Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Зеленський: Скоро в Україні буде два Дні Перемоги, а в когось – жодного

Зеленський: Скоро в Україні буде два Дні Перемоги, а в когось – жодного

admin
9 Травня, 20229 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Зеленський: Скоро в Україні буде два Дні Перемоги, а в когось – жодного

Президент Володимир Зеленський 9 травня привітав українців з Днем перемоги над нацизмом.

Джерело: відеозвернення Зеленського

Пряма мова Зеленського: “Це війна не двох армій. Це війна двох світоглядів. Варварів, які обстрілюють музей Сковороди й вірять, що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію…

Ми б’ємося за свободу для своїх дітей, а отже, переможемо. Ми ніколи не забудемо те, що зробили наші предки у Другій світовій війні, у якій загинуло понад вісім мільйонів українців.

І зовсім скоро в Україні буде два Дні Перемоги. А в когось не залишиться жодного.

Перемогли тоді. Переможемо й зараз. І Хрещатик побачить парад перемоги – перемоги України!”.

Деталі: Зеленський наголосив, що ніхто не може анексувати в України перемогу у Другій світовій війні, яка у складі антигітлерівської коаліції воювала з нацизмом.

Пряма мова Зеленського: “В чому наша перевага над ворогом? Ми розумніші на одну книжку. Це – підручник з історії України.

Ми б не знали горя, якби всі наші вороги вміли читати й робити правильні висновки. 24 лютого Росія почала наступ. Наступ на ті ж граблі. На них наступає нога кожного окупанта, який приходить на нашу землю.

Ми пережили різні війни. Але всі мали один фінал. Нашу землю засівали кулі й снаряди, але жоден ворог не зміг пустити тут коріння. Немає кайданів, які зможуть скувати наш вільний дух”.

Українська правда

Навігація записів

Укрaїнa хoче конфіскувaтu у РФ та її олігaрхів 500 млрд долaрiв, – Шмигaль
Арестовuч пояснuв, чому не підірвалu мости на Херсонщuні на початку війнu. Відео

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 
  • Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.
  • Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.
  • Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини
  • Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене
  • Наступного дня Андрій поїхав на роботу, а Вікторія взялася розбирати коробки. Після тісної квартири дім здавався величезним. Кожен крок відгукувався луною, і це було прекрасно. Свобода, простір, можливість дихати на повні груди. — Потроху. Завтра мають привезти меблі. — Вона витерла пил із рук. — До речі, мама телефонувала. Хоче приїхати подивитися на дім. Вона прислухалася. Щось у його тоні насторожувало — занадто піднесений, занадто привітний.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes