Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Все вuрiшuтьcя за нacтyпні 24 гoдини вони бyдуть вuрішaльнuмu – війcьковий ЗСУ вiдкpuв прaвду прo пoдії в Солeдaрі

Все вuрiшuтьcя за нacтyпні 24 гoдини вони бyдуть вuрішaльнuмu – війcьковий ЗСУ вiдкpuв прaвду прo пoдії в Солeдaрі

admin
11 Січня, 202311 Січня, 2023 Коментарі Вимкнено до Все вuрiшuтьcя за нacтyпні 24 гoдини вони бyдуть вuрішaльнuмu – війcьковий ЗСУ вiдкpuв прaвду прo пoдії в Солeдaрі

Станом на сьогодні ситуація на Сході нашої держави, зокрема у Соледарі, вкрай складна. Російські війська намагаються захопити місто, українські захисники залишаються на місці та не дають ворогові зробити цього.

Про це виданню повідомив український військовий. За його словами, наступні 24 години будуть критичними.

Росіяни мріють захопити місто

Цікаво, що, за даними CNN, напередодні керівник вагнерівців Пригожин уже встиг заявити, що місто перебуває під повним контролем загарбників, а міноборони країни-агресорки на наступний день підкреслило, що їхні окупаційні війська “заблокували Соледар з північної та південної частин” населеного пункту. Також щодо ситуації у цьому українському східному місті висловився й Дмитро Пєсков. Він “пом’якшив” вислів Пригожина та заявив, що це лише “позитивна тенденція”.

Однак попри фантазії окупантів реальність говорить про протилежне. Українські титани тримають місто.

Не вірте тому, що вони говорять. Тут важко, але ми живі більше, ніж будь-хто інший. Ми тримаємося. Хоча практично самостійно. Без командирів,
– сказав український військовий.

Наступні 24 години будуть важкими

Також український військовий, ім’я якого у CNN не озвучили з міркувань безпеки, підкреслив, що наступні 24 години або близько того будуть “дуже важкими”. Ба більше, вони визначатимуть долю усього Соледару.

У ці дні для міста все буде визначено. Тому що ми в пастці, вони хочуть нас оточити,
– сказав військовий.

Будь в безпеці! Отримуй інформацію про потенційну загрозу з нашого телеграм каналу

Окрім цього окупанти глушать український зв’язок, а це надзвичайно ускладнює координацію між військовими. Однак якщо найближчі українські підрозділи втримають позиції, то підрозділ цього військового зможе безпечно відступити.

Що відбувається у Соледарі: коротко

  • 11 січня у Генштабі повідомили, що попри свої намагання взяти місто під контроль, наразі окупанти зазнають там великих втрат. Бої тривають.
  • Також речник Східного угрупування військ Сергій Череватий зазначив, що зараз на цей напрямок противник кинув “найелітніші” та найбільш навчені підрозділи ПВК “Вагнера”.
  • В Інституті вивчення війни заявили, що кухар Путіна Пригожин використовує Соледар, щоб зміцнити репутацію вагнерівців як “ефективної бойової сили” та власного авторитету.

Навігація записів

Бaхмyт, бaгaтo nopaнeнuх тa зaгuблuх, нa вyлuцi хoлoднo (мopo3 дo -18). Вoлoнтepкa Нaтaля Юcyпoвa пpo пoтpeбu вiйcькoвuх y Бaхмyтi
Рociйcькi “moбікu” блaгaюmь дpужин i cecтep якомога швидше зaбpaтu їx з Укpaїни, бо вuїжджaють звiдти лuше двoмa мeтoдaми – aбo вaнmaж 200, aбo вaнmaж 300

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
  • – Скоро дійде до того, що вона у нас гроші почне брати без дозволу! – обурювалася вона. – Ось дивися, всю шафу перевернула. У мене тут завжди ідеальний порядок. А зараз не зрозуміло, де що лежить. Ось що вона тут шукала, скажи мені, будь ласка?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes