Категорія: ЖИТТЯ

– Тату, продайте нам ялинку. От цю, середню, зелену, з пишними гілками. Скільки вона? – питаю свекра

Коментарі Вимкнено до – Тату, продайте нам ялинку. От цю, середню, зелену, з пишними гілками. Скільки вона? – питаю свекра

Цього року мій син Матвій вперше сам попросив у бабусі з дідусем справжню, живу ялинку. Не штучну, не маленьку настільну…

– Катю, ти могла б Марину на 2-3 місяці взяти до себе, щоб вона втягнулася? – просив брат за дружину

Коментарі Вимкнено до – Катю, ти могла б Марину на 2-3 місяці взяти до себе, щоб вона втягнулася? – просив брат за дружину

Я поїхала на заробітки в Італію більше 10 років тому. Не скажу, що то була легка дорога – чужа країна,…

Іти на конфлікт я зовсім не хотіла, але донька мого коханця все вирішила за мене

Коментарі Вимкнено до Іти на конфлікт я зовсім не хотіла, але донька мого коханця все вирішила за мене

У мене зав’язалися стосунки з чоловіком, який був в рази старшим від мене. Наше знайомство відбулося абсолютно випадково. Якось я…

Кіт мовчки дивився на неї. Зітхнувши і набравшись сміливості, Анюта потягнулася за ним, сподіваючись, що рукави шкіряної куртки врятують її руки від пазурів пухнастого безбілетника…

Коментарі Вимкнено до Кіт мовчки дивився на неї. Зітхнувши і набравшись сміливості, Анюта потягнулася за ним, сподіваючись, що рукави шкіряної куртки врятують її руки від пазурів пухнастого безбілетника…

Зміна закінчувалася, і Аня пішла в хвіст автобуса, прискіпливо заглядаючи під кожне сидіння. Автобус був для неї ніби домівкою, а…

– Ось мене й не підозрювали. Тепер житимемо інакше, ти відпочивай, я буду і господарством займатися і їду готувати. – У магазин теж я ходитиму. А ти сідай у крісло і дивися серіали. Я молодша за тебе, так що ти тепер під моїм наглядом. – У своєму будинку я сама впораюсь. Ти звикла до міського життя, а тут село. Хоч і вода в будинку та газ, але на все звички потрібна.

Коментарі Вимкнено до – Ось мене й не підозрювали. Тепер житимемо інакше, ти відпочивай, я буду і господарством займатися і їду готувати. – У магазин теж я ходитиму. А ти сідай у крісло і дивися серіали. Я молодша за тебе, так що ти тепер під моїм наглядом. – У своєму будинку я сама впораюсь. Ти звикла до міського життя, а тут село. Хоч і вода в будинку та газ, але на все звички потрібна.

Після того як чоловік Віри Павлівни пішов із життя, вона залишилася сама. Діти давно живуть у місті, у селі їм…

 10 тисяч на дорозі не валяються, а Михайло все ж батько твоїх дітей! – Коли до мене прийшла Тоня, нова дружина мого колишнього, я відразу злякалася. А тоді почула її пропозицію

Коментарі Вимкнено до  10 тисяч на дорозі не валяються, а Михайло все ж батько твоїх дітей! – Коли до мене прийшла Тоня, нова дружина мого колишнього, я відразу злякалася. А тоді почула її пропозицію

Колись в мене була гарна сім’я. Чоловік двоє діток. З Михайлом ми були мало не з дитинства разом, я тішилась,…

— Ти сільська, живеш завдяки мені в царських хоромах, — це він називав невелику двокімнатну квартиру, за яку ще не всі борги були повернуті — Ти не вмієш розмовляти з людьми, незграбна, — дорікав він дружині, хоча їй не було в

Коментарі Вимкнено до — Ти сільська, живеш завдяки мені в царських хоромах, — це він називав невелику двокімнатну квартиру, за яку ще не всі борги були повернуті — Ти не вмієш розмовляти з людьми, незграбна, — дорікав він дружині, хоча їй не було в

Після розлучення з дружиною Захар із села поїхав до іншого міста. Шкода було сина Артемка, але терпіти витівки дружини Тетяни…

Відпустка добігла кінця. Повернення до міста вже не здавалося Олені поверненням у клітку. Це був вихід на нову арену. Андрій та Марія підвезли її до самого під’їзду. — Пам’ятай, що ми завжди на зв’язку, — Марія міцно обійняла її. — І не смій знову закриватися в собі! Іван допоміг їй донести речі до дверей. — Я зателефоную завтра? — запитав він. — Обов’язково, — всміхнулася Олена. Вона увійшла в квартиру. Тут було чисто — Василь Степанович, як і обіцяв, наглядав за порядком. На столі стояла невелика ваза з гілочками верби. Олена провела рукою по поверхні столу. Тут більше не пахло «втомою» Петра. Тут пахло її свободою. Першим ділом вона пішла до ательє. Але не для того, щоб працювати в другу зміну. Вона написала заяву на звільнення. — Ви з глузду з’їхали, Олено! — вигукнула директорка. — Ви ж наша найкраща майстриня! Хто дошиватиме замовлення? — Я більше не шию замовлення, — спокійно відповіла Олена. — Я починаю свою справу

Коментарі Вимкнено до Відпустка добігла кінця. Повернення до міста вже не здавалося Олені поверненням у клітку. Це був вихід на нову арену. Андрій та Марія підвезли її до самого під’їзду. — Пам’ятай, що ми завжди на зв’язку, — Марія міцно обійняла її. — І не смій знову закриватися в собі! Іван допоміг їй донести речі до дверей. — Я зателефоную завтра? — запитав він. — Обов’язково, — всміхнулася Олена. Вона увійшла в квартиру. Тут було чисто — Василь Степанович, як і обіцяв, наглядав за порядком. На столі стояла невелика ваза з гілочками верби. Олена провела рукою по поверхні столу. Тут більше не пахло «втомою» Петра. Тут пахло її свободою. Першим ділом вона пішла до ательє. Але не для того, щоб працювати в другу зміну. Вона написала заяву на звільнення. — Ви з глузду з’їхали, Олено! — вигукнула директорка. — Ви ж наша найкраща майстриня! Хто дошиватиме замовлення? — Я більше не шию замовлення, — спокійно відповіла Олена. — Я починаю свою справу

Ніч за вікном була густою, наче вишневий кисіль. Вона огортала невеликий будинок, проникаючи в кожну шпарину холодним подихом ранньої весни….

Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не виходило. Настя твердо вирішила написати заяву про переведення або про звільнення. Після вихідних вона пройшла до кабінету Артема Юрійовича. У руках Настя тримала заяву, чоловік не здивувався, коли побачив її. – Вас уже попередили, що ми вилітаємо вночі? — Запитав чоловік. — Не розумію, про що ви кажете. — Здивувалася Настя. -Ми з вами їдемо у відрядження. Ви знаєте, що наша компанія щороку влаштовує зустрічі керівників. Я вирішив, що цього року візьму вас із собою.….

Коментарі Вимкнено до Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не виходило. Настя твердо вирішила написати заяву про переведення або про звільнення. Після вихідних вона пройшла до кабінету Артема Юрійовича. У руках Настя тримала заяву, чоловік не здивувався, коли побачив її. – Вас уже попередили, що ми вилітаємо вночі? — Запитав чоловік. — Не розумію, про що ви кажете. — Здивувалася Настя. -Ми з вами їдемо у відрядження. Ви знаєте, що наша компанія щороку влаштовує зустрічі керівників. Я вирішив, що цього року візьму вас із собою.….

Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де…

Едік був найщасливішим батьком — народилася його дочка Іза. Він був у захваті від неї. Почуття гордості та щастя переповнювали його. У день виписки він навіть розплакався. Ніяк не міг налюбуватися своєю прекрасною Ізою: ці солодкі, пухкі ручки та ніжки, губки бантиком, просто принадність. А очі її були незвичайними, глибокими, темно-карими, майже чорними. Що ще потрібно для щастя? Адже в нього тепер удома дві коханої дівчинки. Едік був високий, красивий, блакитноокий чоловік зі світлим волоссям. Якось мати Едіка наголосила на тому, що донька зовсім не схожа на батька, ні крапельки. Та й взагалі на їхню породу… Едіку було зовсім байдуже, хто і що скаже, він шалено любив свою дочку.

Коментарі Вимкнено до Едік був найщасливішим батьком — народилася його дочка Іза. Він був у захваті від неї. Почуття гордості та щастя переповнювали його. У день виписки він навіть розплакався. Ніяк не міг налюбуватися своєю прекрасною Ізою: ці солодкі, пухкі ручки та ніжки, губки бантиком, просто принадність. А очі її були незвичайними, глибокими, темно-карими, майже чорними. Що ще потрібно для щастя? Адже в нього тепер удома дві коханої дівчинки. Едік був високий, красивий, блакитноокий чоловік зі світлим волоссям. Якось мати Едіка наголосила на тому, що донька зовсім не схожа на батька, ні крапельки. Та й взагалі на їхню породу… Едіку було зовсім байдуже, хто і що скаже, він шалено любив свою дочку.

Едік був найщасливішим батьком — народилася його дочка Іза. Він був у захваті від неї. Почуття гордості та щастя переповнювали…