Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • В мене все згoрiлo, дoпoмoжiть хто як може! В oнкoхвoрoгo хлопчика пожежа знищила хату, родині потрібна допомога

В мене все згoрiлo, дoпoмoжiть хто як може! В oнкoхвoрoгo хлопчика пожежа знищила хату, родині потрібна допомога

admin
7 Жовтня, 20207 Жовтня, 2020 Коментарі Вимкнено до В мене все згoрiлo, дoпoмoжiть хто як може! В oнкoхвoрoгo хлопчика пожежа знищила хату, родині потрібна допомога

В онкохворого хлопчика Святика Пішака з села Стопчатів, що на Прикарпатті згоріла домівка.

Інформує  Facebook ВБФ “Крона”

Це Святик Пішак із села Стопчатів, що на Прикарпатті. Хлопчик онкохворий і він без даху над головою.

Біда не ходить одна. Як лише родина почала боротись за життя Святослава, раптова пожежа залишила їх без оселі. Давайте допоможемо!

Я згодна відмовитись від кількох філіжанок кави, від чогось собі, аби бодай цьому хлоп’яті. А разом ми варті не дати пропасти їм.

Сусіди і ми з вами допомогли їм у найскрутніший момент одягом та деякими побутовими речами. Однак, щоб відновити дім, у родини немає грошей. Поки не зведуть дім, тато не може піти працювати чи поїхати на заробітки. Весь час займає розчистка садиби після пожежі та городина, щоб прохарчуватись.

Бо біда…
ПриватБанк 5169 3305 1504 5851 (ключ до рахунку на ім’я керівника фонду БФ “Крона” Мацібох Олена Геннадіївна) Призначення платежу “допомога Святику Пішаку” – Ідеться у дописі.

Причиною пожеж визнали коротке замикання електромережі через перепади напруги, однак на допомогу від влади цей факт аж ніяк не вплинув – родина отримала всього 800 гривень із соцзабезу. Обіцяних будматеріалів вони теж не дочекалися.

Будинок заливало дощами понад два місяці. Від вологи підлога й стіни почали пліснявіти.

Довелося попросити у місцевих підприємців брус для даху в борг. Ті дали, але щодня нагадують, щоб скоріше повертали гроші – 50 тисяч гривень. Хтось з місцевих ще пообіцяв в якості “допомоги” дати б/вушний шифер від старої будівлі, яку скоро планують зносити

Батьки та діти разом відшкрябали стіни від кіптяви та плісняви, й тато із сусідом почали складати каркас для даху.

Треба поспішати і до настання холодів накрити дім. Хоча в Карпатах ночі вже й зараз холодні. Та дощі майже щодня.

Від стресу та холоду захворіли діти. Особливо це небезпечно для Святослава, який лише наприкінці минулого року закінчив лікування від лейкемії.

Навігація записів

Гео Лерос → Володимиру Зеленському: “Це не Єрмак або Тищенко винні в кopупції і бандитизмі. Це ви пане президенте! Ідіть у відставку! “
Не можуть взяти навіть на аналізи.. Тільки що Марина Порошенко повідомила невтішні новини про свого чоловіка. ВІДЕО

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Віра проплакала весь день. Жінці подзвонила подруга, і сказала, що бачила її чоловіка з іншою. Раптом у двері подзвонили. Віра пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Привіт! Я до тебе за сіллю заскочила, але бачу ти занедужала, вибач, що потурбувала, – сказала Ольга Іванівна. – Я не занедужала, – сказала Віра, – все добре, просто мій чоловік знайшов собі іншу. І Віра розповіла все сусідці. – Я знаю, що з цим робити, – раптом сказала Ольга Іванівна
  • — Наталю, тут така справа… — голос Кирила в телефонній трубці звучав напружено.
  • У ресторані? — здивовано перепитала свекруха. — Але ж це так дорого і абсолютно не по-домашньому! Я вже і м’ясо купила, і рецепт нового салату знайшла… Я могла б наготувати всього найкращого, зекономили б гроші на щось корисне. Навіщо годувати чужих людей, коли вдома є своя кухня? — Мамо, ми хочемо, щоб ви цього дня просто відпочили і розділили з нами радість, — м’яко сказав Павло, який тепер частіше брав ініціативу в розмовах. — Ми хочемо побути з вами, поговорити, а не дивитися, як ви весь вечір бігаєте від кухні до столу, подаєте гаряче і миєте тарілки. Ми хочемо бачити вашу усмішку, а не втому. На тому кінці дроту виникла пауза. Довга, майже нескінченна. Було чути тільки рівномірне дихання. — Ну що ж… якщо ви так вирішили… я прийду, — тихо відповіла вона. Вечір у ресторані почався з напруги. Марія Степанівна прийшла в гарній синій сукні, яку не одягала роками. Вона зробила зачіску, але очі її залишалися настороженими. Вона сіла на краєчок стільця, оцінюючи сервіровку, колір серветок та якість води в келихах
  • Я якось не витримала, зайшла під приводом, що хочу їй тиск виміряти. Заходжу, а там така картина: сидить це вовченя за столом, пальцем по жовтій сторінці водить і по складах, з затримками, з червоним від напруги обличчям, читає. А Людмила Василівна сидить навпроти, в’яже шкарпетку з грубої овечої вовни і виправляє його, якщо він помиляється. Суворо, але без крику.
  • Запросила кавалера на вечерю. Він прийшов з порожніми руками і розкритикував мій борщ: «Мама нарізає капусту тонше»… Перший тривожний сигнал у голові задзвенів, як дзвін у церковне свято.
  • — Мамо, це буквально на два місяці, — Юля, її єдина донька, виглядала втомленою і трохи винуватою. — Вадим каже, що орендодавець підняв ціну, а нам треба трохи підтягнути хвости по кредиту. Ми пересидимо у тебе, заощадимо, і до весни з’їдемо. Ти ж не проти?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes