Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • ЗСУ “зaкpили” для окупaнтів ще oдин мicт в Хepсoнській облacті

ЗСУ “зaкpили” для окупaнтів ще oдин мicт в Хepсoнській облacті

admin
30 Липня, 202230 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до ЗСУ “зaкpили” для окупaнтів ще oдин мicт в Хepсoнській облacті

Українські воїни відрізали російським окупантам ще один шлях відступу з поки ще окупованої Херсонщини. Загарбники більше не зможуть доставляти техніку під Херсон залізницею, а також вивозити свої війська, коли українська армія піде у контрнаступ на півдні.

Артилеристи ЗСУ вдарили по Антонівському залізничному мосту через Дніпро на Херсонщині, тепер рух по ньому неможливий. Про це свідчить супутниковий знімок, який опублікував речник Одеської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Братчук.

“Деміліратаризація орди триває”, – лаконічно охарактеризував ситуацію для окупантів на Херсонщині Братчук.

Свої емоції з приводу удару ЗСУ по залізничному мосту він виклав у формі коротенького вірша.

Братчук показав виведений з ладу ЗСУ залізничний міст на Херсонщині

Як зазначив журналіст Андрій Цаплієнко, цим мостом окупанти доправляли під Херсон свою техніку.

“ЗСУ “закрили” ще один міст, яким окупанти доставляли техніку під Херсон. Йдеться про залізничну переправу. Оперативне командування “Південь” повідомило, що рухатися цим шляхом тепер неможливо. А на знімку зі спутника добре видно дірку в полотні. Для відступу в окупантів залишилася лише дамба Каховської ГЕС, втім і вона під вогневим контролем ЗСУ”, – написав журналіст.

Пошкодження мосту видно на супутникових знімках

Нині рух на цьому стратегічно важливому мосту зупинено.

Удар по Антонівському залізничному мосту у Херсонській області суттєво ускладнив становище для російських окупантів. Через Дніпро у Херсонській області є лише три переправи: Антонівський автомобільний міст біля Херсона, Антонівський залізничний міст за 6 км від нього, а також дамба Каховського водосховища у Новій Каховці – ще за 70 км.

Під час контрнаступу українські військові намагаються вивести з ладу ці мости, щоб відрізати російську армію на правому березі Дніпра від постачання, а також загнати у пастку окупантів на Херсонщині.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Жiнки, cecтpи, мaми, дiти пoлoнeниx гapнiзoну Мapiупoля – цe тaкий нeвимoвний бiль, який нaвiть вaжкo уявити. Учopa кoжнa з циx жiнoк, уявiть coбi…
Кoрuгувальнuка вoгню роcійських окyпaнтів зaтpимано на Микoлaївщинi, – CБУ.

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Перед випускним ми пішли купувати костюм. Я хотів щось яскраве, як у моїх однокласників — світле, сучасне. Батько ж вибрав темно-синій, класичний варіант. — Куди ти потім той білий одягнеш? — практично зауважив він. — А в цьому і на роботу, і на свято. Бери цей, він якісний. Ми купили його. Це було недешево, і я бачив, як батько відраховував гроші, які довго збирав. На самому святі він пробув рівно десять хвилин. Побачив, як мені вручили атестат, кивнув і пішов. — Не гуляй до ранку, — сказав на прощання. Я, звісно, гуляв. Але всередині було якесь дивне відчуття порожнечі. Усі навколо фотографувалися з батьками, мами плакали, тати обіймали синів за плечі. А я стояв один у своєму добротному синьому костюмі. Я вступив до університету на програміста. Це була моя стихія. Батько вперше сказав: «Молодець». Одне слово, а мені здалося, що я підкорив Еверест. На третьому курсі я зустрів Олену
  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes