Категорія: ЖИТТЯ

– Ні, просто в одну мить я зрозуміла, що мені все набридло. Ось і звільнилася, візьму перерву на кілька місяців, дуже втомилася. А в цей час може вийде дитину завести, ось одразу в декрет і піду. Ти ж сам казав, що хочеш, щоб я повністю присвятила себе сім’ї та дому. Світлана ніяк не очікувала, що її чоловік так відреагує. Це, до речі, привело її в повне здивування. – Світлано, про що ти думаєш?! А на що ми будемо жити?

Коментарі Вимкнено до – Ні, просто в одну мить я зрозуміла, що мені все набридло. Ось і звільнилася, візьму перерву на кілька місяців, дуже втомилася. А в цей час може вийде дитину завести, ось одразу в декрет і піду. Ти ж сам казав, що хочеш, щоб я повністю присвятила себе сім’ї та дому. Світлана ніяк не очікувала, що її чоловік так відреагує. Це, до речі, привело її в повне здивування. – Світлано, про що ти думаєш?! А на що ми будемо жити?

– Світлано, привіт, – Ніна міцно обійняла подругу та колегу. – Щастить тобі, вже йдеш у відпустку, а мені ще…

– Так він і є овоч! – Я встала і пішла до виходу. – Грошей більше не дам. Хочете – тягніть його. Але це ненормально

Коментарі Вимкнено до – Так він і є овоч! – Я встала і пішла до виходу. – Грошей більше не дам. Хочете – тягніть його. Але це ненормально

Донечко! – каже мама. – Як у тебе справи? А ми ось братику твоєму машинку купили. “Братику” моєму – двадцять…

Каса самообслуговування пищала дратівливо довго. Олена відсканувала банку оливок і потягнулася до терміналу. Ззаду хтось вилаявся. — Куди тут натискати, чорт забирай? Олена обернулася і завмерла. Галина Петрівна стояла біля сусідньої каси, розгублено тикаючи в екран. Сіре, вже зовсім сиве, волосся недбало закручене, потерта куртка, стара сумка в руках. Та сама жінка, яка три роки тому називала її поганою дружиною. Дві хвилини мовчання. Галина Петрівна першою впізнала її. — Олена? — голос затремтів. — Невже це ти?

Коментарі Вимкнено до Каса самообслуговування пищала дратівливо довго. Олена відсканувала банку оливок і потягнулася до терміналу. Ззаду хтось вилаявся. — Куди тут натискати, чорт забирай? Олена обернулася і завмерла. Галина Петрівна стояла біля сусідньої каси, розгублено тикаючи в екран. Сіре, вже зовсім сиве, волосся недбало закручене, потерта куртка, стара сумка в руках. Та сама жінка, яка три роки тому називала її поганою дружиною. Дві хвилини мовчання. Галина Петрівна першою впізнала її. — Олена? — голос затремтів. — Невже це ти?

Каса самообслуговування пищала дратівливо довго. Олена відсканувала банку оливок і потягнулася до терміналу. Ззаду хтось вилаявся. — Куди тут натискати,…

– Але ти ж не хочеш жити зі мною? Я навіть тепер не знаю, як вчинити. Може, ще раз спробуєш напроситися до тата

Коментарі Вимкнено до – Але ти ж не хочеш жити зі мною? Я навіть тепер не знаю, як вчинити. Може, ще раз спробуєш напроситися до тата

Дочка не від мене! Це точно! Не моя це дочка. Дівчина зовсім на мене не схожа, – кричав Олексій. Він…

Коли син зателефонував та повідомив, що весілля буде 20 липня – то я одразу почала валізи пакувати. Взяла багато гостинців, свою італійську заначку та ще попросила у подруги 3 тисячі євро, так, про всяк випадок. Невістку Віку я дуже любила і була щаслива, що у сина така прекрасна дружина. Так сумувала за рідними, бо бачилися востаннє ще взимку. Однак, наша зустріч закінчилася великим скандалом. Віка тепер взагалі погрожує, що скасує весілля. А причина така абсурдна, що просто нема слів! Ще й мене зробити винною, уявляєте?

Коментарі Вимкнено до Коли син зателефонував та повідомив, що весілля буде 20 липня – то я одразу почала валізи пакувати. Взяла багато гостинців, свою італійську заначку та ще попросила у подруги 3 тисячі євро, так, про всяк випадок. Невістку Віку я дуже любила і була щаслива, що у сина така прекрасна дружина. Так сумувала за рідними, бо бачилися востаннє ще взимку. Однак, наша зустріч закінчилася великим скандалом. Віка тепер взагалі погрожує, що скасує весілля. А причина така абсурдна, що просто нема слів! Ще й мене зробити винною, уявляєте?

Коли до мене у Палермо зателефонував син та повідомив, що зробив Вікторії пропозицію – то я одразу почала збирати валізи….

– Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.

Коментарі Вимкнено до – Василь, у мене теж є дитина. Варя – наша з тобою донька. Якщо ти, звичайно, пам’ятаєш, вона вчиться на другому курсі в університеті і живе в чужому місті в гуртожитку. І я їй щомісяця переказую гроші на життя. А ти за ці два роки доньці хоча б копійку дав? – Я ж знаю, що ти їй надсилаєш.

– Людо! Ти вдома? – покликав дружину Василь, увійшовши до квартири. – Я на кухні, – відповіла Людмила. Сьогодні вона…

І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть

Коментарі Вимкнено до І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть

– Федоре, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підняв очі й усміхнувся. – Нумо, крутанись! Дуже гарна. Тобі дуже…

Свахо, ви мені кави побільше привезіть, такої доброї як та ваша італійська…І неробіть вигляд що нерозумієте… – І ще я вам на вайбер список … ці продукти. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список.— Ти уявляєш?.. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком

Коментарі Вимкнено до Свахо, ви мені кави побільше привезіть, такої доброї як та ваша італійська…І неробіть вигляд що нерозумієте… – І ще я вам на вайбер список … ці продукти. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список.— Ти уявляєш?.. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком

– Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та ваша італійська, – каже мені по…

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Коментарі Вимкнено до Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В…

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Коментарі Вимкнено до На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Їхати довелося стоячи. Місць у старенькому ПАЗику на всіх не вистачило, та й сідати у вечірніх сукнях на сидіння, з…