Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Ворогу потрібна опeратuвна пaуза”, – Ждaнов розпoвів, що буде з війнoю після 9 травня

“Ворогу потрібна опeратuвна пaуза”, – Ждaнов розпoвів, що буде з війнoю після 9 травня

admin
3 Травня, 20223 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Ворогу потрібна опeратuвна пaуза”, – Ждaнов розпoвів, що буде з війнoю після 9 травня

Після 9 травня російська армія, швидше за все, залишить спроби наступу та перейде до оборони.

Чутки про те, що диктатор РФ Володимир Путін може оголосити всеросійську мобілізацію на День Перемоги 9 травня, малоймовірні.

Таку думку в ефірі телеканалу “Україна 24” висловив військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. Загальна мобілізація, упевнений Жданов, була б визнанням того, що російська армія далеко не “друга у світі” і програє Україні. Допустити такого Путін не може, особливо у свято 9 Травня.

“Засмучувати країну на таке свято, гадаю, не будуть”, – повідомив експерт. Більше того, за його словами, про “спецоперацію” на пам’ятних заходах говоритимуть дуже мало, оскільки похвалитися там просто нема чим. Він спрогнозував загасання бойової активності російських військ після цієї знакової дати. “Думаю, до 9 травня вони сильно упиратимуться, наступатимуть на наші позиції всіма наявними у них силами та засобами. Далі їм, швидше за все, потрібна буде оперативна пауза, щоб перегрупувати війська та сформувати вже оборону”, – розповів Жданов.

Наразі, за його словами, росіяни продовжують підтягувати резерви до українського кордону. Знімаються з тривалого зберігання танки “Т-80” і “БМП-80”. Проте суттєво вплинути на перебіг бойових дій ця активність не зможе. “Ми ж не стоїмо на місці. Ми постійно перебуваємо у бойовому контакті та намагаємося завдати їм вогневої поразки. Зброя йде західна. З кожним днем це дає нам перевагу у вогневих можливостях і у дальності досяжності”, – розповів Жданов.

На його думку, ЗСУ перейдуть від оборони до наступу вже на початку літа.

Джерело: Діалог

Навігація записів

Після смерті серце поляка…”Польща віддала своє серце Україні!”
Ніхто не вірuв, але перемoга блuзька як ніколu: Я щойно вернyвся з короткого відрядження і маю хороші новuнu – Єгор Чернєв

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини
  • Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене
  • Наступного дня Андрій поїхав на роботу, а Вікторія взялася розбирати коробки. Після тісної квартири дім здавався величезним. Кожен крок відгукувався луною, і це було прекрасно. Свобода, простір, можливість дихати на повні груди. — Потроху. Завтра мають привезти меблі. — Вона витерла пил із рук. — До речі, мама телефонувала. Хоче приїхати подивитися на дім. Вона прислухалася. Щось у його тоні насторожувало — занадто піднесений, занадто привітний.
  • Костянтин півночі то крутився в ліжку, то вставав і йшов на кухню випити води, то нервово знову і знову пробував увімкнути кондиціонер. Погода дійсно була спекотною, навіть вночі температура повітря не опускалася нижче тридцяти градусів. Вранці чоловік запропонував: — Марино, ти казала, що у тебе на похід до лікаря гроші відкладені. Тобі коли на прийом? — поцікавився за сніданком Костянтин.
  • Дружина вранці порозвішувала білизну сушитися, а сусід підкинув їй записку під двері, вσна була шо кована коли прочитала…
  • Мамо, ну що ви таке кажете? Марія нам допомагає. Вона ж як краще хоче. — Допомагає? Вона приходить у цех і каже, що ми неправильно рахуємо замовлення. Каже, що треба все переводити в якісь додатки, таблиці. Степане, ти тридцять років меблі робиш, ти що, без додатка не розберешся? Батько, Степан Іванович, лише буркнув щось під ніс. Він навіть не відірвався від екрана свого старого телефону, де з азартом грав у карти. — Мені ті таблиці до одного місця, — нарешті озвався він. — Я на око бачу, скільки ДСП піде на шафу. І ніякі комп’ютери мені не підкажуть краще за досвід. Маріє, ти б краще квіти на підвіконні полила, засихають вони в тебе. Марія відчула, як у грудях щось стискається. Вона працювала в великій ІТ-компанії провідним аналітиком. Її робочий день складався з мільйонних бюджетів, оптимізації процесів та складних логістичних схем. Вона звикла до професіоналізму, де кожна цифра має значення. А тут, у родині чоловіка, вона бачила хаос, який повільно, але впевнено вів їх до фінансового краху
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes