Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Рoсії бaтьки oкyпaнта похoрoнили чуже тіло, щоб отримaти за синa “грoбoві”: повeртати його з полoну не хочyть

У Рoсії бaтьки oкyпaнта похoрoнили чуже тіло, щоб отримaти за синa “грoбoві”: повeртати його з полoну не хочyть

admin
13 Серпня, 202213 Серпня, 2022 Коментарі Вимкнено до У Рoсії бaтьки oкyпaнта похoрoнили чуже тіло, щоб отримaти за синa “грoбoві”: повeртати його з полoну не хочyть

У Росії батьки військовослужбовця, котрий вирушив воювати в Україну, поховали чуже тіло, щоб отримати виплати за його “загибель”. Коли ж син знайшовся в полоні в Україні, вони відмовилися вживати будь-яких дій щодо його повернення додому, щоб не повертати отримані гроші.

Про це в ефірі телеканалу “Freedom” розповів російський журналіст Тимур Олевський. Відповідну скаргу до російської прокуратури написала сестра російського полоненого.

“Пише сестра полоненого російського солдата, який перебуває в українському полоні. Вона пише в прокуратуру – і це не схоже на скаргу, а схоже на крик про допомогу, – що батьки солдата отримали гробові гроші за те, що він загинув, за фальшивою, по суті, процедурою отримання результатів ДНК-експертизи, тому що її взагалі  ніхто не проводив. Це була просто формальність, її мали проводити, їм навіть результатів не дали”, – розповідає журналіст.

Незважаючи на відсутність доказів смерті російського окупанта, його батьки влаштували похорон та вже отримали обіцяні “гробові” виплати.

“Їм привезли чиєсь тіло, вони його поховали, отримали гроші, а потім солдат знайшовся. Він виявився живим і перебуває в полоні. А вони не намагаються зробити нічого з цим, не звертаються до міністерства оборони, щоб уточнити його долю та витягнути його з полону, тому що пояснюють, що гроші вже отримані, і назад їх повертати вони не збираються”, – говорить Олевський.

За його словами, у своїй скарзі сестра окупанта просить повернути брата з полону, адже батьки не зацікавлені у поверненні сина і не збираються робити жодних дій для того, щоб його витягнути.

“Сестра просить: врятуйте мого брата, бо батьки не збираються робити взагалі нічого. Вони вже отримали гроші, вже, мабуть, купили білу “Ладу” чи не знаю, що вони на ці гроші купили. Гроші отримані – є син, нема сина , нехай сидить. А кого ми поховали, пише вона у цій скарзі, ми не знаємо”, – констатує журналіст.

І такі випадки у Росії – не поодинокі. Видання “Медуза” днями опублікувало кілька звернень росіян до органів прокуратури, пов’язаних із так званою “спеціальною військовою операцією”. Серед них – практично ідентична скарга дівчини російського солдата.

“Я дівчина військовослужбовця. Він у серпні 2021 року уклав контракт. 14.02.2022 відбув, як передбачалося, на навчання. 23.02.2022 востаннє вийшов на зв’язок і повідомив, що їм наказано йти в наступ. Більше місяця ми дзвонили до частини, до міністерства оборони, і нам постійно повідомляли, що він живий і з ним усе гаразд. 08.04.2022 без пояснення причин у батьків у частині взяли ДНК, а 13.04.2022 в обід повідомили, що 15.04.2022 відбудеться похорон”, – пише росіянка.

За її словами, батькам запропонували поховати навіть не тіло сина, а його ноги – все, що залишилося від нього після удару українських воїнів по російській військовій техніці. Причиною смерті окупанта зазначили “термічні опіки 90 і більше відсотків тіла паливними речовинами”.

“Наприкінці березня ми побачили на українських інтернет-ресурсах двох полонених десантників. В одному із солдатів я впізнала свого хлопця і звернулася до відомства омбудсмена Москалькової. З нами зв’язалися і обіцяли допомогу в пошуку серед полонених, але попросили документ, виданий у морзі,, як підтвердження. Такий документ є у його батьків, але вони не бажають його давати, щоб спробувати розшукати сина серед полонених або тяжко поранених. Їх влаштовує грошова компенсація”, – пише росіянка.

Олевський наголошує, що подібні випадки мають змусити замислитися тих, хто зараз збирається їхати в Україну, щоб брати участь у російській агресії проти незалежної та суверенної сусідньої держави.

“І тут є важливий момент. Вони не знають, кого вони поховали, а міністерство оборони не знає, кому вони кого віддали. Вони комусь відправили якесь тіло – і сказали: ну ховайте, загинув. І скільки таких історій, як відбувається облік солдатів, які перебувають там, на війні – це дуже важливо, щоб розуміли ті люди, які на війну зараз вирушають”, – зазначив російський журналіст.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Окyпaнти атaкyють Бaхмут з боку Попaсної, тривали бої біля Білoгоpівки і Лисичaнського НПЗ – Гaйдaй
Для пeресeленців планують звoдити по 2000 квaртир у 16 облaстях протягом 5-6 місяців, – ОП

Related Articles

Ви маєте віддати будинок нам. Це не чесно! Ви нас надурили! – сестра чоловіка волала на всю вулицю. Далі було ще гірше. Десять років ми з чоловіком у шлюбі. Маємо двох дітей. Та квартиру винаймаємо, не можемо ніяк придбати власну. Хоча гроші потроху збираємо. Нещодавно в чоловіка помер дідусь. Він залишив квартиру в центрі міста та напіврозвалену дачу на околиці. Коли зібралися ділити майно – сестра чоловіка Світлана зчинила скандал.

Viktor
12 Січня, 202612 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ви маєте віддати будинок нам. Це не чесно! Ви нас надурили! – сестра чоловіка волала на всю вулицю. Далі було ще гірше. Десять років ми з чоловіком у шлюбі. Маємо двох дітей. Та квартиру винаймаємо, не можемо ніяк придбати власну. Хоча гроші потроху збираємо. Нещодавно в чоловіка помер дідусь. Він залишив квартиру в центрі міста та напіврозвалену дачу на околиці. Коли зібралися ділити майно – сестра чоловіка Світлана зчинила скандал.

Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

Viktor
11 Січня, 202611 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

Viktor
11 Січня, 202611 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

Цікаве за сьогодні

  • – Ганно, що відбувається? Ти припустилася трьох помилок у звіті. Трьох. За всю твою роботу – жодної, а тут одразу три. Вона моргнула, намагаючись сфокусувати погляд на його обличчі. Повіки налилися свинцем, думки поверталися повільно та неохоче.– Вибачте. Це не повториться. Але повторилося. Знову і знову. – Може, просто поговорити з ними? – запропонував Сергій за вечерею, колупаючи виделкою пасту. – Іван нормальний мужик, домовимося.
  • – Ну що та жінка? Сьогодні є, а завтра нема! А ми з тобою вже роками знаємося, разом виросли та з одної ложки їли кашу! – казали друзі. Я завжди старався дослухатися до їх думки чи поради. Бо друзі – це люди, перевірені роками. Та виявились, що це не так. Одне повідомлення в чат – і шлюб тріснув по швах. Та найболючіше було почути правду вже після розлучення. Тепер прошу вашої поради.
  • Але час йде своїм ходом. Олексій після восьмого класу поїхав до міста в училище. Вивчився на слюсаря, звідти і в армію пішов. Листи йому бабуся регулярно надсилала. З них він знав, що Борьку посадили за те, що той на машині когось збив. Що Лерка сина народила і батько начебто Борька, хоча він і рідня його кажуть, що неправда. І ще багато іншого. Відслужив Олексій і повернувся в рідне село. Бабуся не могла натішитися онуком.
  • Думала, що то лиш в кіно покажуть. Отож, через 2 роки після розлучення старшого син, молодший – Іван надумав одружуватись і сказав, що приведе наречену знайомитись. Ви не уявляєте моє здивування, коли я побачила синову майбутню дружину.
  • В спадок мені залишились три квартири, які успішно здаю, а сама живу з бабусею за містом. Вона часто мене попереджала, щоб не казала одразу про спадок. Бо всякі чоловіки бувають. Якби ж я тоді знала, що бабуся насправді була права, то такої б ситуації не відбулось.
  • Після десяти років роботи в Італії я повернулася додому, де мене зустріли несподівані вимоги дочки. Весь цей час я доглядала літню жінку за кордоном, щоб забезпечити собі гідну старість, тому що моє життя було непростим – чоловік «пішов у всі тяжкі» і виніс майже все з дому, а моя дочка чекала, що я допоможу їй фінансово. Моя донька та її сім’я чекали, що я допоможу їм купити квартиру, хоча я й так кожну копійку рахувала та жертвувала своїм добробутом, працюючи на пенсії.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes