– Тату, продайте нам ялинку. От цю, середню, зелену, з пишними гілками. Скільки вона? – питаю свекра

Коментарі Вимкнено до – Тату, продайте нам ялинку. От цю, середню, зелену, з пишними гілками. Скільки вона? – питаю свекра

Цього року мій син Матвій вперше сам попросив у бабусі з дідусем справжню, живу ялинку. Не штучну, не маленьку настільну – а справжню, пахучу, таку, як у казці.

А мої свекри – люди, які вже років 20 торгують ялинками та новорічними прикрасами. У них там цілий базар: і пухнасті красуні, і маленькі, і величезні, і навіть дорогі колекційні іграшки. Тож дитяча прохання – дрібничка, правда?

Але не тут то було.

Коли Матвій підійшов до свекрухи й несміливо питає:

– Бабусю, можна нам ялинку?

– Ой, Матвійку, цього року дефіцит, нема з чого. Усі замовлені. Не можу!

Я стою, слухаю, і в мене око сіпається. Дефіцит? На складі у них стоїть цілий ліс! Гаразд, думаю, не хочете подарувати – продайте. Підходжу до свекра:

– Тату, продайте нам ялинку. От цю, середню, зелену, з пишними гілками. Скільки вона?

– Добре, привезу ввечері.

Чекаємо вечір, ніч. Нема. Я вже телефону беру:

– Тату, ми чекаємо. Коли будете?

– Та я під’їжджаю вже!

Під’їхав…І виносить. Лису, криву, обшарпану ялинку, яку, здається, навіть собака оббігав 10 разів. Така, що її хіба спалити можна. У мене аж дар мови пропав.

– Тату… Це що?

– То нормальна! Поставите в куток, і буде гарно. І дитині вистачить.

– Матвію вистачить??? – я аж відчула, як кров приливає до обличчя. – Цю калічку? Криву мітлу? Ви серйозно? Ви продаєте людям пухнасті ялини по 1000 гривень мінімум, а онукові – ось це? Навіть не для подарунку – ми купити хотіли!

Свекор почервонів:

– Ти занадто багато говориш…

— Бо хтось мусить говорити! Вам не шкода для чужих людей нормальні ялинки, але для дитини – шкода? Самі ж вчора мені 3 рази казали, що красунь повно! Що це за цирк?

– Та що ти здіймаєш галас? Ялинка як ялинка!

– Ага! Самі б таку поставила в себе вдома? Чи людям теж таку продаєте?

Настала тиша. Свекор мовчки взяв ту “красуню”, закинув у багажник і буркнув:

– Добре. Завтра привезу іншу.

На другий день він таки привіз нормальну ялинку, але не подарував. Взяв з мене гроші до копійки, ще й без здачі. Та знаєте що? Мені вже все одно. Головне – Матвій радісно стрибав навколо своєї пухнастої зеленої красуні.

От така родинна “казка” під Новий рік.

Як вважаєте, хто тут не правий? Як би ви вчинили у такій ситуації?

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.