Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Яке щастя! Народним депутатам скоротили виплати після початку вторгнення рф: скільки платять тепер

Яке щастя! Народним депутатам скоротили виплати після початку вторгнення рф: скільки платять тепер

admin
26 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Яке щастя! Народним депутатам скоротили виплати після початку вторгнення рф: скільки платять тепер

Війна в країні позначилася на заробітках нардепів

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україні скоротили суми відшкодування видатків, пов’язаних із виконанням депутатів свої прямих повноважень. Якщо у довоєнний час український депутат отримував у середньому близько 45 400 гривень на місяць, то зараз цю суму зменшили приблизно на 24-27 тисяч.

Також зазначається, що зарплата голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, яку він отримав за три місяці роботи, склала 135 тисяч гривень. При цьому, його перший заступник Олександр Корнієнко з 24 лютого отримав 94 тисячі гривень.

Зарплата членів Верховної Ради України
Зарплата членів Верховної Ради України

Зазвичай кожен із депутатів Верхвоної Ради отримує по 45 тисяч гривень як відшкодування витрат, що пов`язані з виконанням їх службових обов`язків, проте з лютого 2022 року додаткові виплати народних обранців урізали.

Також повідомляється, що кожен нардеп за лютий та березень отримав виплати в сумі 24 810 гривень, а у квітні вона зменшилася до 27 291 гривень.

Виплати, пов`язані з депутатською діяльністю
Виплати, пов`язані з депутатською діяльністю

Навігація записів

На Зaкарпатті зaтримали екcчинoвника, який перeдав дружині Медвeдчука 122 гектaри зeмлі: фото
У Мaріупoлі вивeли пропaгaнду рф на нову “висoту”: тaкого ще не рoбили

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Перед випускним ми пішли купувати костюм. Я хотів щось яскраве, як у моїх однокласників — світле, сучасне. Батько ж вибрав темно-синій, класичний варіант. — Куди ти потім той білий одягнеш? — практично зауважив він. — А в цьому і на роботу, і на свято. Бери цей, він якісний. Ми купили його. Це було недешево, і я бачив, як батько відраховував гроші, які довго збирав. На самому святі він пробув рівно десять хвилин. Побачив, як мені вручили атестат, кивнув і пішов. — Не гуляй до ранку, — сказав на прощання. Я, звісно, гуляв. Але всередині було якесь дивне відчуття порожнечі. Усі навколо фотографувалися з батьками, мами плакали, тати обіймали синів за плечі. А я стояв один у своєму добротному синьому костюмі. Я вступив до університету на програміста. Це була моя стихія. Батько вперше сказав: «Молодець». Одне слово, а мені здалося, що я підкорив Еверест. На третьому курсі я зустрів Олену
  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes