Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Заcтупниця керівника Офіcу пpeзuдeнтa Вepeщyк ш0kyвaлa yкpaїнцiв нoвuнoю i зaклuкaлa гoтyвaтucя дo війнu ще зі ….

Заcтупниця керівника Офіcу пpeзuдeнтa Вepeщyк ш0kyвaлa yкpaїнцiв нoвuнoю i зaклuкaлa гoтyвaтucя дo війнu ще зі ….

Viktor
23 Травня, 202523 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Заcтупниця керівника Офіcу пpeзuдeнтa Вepeщyк ш0kyвaлa yкpaїнцiв нoвuнoю i зaклuкaлa гoтyвaтucя дo війнu ще зі ….

Українці, починаючи зі шкільних років, повинні готуватися до захисту своєї землі від окупантів.

Про це заявила заступниця керівника Офісу президента України Ірина Верещук.

«Ми всі повинні зрозуміти: війна надовго. Чи буде перемир’я, чи не буде. Чи будуть мирні угоди, чи не будуть – Росія залишається нашим ворогом на десятиліття, якщо не на століття. Ми повинні переналаштувати свою свідомість і суспільну свідомість для того, аби дати відсіч у кожну хвилину. І коли ми будемо готові, війна закінчиться і не буде повторюватись знову», — сказала вона.

За словами заступниці керівника Офісу президента України, якщо Росія буде знати, що українське суспільство готове до спротиву, і кожен українець знає свою роль та місце та готовий дати відсіч, вона не ризикне наступати знову.

«Вони (росіяни – ред.) будуть розуміти, що вони тут загинуть і будуть взяті в полон. От наша стратегія, і ми її закладаємо зі школи. Так, наші діти повинні готуватись, вони повинні знати, що таке війна, бо ми, зрештою, в ній всі живемо, і не треба цього заперечувати», – наголосила Верещук.

Нагадаємо, лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський розповів, про те, як українцям слід помирати, і як ТЦК допомагають людям усвідомити свою ціль в житті. Так, у програмі «Рандеву з Яніною Соколовою» політик узявся стверджувати, що ухилянти не хочуть воювати через власну побутову нудьгу, безсенсовність існування, наркотичне життя і дурниці. За словами Корчинського, військову службу слід сприймати, як велику пригоду. На зауваження Соколової про те, що пригода може завершитися смертю, політик дав таку відповідь:

«Що би ми не робили, ми закінчимо смертю. Але смерть в бою за вітчизну — це високосенсова смерть, це прекрасно. А смерть в калюжі власної сечі на підлозі коридору лікарні, де на тебе всім наплювати, в глибокій старості і в маразмі — це найгірше, що може трапитися з людиною».

Навігація записів

Лaвров повідомив, коли PФ представить свій «меморандум» щодо припинення вoгню
Нічна aтака на Україну: знeшкоджено 245 дрoнів і збито 6 балістичних Іскaндерів

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • А ви до кого це, молодичко? — на порозі сусідньої квартири з’явилася маленька, але дуже енергійна жінка в яскравому халаті з великими квітами. Її очі за окулярами-лінзами вивчали Марію з професійною цікавістю спецслужб. — Доброго дня, — привітно усміхнулася Марія. — Це квартира моєї свекрухи, вона її онукові купила. От прийшла подивитися, що тут треба підлатати, ремонт плануємо. Сусідка підозріло примружилася, поправила окуляри й підійшла ближче. — Онукові, кажете? Щось занадто молода та свекруха у вас була. Тиждень тому бачила я, як вона тут з чоловіком ходила. Така фіфа губастенька, волосся біле, все носом крутила. Мовляв, стелі не такі, і під’їзд не модний, і сусіди, мабуть, старі бабці. Марія відчула, як усередині щось легенько кольнуло
  • Та ти що, Ганно… Ти ж знаєш Тамару. Вона каже, що дві господині на одній кухні — це неможливо. Вона свою територію ні з ким ділити не буде. І хату нашу вона не покине, там же господарство, кури, качки. Вибачайте, ми не можемо. Нам і так важко. Я подивилася на Андрія. В його очах читалося те саме, що було в мене на душі. Ми не могли покинути маму. — Тоді ми переїдемо до мами, — твердо сказав Андрій. — Нашу квартиру в місті здамо. Знайдемо хороших людей, щоб платили справно. Ці гроші підуть на ліки мамі, на вугілля, на продукти. А ми будемо тут, поруч. Марія Степанівна, яка сиділа в кутку на ліжку, раптом тихо заплакала. — Діточки мої… Невже я вам на старість тягарем стала? — Що ви, мамо! — я підійшла і обійняла її худенькі плечі. — Ви нам потрібні. Ми просто хочемо, щоб вам було тепло і спокійно. Переїзд був швидким. Ми перевезли необхідні речі, трохи техніки. Хата одразу змінилася. Андрій взявся за інструменти: підбив паркан, поправив хвіртку, перевірив дах. Я взялася за затишок. Вибілила піч, наварила велику каструлю борщу, запах якого розійшовся на всю вулицю
  • Тому й частування вибирала ретельно, не хотіла здатися скромною господинею. Все, з чого можна було вдома приготувати, приготувала, у магазині довго вибирала делікатеси. Матір свою теж через це одразу не запросила, переживала, що може словом чи дією яким зачепити міську. І не скажеш нічого, не шикнеш, мама ж. Автобус прийшов вчасно. Мати, побачивши сина, стала розмахувати руками, чоловік заспокоїв: “Поводься спокійно”. За високим і статним сином вийшла з автобуса та Віра. Невисока, темненька, очі чорні, не зрозумієш, що в них. Привіталася.
  • Я не булу жити у свекрухи на кухні! – як відрубала дружина. – І крапка. – Ну навіщо ти так одразу в штики? – почав Павло. – Це ж не назавжди. Пів року, ну максимум рік. Ми зекономимо на оренді шалені гроші, закриємо достроково хоча б частину кредиту за ту нову квартиру, що в планах. Павло завмер. – За ту нову квартиру, якої в нас поки немає, – перебила вона, і її голос прозвучав рівніше, ніж вона сама очікувала. – А жити ми будемо в старій двокімнатці твоєї мами. На розкладачці в кухні. Бо зал і спальня – то її територія, куди заходити треба з дозволу. Павло поставив горнятка на стіл. – Мама вже сказала, що готова потіснитися. Вона навіть диван у залі розкладатиме, щоб нам було зручніше, щоб ми не відчували себе гостями. – Потіснитися, – повторила Оксана повільно, ніби куштуючи це слово на смак. – Гарне слово. А я, виходить, маю стрибати від радості, що мені дозволяють ночувати на кухні у чужої людини
  • – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм
  • — Не витягуєш що? Квартира моя, іпотеки у нас немає. Комуналка оплачена. Куди діваються твої сорок сім тисяч зарплати, Максиме? Чоловік нахмурився. Йому не подобалося, що розмова переходить до аналізу його надходжень та витрат. — Гроші мають властивість закінчуватися! Інфляція, бензин, обслуговування машини. Ти взагалі бачила ціни на памперси? — Я не вийду на роботу, Максиме, — відрізала вона. — Якщо тобі не вистачає грошей — шукай підробіток. А ще я помітила, що з картки зникають дивні суми.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes