Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • «Зорянко, машина…» — крuкнув. Сuльний у дар, свuст…“Її тlлo прoлeтiлo бiльшe 3O мeтрiв”: Мaжoр на швuдкoстi зб uв l6-річну дівчuнкy. Вона п0мЕpлa нa oчaх у тaтa – Деталі таргедії

«Зорянко, машина…» — крuкнув. Сuльний у дар, свuст…“Її тlлo прoлeтiлo бiльшe 3O мeтрiв”: Мaжoр на швuдкoстi зб uв l6-річну дівчuнкy. Вона п0мЕpлa нa oчaх у тaтa – Деталі таргедії

Viktor
25 Серпня, 202425 Серпня, 2024 Коментарі Вимкнено до «Зорянко, машина…» — крuкнув. Сuльний у дар, свuст…“Її тlлo прoлeтiлo бiльшe 3O мeтрiв”: Мaжoр на швuдкoстi зб uв l6-річну дівчuнкy. Вона п0мЕpлa нa oчaх у тaтa – Деталі таргедії

Водія Mercedes, який на смерть збив 16-річну Зоряну і з місця смертельної аварії втік, визнали винним у скоєнні смертельної ДТП.

Йому призначили покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Однак, на підставі ст.. 75 Кримінального кодексу України, звільнили від відбування основного покарання, встановивши йому іспитовий строк 1 рік. Так наприкінці грудня вирішив суд. Розслідування тривало півроку

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Нагадаємо, близько 18-ої години, неподалік районної лікарні в Заліщиках сталася смертельна аварія. Під колесами автомобіля Mercedes загинула 16-річна Зоряна Лапінська із села Шутроминці. Трагедія сталася на очах її батька…

Дівчина переходила дорогу поза пішохідним переходом, як на швидкості її збила іномарка. Водій після скоєного з місця події утік.

Свідки аварії впізнали автомобіль на болгарській реєстрації, на якому їздить місцевий 20-річний мажор. Водія-втікача згодом затримали. Розповідають, що через годину після аварії він прийшов із адвокатом до поліції і зізнався в скоєному.

Очевидці аварії довго не могли прийти до себе від страшної картини, обурювалися, що водій бездумно гнав на шаленій швидкості людною вулицею… До того ж, говорять, що це були перегони між двома автівками.

Потрощене тіло дівчини кілька годин лежало прикрите на асфальті, поки тривали слідчі дії. Поруч ридали батьки загиблої… 20 квітня Зоряні мало виповнитися 17.

Дівчина була другокурсницею Заліщицького аграрного коледжу. У батьків залишились ще двоє синочків – 8-річний Василько та 4-річний Андрійко.

У Заліщиках розповідали, що водій Mercedes — з родини місцевих бізнесменів, що його хресний — відомий екс-посадовець.

Мій чоловік бачив усе на власні очі, – згадувала після аварії мама загиблої дівчинки. – Він зі своїм братом, шваґром та ще трьома хлопцями з села зупинилися з іншого боку дороги. Вони бригадою штукатурять у райцентрі, тож щодня повертаються до села. Зорянка не хотіла ночувати в гуртожитку, приїжджала з батьком додому.

У ті фатальні хвилини донька побачила тата, помахала йому рукою, усміхнулася і почала переходити дорогу.

Подивилася в різні боки, пропустила одне авто, інше бачила, але не сподівалася, що воно так швидко вискочить. Усі стверджують, що водій летів, що це були перегони. Мій чоловік побачив авто на шаленій швидкості.

«Зорянко, машина…» — крикнув. Сильний удар, свист… Автомобіль, як кажуть очевидці, їхав зі швидкістю не менше 150 км/год. Прикро, що донька не пішла на пішохідний перехід, що за 20 метрів. Водій навіть не гальмував… Він місцевий, знає, що поруч лікарня, ходять хворі, літні люди. Тіло Зорянки пролетіло 30 метрів… Удар був настільки сильний, що їй відірвало ногу, потрощило голову, переламало хребет, пошкодило внутрішні органи… Смерть настала миттєво.

17 грудня у Заліщицькому райсуді проголосили вирок для 20-річного водія Mercedes. Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.

При призначенні покарання обвинуваченому суд врахував, що обвинувачений є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання.

До обставин, які пом`якшують покарання, суд враховує визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, обставини, що характеризують його особу. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає. Суд також враховує при обранні міри покарання обвинуваченому думку потерпілих, які просять суд не позбавляти обвинуваченого волі.

Навігація записів

Те, що вчора на День Незалежності впа ло з неба, ш0кувал0 не лише Україну, а й увесь світВідео
На наст. день після дня Незалежності вiд yкpaїнцiв пepecтaлu npuxoвyвamu npaвgy. Tepмiнoвe nonepegжeння. Кiнeць вiйнu в Укpaїнi…

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Друзі, сьогодні ми святкуємо не тільки чверть століття нашого шлюбу. Ми святкуємо диво. Через кілька місяців нас стане троє. Марія чекала на аплодисменти. Вона чекала, що хтось підійде і обійме її. Але замість цього вона почула тихий стукіт виделки об тарілку. Це Ганна Степанівна повільно опустила руку. — Ви з глузду з’їхали? — голос матері пролунав на весь зал, холодний і гострий. — Тобі сорок п’ять, Маріє. Тобі про вічне думати час, про здоров’я, а ти вирішила в дитсадок гратися? Хто цю дитину на ноги ставити буде? Андрій? Чи ти в свої шістдесят будеш на батьківських зборах серед двадцятирічних сидіти як бабця? — Мамо, це наше рішення, — спробувала вставити Марія, відчуваючи, як обличчя починає палати. — Це не рішення, це егоїзм! — втрутилася дружина брата Андрія, Світлана. Вона завжди заздрила їхнім статкам. — Ви про дитину подумали? Які ризики в такому віці? Ви хочете народити і покинути його сиротою в підлітковому віці? Це просто безвідповідально
  • Я знаю, що ти мене заблокувала. Але я маю сказати: ти пошкодуєш про це. Усе, що я робив – заради нас. Заради сім’ї
  • — Розумію, що прохання незвичне, — продовжила Віра Олексіївна, помітивши розгубленість невістки. — Але родина має допомагати одне одному в складні часи. Настуся в скрутному становищі, діти потерпають від тісноти, а у вас є можливість подати руку допомоги. — Але чому саме я маю виїжджати? — запитала Оля. — Це ж мій дім.— Люба, ти ж доросла жінка, тобі легше пристосуватись до нових умов, — пояснила свекруха. — А дітям потрібна стабільність, знайоме оточення. До того ж ти весь день на роботі, додому тільки ввечері приходиш. А Насті з малими дім потрібен на цілий день.
  • Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.
  • – І куди мені тепер? – Розгублено запитала мати
  • Мене чоловік і такою кохає! — вигукнула я, відчуваючи, як до горла підступає клубок. — Кохає, — спокійно відповіла вона. — Але чи хоче він бачити поруч із собою дружину чи втомлену тітку, яка захекується після першого поверху? Того вечора ми зі злістю з’їли з Сергієм цілу піцу. Я плакала, він заспокоював. Але зерно сумніву вже було посіяне. Я почала помічати, як важко мені зав’язувати шнурки. Як я уникаю дзеркал у повний зріст. Переломний момент стався випадково. Я зустріла Наталю, однокласницю. Ми не бачилися років п’ять. Вона завжди була «в тілі», навіть більшою за мене. Але того дня переді мною стояла жінка з обкладинки. Вона не просто схудла — вона сяяла. Кожна лінія її обличчя була чіткою, очі горіли. Ми розговорилися. Наталя чесно показала фото «до». — Ти знаєш, Оксанко, — сказала вона, — я просто в один день зрозуміла: я не хочу вмирати в 40 років від задишки. Я хочу бачити, як мої діти ростуть, не з вікна квартири, а бігаючи разом з ними в парку. Я прийшла додому і вперше за довгий час роздяглася перед дзеркалом. Я дивилася на себе і не відчувала любові. Тільки жаль і злість. Злість за те, що я дозволила собі стати «невидимкою
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes