

Лена вже хотіла співчутливо кивнути й перевести розмову на щось нейтральне.

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Лена вже хотіла співчутливо кивнути й перевести розмову на щось нейтральне.

Але Галина Леонідівна, розігріта власними спогадами, не збиралася зупинятися. Вона говорила охоче, із тією інтонацією людей, яким у дорозі хочеться…

Анна сиділа на краю ліжка з ноутбуком на колінах і перечитувала знайдене листування з юристом уже втретє.

Анна сиділа на краю ліжка з ноутбуком на колінах і перечитувала знайдене листування з юристом уже втретє.

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Анна сиділа на краю ліжка з ноутбуком на колінах і перечитувала знайдене листування з юристом уже втретє.

Ніби від того, що вона знову й знову пробіжиться очима по сухих фразах «попередній розрахунок часток», «переоформлення права власності», «ризики…

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці.

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці.

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці.

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний…

— Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса. — Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями. — Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш! — Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

— Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса. — Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями. — Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш! — Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса. — Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями. — Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш! — Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курка з картоплею. Ще хвилин десять! – оцінювально…

Великдень, на вулиці лунають святкові дзвони, а він сидить на хиткому стільці й намагається згодувати Раїсі Павлівні шматочок паски. Вона її не жує, просто тримає за щокою, як хом’ячок. — Раїсо Павлівно, ну ковтайте. Христос воскрес! — примовляє він. — Пам’ятаєте мене? Я Костик

Великдень, на вулиці лунають святкові дзвони, а він сидить на хиткому стільці й намагається згодувати Раїсі Павлівні шматочок паски. Вона її не жує, просто тримає за щокою, як хом’ячок. — Раїсо Павлівно, ну ковтайте. Христос воскрес! — примовляє він. — Пам’ятаєте мене? Я Костик

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Великдень, на вулиці лунають святкові дзвони, а він сидить на хиткому стільці й намагається згодувати Раїсі Павлівні шматочок паски. Вона її не жує, просто тримає за щокою, як хом’ячок. — Раїсо Павлівно, ну ковтайте. Христос воскрес! — примовляє він. — Пам’ятаєте мене? Я Костик

Костянтин терпіти не міг це місце відтоді, як уперше сюди потрапив. І річ була навіть не в запаху, що наскрізь…

Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

– Все, мамо. Вона підписала. Квартира та машина мої! Кредити її! Роман говорив телефоном прямо біля дверей залу суду, не…

— Синочку, але мене більше не беруть на роботу… мені 72 роки! Я хочу повернутися додому! —.Але це були ще квіточки…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь.

— Синочку, але мене більше не беруть на роботу… мені 72 роки! Я хочу повернутися додому! —.Але це були ще квіточки…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь.

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Синочку, але мене більше не беруть на роботу… мені 72 роки! Я хочу повернутися додому! —.Але це були ще квіточки…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь.

Я завжди мріяла про той час, коли вийду на пенсію. У своїх мріях я бачила, як сидітиму з онуками, пектиму…

Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує.

Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує.

Viktor
14 Квітня, 202614 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує.

Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує. Моєї дружини не стало, як дочці…

Оксано, як твій колишній? — запитала пані Ганна, подруга матері, накладаючи собі олів’є. — Аліменти хоч платить якісь? Оксана картинно зітхнула і відклала телефон, з яким не розставалася ні на хвилину. — Ой, пані Ганно, не питайте краще мене про це. Там така людина важка, що й не передати. Каже, що на будівництві зараз мало платять. Скидає якісь копійки, наче милостиню дає. Якби не мама і не Андрій, мій рідний брат, я б не знала, як дитину взути. Марія Іванівна поклала руку на плече доньки. — Нічого, доню. Поки я жива, ми вас не залишимо. Андрій у нас — опора сім’ї. Золота дитина. Не те що деякі нероби. Андрій густо почервонів і почав інтенсивно працювати виделкою. Олена, невістка, відчула, як у неї під столом стискаються кулаки. «Опора сім’ї» працював на двох роботах, але половина його заробітку дивним чином перекочовувала до маминої сумки або на картку Оксани «на потреби малого»

Оксано, як твій колишній? — запитала пані Ганна, подруга матері, накладаючи собі олів’є. — Аліменти хоч платить якісь? Оксана картинно зітхнула і відклала телефон, з яким не розставалася ні на хвилину. — Ой, пані Ганно, не питайте краще мене про це. Там така людина важка, що й не передати. Каже, що на будівництві зараз мало платять. Скидає якісь копійки, наче милостиню дає. Якби не мама і не Андрій, мій рідний брат, я б не знала, як дитину взути. Марія Іванівна поклала руку на плече доньки. — Нічого, доню. Поки я жива, ми вас не залишимо. Андрій у нас — опора сім’ї. Золота дитина. Не те що деякі нероби. Андрій густо почервонів і почав інтенсивно працювати виделкою. Олена, невістка, відчула, як у неї під столом стискаються кулаки. «Опора сім’ї» працював на двох роботах, але половина його заробітку дивним чином перекочовувала до маминої сумки або на картку Оксани «на потреби малого»

Viktor
14 Квітня, 202614 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Оксано, як твій колишній? — запитала пані Ганна, подруга матері, накладаючи собі олів’є. — Аліменти хоч платить якісь? Оксана картинно зітхнула і відклала телефон, з яким не розставалася ні на хвилину. — Ой, пані Ганно, не питайте краще мене про це. Там така людина важка, що й не передати. Каже, що на будівництві зараз мало платять. Скидає якісь копійки, наче милостиню дає. Якби не мама і не Андрій, мій рідний брат, я б не знала, як дитину взути. Марія Іванівна поклала руку на плече доньки. — Нічого, доню. Поки я жива, ми вас не залишимо. Андрій у нас — опора сім’ї. Золота дитина. Не те що деякі нероби. Андрій густо почервонів і почав інтенсивно працювати виделкою. Олена, невістка, відчула, як у неї під столом стискаються кулаки. «Опора сім’ї» працював на двох роботах, але половина його заробітку дивним чином перекочовувала до маминої сумки або на картку Оксани «на потреби малого»

Над Коломиєю повільно згасав теплий осінній вечір. Повітря було густим від паху квітучих хризантем та ледь відчутного диму, що тягнувся…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes