ЖИТТЯ

Накриєш стіл! Та так, щоб усі ахнули! Зроби щось вишукане! Те, що багатії їдять. Щоб нам усі родичі заздрили! Гроші на свої інтернет-вигадки маєш? Знайдеш і на гідне свято! І без фокусів

by

Олена із задоволенням протерла останнє вікно на веранді й відступила на крок, милуючись результатом. Весняне сонце грало в чистому склі, заливаючи кімнату м’яким теплим світлом. Надворі її чоловік Андрій саме закінчував згрібати торішнє листя. — Андрію, я все! — гукнула вона, визирнувши у кватирку. — Йди пити чай! Чоловік розігнувся, витер лоба й задоволено окинув … Read more

– Знайомся, мамо, це Оксана. Треба було раніше звичайно вас познайомити, але все якось ніколи було. Вона тут жити буде. Зі мною. У неї вдома дуже тісно, ​​ще троє братів молодших, навіть кімнати своєї немає, а у нас-то місця повно. Оксана талант! Вона добре співає, але ти ж знаєш, як зараз в шоу-бізнесі, не пробитися. Ось і доводиться поневірятися молодим даруванням.

by

– Алла! У нас радість, – урочисто почала мама розмову по телефону, – Олег, здається, знайшов роботу! Офіс поруч з будинком, зарплата – мрія! Ось. На співбесіду сьогодні пішов. Чекаю. Повинні взяти! Алла, слухаючи захоплений голос матері, підняла очі до стелі. «Сотий раз вже його ось так от «повинні були» взяти. Але не взяли. Щось … Read more

— Тату, а бабуся Оля буде крашанки робити? — Вероніка видерлася Кирилові на коліна. — Аня каже, що в неї вони найкрасивіші! І паски дуже смачні! — Обов’язково буде, — Кирило погладив доньку по голові, але подивився на дружину. — А подарунки будуть? — очі Вероніки аж світилися в передчутті свята. — Будуть, крихітко, — відповіла Лариса, хоча серце тьохнуло. Вона чудово знала, як мати ставиться до «чужої» дитини

by

Лариса стояла біля вікна у вітальні й дивилася, як дівчатка граються надворі. Аня та Вероніка гасали між гойдалками, і їхній дзвінкий сміх лунав на всю вулицю. Сім років — той золотий вік, коли світ здається добрим, а дружба не має меж. Дівчатка стали нерозлучними з того самого дня, як Кирило вперше привів Вероніку в гості. … Read more

— Тримай, це тобі на перший час, а далі давай сама, сама, — Роман поклав на тумбочку кілька купюр і почав складати свої речі у велику сумку. Куртку одягнув, хоч і було вже тепло. Просто вона в сумку вже не влізла, і не дивлячись попрощався. — Ну бувай, бувай…

by

— Тримай, це тобі на перший час, а далі давай сама, сама, — Роман поклав на тумбочку кілька купюр і почав складати свої речі у велику сумку. Куртку одягнув, хоч і було вже тепло. Просто вона в сумку вже не влізла, і не дивлячись попрощався. — Ну бувай, бувай… — Рома, це ж напевно буде … Read more

– Навіть “дякую” не сказали! Прикро. Не до сліз, звичайно, але неприємно, це точно, – подумала Валя. Але її життя було набагато ширшим і насиченішим, ніж ця кімната у висотній будівлі. Валя помітила четвертого, хлопця в піджаку та блакитній сорочці. Той сидів і судомно щось друкував, доки друзі наказували йому, що писати.

by

Що вона пішла із життя, Валя зрозуміла відразу. Ця думка виникла з нізвідки й міцно засіла у її свідомості. Ось тільки як це сталося, вона абсолютно не пам’ятала. – Дивно все це! Я ж здорова була, спортом, звичайно, не займалася, але свої сім соток перекопувала! І треба було пом.ерти перед Великоднем! – Валя навіть засмутилася. … Read more

Що саме порожньо? — Наталя намагалася, щоб її голос не тремтів. — Смаку немає, дитино. Ти цукор клала? — Я не кладу цукор у борщ, Віро Павлівно. Це ж не десерт. У мене мама ніколи не клала, і бабуся теж. Свекруха зітхнула так глибоко, наче їй щойно повідомили про кінець світу. Вона підійшла до вікна, де на підвіконні стояв горщик із геранню. — Ось тому він у тебе такий… незавершений. Буряк любить ласку, а ласка для нього — це дрібка цукру. Але то твоя справа. Олексій у мене з дитинства звик до справжньої їжі, а тепер мусить звикати до дієтичної порожнечі. Наталя відвернулася до вікна. Надворі, на металевому паркані, сидів сусідський рудий кіт. Він мружився на сонце, і йому було абсолютно байдуже до того, скільки цукру має бути в каструлі. «Щасливий ти, пухнастий», — подумала Наталя

by

— Наталочко, ти знову вирішила піти легким шляхом? — голос свекрухи пролунав із коридору раніше, ніж привітання. — Я ще на порозі відчула, що борщ у тебе сьогодні якийсь «втомлений». Ти хоч овочі пасерувала чи просто кинула все у воду, сподіваючись на диво? Наталя давно зрозуміла: у її домі немає замків, які б могли зупинити … Read more

Приїхали! Мої золоті, приїхали! — прошепотіла Олена, притискаючи руки до грудей. Першим із машини вистрибнув Василь, старший зять. Він підійшов до тещі, обійняв її так міцно, що вона відчула запах міських парфумів та далекої дороги. — Оленко, де великі миски? Ті, що ти на горище ховала? — гукав він, розминаючи затерплі від керма руки. — Час до роботи братися, бо день короткий! — Та тут вони, синку, в літній кухні, я вже все окропом обдала, почистила, чекають на вас, — лагідно відповідала старенька, дріботячи до порога. Враз на подвір’ї стало дуже шумно. Старші й молодші бабині зяті — Василь, Петро та Андрій — почали свою чоловічу справу. Вони готували місце під великим навісом. Робота була злагодженою: один носив дрова, інший гострив інструменти, третій розкладав великі дерев’яні дошки. Чоловіки жартували, обговорювали останні новини з міста, політику та ціни на бензин, але рук не зупиняли ні на мить. — Петро, ти дивись, який кабан виріс! — дивувався Андрій. — Баба Олена його, мабуть, пирогами годувала. — Та вона для нас нічого не шкодує, — відповів Петро. — Ви бачили, скільки вона мішків зерна за зиму згодувала? А на кухні панувала зовсім інша атмосфера. Там господарювали дочки — Марія та Світлана. Вони відразу перевдяглися в домашні халати, пов’язали хустки й почали розкладати на столах численні пакунки з міста

by

Тієї суботи баба Олена чекала більше, ніж Великодня. Готувалася старенька з усіх сил, адже це мали приїхати всі її діти, онуки та навіть правнуки. Радість переповнювала душу літньої жінки так, що вона забувала про втому. Вона ж заради своїх найрідніших і живе, саме любов до них тримає її на білому світі, дає силу щоранку підійматися … Read more

Валентина поверталася з дачі пізно ввечері. Вона спеціально вирушила в дорогу, коли на вулиці стало темніти, і машину не гнала, як зазвичай, а їхала не поспішаючи, найдовшим – окружним шляхом. Якби завтра не потрібно було на роботу, вона б, взагалі, залишилася на дачі ночувати.

by

Валентина поверталася з дачі пізно ввечері. Вона спеціально вирушила в дорогу, коли на вулиці стало темніти, і машину не гнала, як зазвичай, а їхала не поспішаючи, найдовшим – окружним шляхом. Якби завтра не потрібно було на роботу, вона б, взагалі, залишилася на дачі ночувати. Чому вона не поспішала? Та тому, що додому повертатися зовсім не … Read more

Я їхала на стару батьківську дачу з одним бажанням — швидше здихатися цього тягаря. Шість соток вогкої землі, перехняблений літній будиночок, напханий старим мотлохом, який колись здавався “корисним”. Колись ми з чоловіком смажили тут м’ясо і сміялися. Поки він не зібрав речі і не проміняв мене на молоду коханку чотири роки тому.

by

Я їхала на стару батьківську дачу з одним бажанням — швидше здихатися цього тягаря. Шість соток вогкої землі, перехняблений літній будиночок, напханий старим мотлохом, який колись здавався “корисним”. Колись ми з чоловіком смажили тут м’ясо і сміялися. Поки він не зібрав речі і не проміняв мене на молоду коханку чотири роки тому. Син виріс. Одружився. … Read more

— Ось ще не вистачало нам тіток різних… На скільки вона приїхала? І взагалі, навіщо? — Та я звідки знаю… Зараз розповість, сподіваюсь…

by

Ганна накривала на стіл, зібралися вечеряти із чоловіком. Раптом пролунав дзвінок у двері. Нікого не чекали. — Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки? — Максим був щиро здивований, коли побачив сестру матері. Постаріла, звичайно, але виглядала добре для … Read more