За 6 років гібридної війни, здається, кожен український громадянин зрозумів, що “національна безпека” – це не просто красиві слова, а те, що треба реально захищати. І не лише на кордонах зі зброєю, а й на стратегічних об’єктах і в інформаційному полі.
Очевидно, що реформа Служби безпеки залишається однією з найбільш актуальних. Вона потрібна не для “галочки” чи заради процесу, а щоб отримати справді надсучасну структуру – з найкращими фахівцями, технічними можливостями, новими інструментами та механізмами, які допоможуть ефективно нейтралізувати загрози.
Принаймні такий сенс вкладає в цю реформу сама Служба. Натомість інший сенс, мабуть, вкладають у неї окремі політики, партії, громадські активісти та навіть окремі іноземні експерти.
Це питання стало занадто політизованим. Нав’язується думка – якщо реформа не буде відповідати чиїмось уявленням, побажанням чи вимогам, то значить вона “неправильна”. Та хіба критика заради критики є маркером ефективності?
Дискусія про реформу чомусь зводиться до риторики про однозначне зловживання Службою своїм майбутнім функціоналом, вигадуються якісь теорії. Панове, давайте обговорювати цю надважливу реформу у конструктивному руслі. Бо з таким підходом можна і з реанімацій дефібрилятори забрати, а з кухонь ножі та виделки – ними ж також можна вбити!
Так, ми розуміємо, що критика потрібна. Але не варто забувати, що йде реформа спеціальної служби, яка відповідає за державну безпеку. І проти неї теж відбуваються атаки та вкиди, щоб підірвати довіру і до всього сектору нацбезпеки та оборони, і боєздатність наших військових.
Чи думаєте, що наш противник спокійно сидить, чекає і не втручається, поки в нас реформа закінчиться? Чи зацікавлений він в ефективній українській спецслужбі? Однозначно, що це не в його інтересах. Тому він робитиме все можливе, щоб дискредитувати цю реформу, зокрема інформаційно.
Ми дуже вдячні за постійний діалог Консультативній місії ЄС в Україні, Представництвам ЄС і НАТО, дипломатам. І наголошуємо – більшість ключових зауважень Міжнародної дорадчої групи (МДГ) враховано і відображено у змінах до законопроєкту №3196, який зараз розглядає профільний комітет парламенту.
По-перше, статус СБУ. Він узгоджений із законом “Про нацбезпеку” – “державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями”. До речі, цей закон 2 роки тому підтримала МДГ як такий, що відповідає ключовим європейським та євроатлантичним принципам.
По-друге, повністю врахована пропозиція, що повноваження СБУ з протидії оргзлочинності, економічним і корупційним злочинам – лише в межах контррозвідувальної діяльності. Є запобіжники, щоб Служба займалася тільки справами державної безпеки. Все інше – не наш функціонал.
І не потрібно маніпулювати фантомним “кошмаренням” бізнесу – такі слова не підкріплені фактами.
Варто подивитися на річний звіт бізнесомбудсмена за 2019 рік. Цитую: “Кількість звернень щодо Служби безпеки України зменшилась найбільше (-45% проти 2018 року та -59% проти 2017 року) – у 2019 році ми отримали лише 17 скарг на цей держорган”.
Нагадаю, що в цей же час на ДФС скаржились – 1073 рази, а на Нацпол – 107. Тож хіба можна дійсно говорити про тиск на бізнес з боку спецслужби? Аж ніяк.
У першому кварталі 2020 року СБУ не увійшла навіть до десятки органів, на які скаржаться найчастіше. Зате бізнесомбудсмен відзначає, що на “стабільному та рекордно високому рівні за показником виконання рекомендацій Ради залишилась Служба безпеки України (98%)”.
По-третє, оптимальна чисельність штату, до якої ми йдемо, – 20 тис. осіб до 2027 року, – ґрунтується на аналітиці та розрахунках. Адже з Російської Федерації на українському напрямі працює близько 6,5 тисяч осіб. І це тільки адміністративний персонал! Хтось з нашого боку має ефективно їм протидіяти? Та й плавне скорочення балансує збереження обороноздатності та навантаження на держбюджет при виплаті передбачених законом компенсацій.
По-четверте, за діяльністю Служби впроваджується 6 видів контролю. Шість. Президентський, парламентський, фінансовий, судовий, внутрішній, громадський та ще й прокурорський нагляд буде.
Тобто всі ключові меседжі реформи реалізовані. Єдине, що неможливо врахувати в повний мірі, – негайне перетворення СБУ на цивільну структуру і позбавлення правоохоронної функції. Цьому є законодавчі обмеження.
Конституція чітко говорить: “забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави”. Але ми вже, до речі, пропонуємо збільшити цивільний компонент у штаті – вводимо категорії співробітників, яким буде присвоєно спеціальні звання.
Зараз законопроєкт набуває кінцевих рис. І наше спільне завдання – не нашкодити Службі, позбавивши необхідних повноважень, а модернізувати її, враховуючи зокрема і унікальний український досвід, і кращі міжнародні зразки.
Так, європейські практики та підходи однозначно важливі. Але ж вони не реалізовані в повній мірі у жодній країні Європи. І чи варто втілювати їх в українських безпекових умовах – теж питання. Чи, можливо, доцільно використати релевантний досвід країн Балтії, Польщі чи Ізраїлю, які наразі стикаються зі схожими викликами і загрозами?
Зрозуміло, що думок відносно реформи може бути багато. Але для більш фахової оцінки експертам слід дочекатися фінального варіанту проєкту закону, що буде винесений на розгляд парламенту.
Та головне – розуміння, що світ рухається, а безпекові реалії змінюються. І спецслужба зобов’язана надати людям той рівень безпеки, який від неї очікують. А безпеку дає лише сила.
Сьогодні Україна не може собі дозволити бути слабкою. З такими сусідами і гібридними загрозами у нас просто немає іншого вибору. Отже, сильною має бути і Служба безпеки України.
Сергій Пунь, для УП
