ЖИТТЯ

Клавдія Семенівна частенько продавала на ринку свої «скарби». То кришталеву вазу, то якусь статуетку зі своєї великої колекції, то щось з родинної бібліотеки. Одного разу притягла підшивку колись популярного журналу «Юність» за 1978 рік, так її забрали повністю і дуже дякували за цінний раритет. Майданчик під торгівлю на ринку подібними сімейними речами був невеликий, тому … Read more

Але Галина Леонідівна, розігріта власними спогадами, не збиралася зупинятися. Вона говорила охоче, із тією інтонацією людей, яким у дорозі хочеться не просто скоротити час, а ніби залишити після себе слід, поділитися тим, що боліло й що потім дивом загоїлося. — …Отак вона й жила, — зітхнула Галина Леонідівна. — Працювала, вчилася, крутилася. Я ж не … Read more

Ніби від того, що вона знову й знову пробіжиться очима по сухих фразах «попередній розрахунок часток», «переоформлення права власності», «ризики оскарження», слова стануть менш реальними. Але вони не ставали. Усе було чітко, холодно й продумано. Борис не «зірвався» в хвилину емоцій. Він будував план. І головне, він будував його так, щоб Анна нічого не запідозрила. … Read more

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці. Але почну з самого початку. Я з трьох років … Read more

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курка з картоплею. Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями запах, від якого мимоволі потекли слинки. Поставивши таймер на духовці, Лариса побігла у ванну кімнату. Вона була впевнена, що встигне за десять хвилин почистити ванну. У цей момент стукнули вхідні … Read more

Костянтин терпіти не міг це місце відтоді, як уперше сюди потрапив. І річ була навіть не в запаху, що наскрізь просочував одяг, а в тій задушливій безвиході, яка висіла в повітрі густіше за будь-який аміак. Палата на десять ліжок, облуплена фарба біля батарей, заґратовані вікна. Навіть у сонячний день світло тут здавалося якимось сірим, лікарняним, … Read more

– Все, мамо. Вона підписала. Квартира та машина мої! Кредити її! Роман говорив телефоном прямо біля дверей залу суду, не понижуючи голосу. Марина стояла за три кроки від нього, стискаючи теку з документами. Він обернувся, побачив її й посміхнувся: – Ти ще тут? Іди, йди! Тобі тепер на роботу потрібно, кредити платити! Вона нічого не … Read more

Я завжди мріяла про той час, коли вийду на пенсію. У своїх мріях я бачила, як сидітиму з онуками, пектиму для них пироги з джемом. Але реальність виявилася зовсім іншою. Коли мені було 22 роки, я вийшла заміж за Дмитра. Він був із хорошої родини, мама в нього — вчителька. Я думала, що буду за … Read more

Я сам виховав та виростив доньку, а вона тепер про мене і не згадує. Моєї дружини не стало, як дочці Аліні було 8 років. Я пообіцяв, що все життя присвячу тому, аби виховати її гідною людиною. З того часу і дня не жив для себе, все для дочки старався. Аліночка добре вчилась та мені допомагала. … Read more

Над Коломиєю повільно згасав теплий осінній вечір. Повітря було густим від паху квітучих хризантем та ледь відчутного диму, що тягнувся з боку приватного сектора. Олена поправила комірець пальта і міцніше стиснула руку семирічного сина Дениска. — Мамо, а бабуся Марія знову дасть мені ту цукерку, що не розгортається? — тихо запитав хлопчик, переступаючи калюжу біля … Read more