Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Пoлтaві пoпрощалися з 21-рiчним зaхиcником України: пoтрaпив у зaсідку, забираючи з поля бoю тiло побрaтимa. Фoто

У Пoлтaві пoпрощалися з 21-рiчним зaхиcником України: пoтрaпив у зaсідку, забираючи з поля бoю тiло побрaтимa. Фoто

admin
22 Січня, 202322 Січня, 2023 Коментарі Вимкнено до У Пoлтaві пoпрощалися з 21-рiчним зaхиcником України: пoтрaпив у зaсідку, забираючи з поля бoю тiло побрaтимa. Фoто

У Полтаві 20 січня попрощалися з Героєм, який загинув 13 січня біля Красногорівки Донецької області. 21-річний Андрій Кожем’як потрапив у ворожу засідку, забираючи з поля бою тіло загиблого побратима.

Прощання з воїном проходило в Свято-Успенському соборі, передає «Суспільне». Андрій був родом із села Зинці Терешківської громади, розповів голова сільради Віталій Турпітько (щоб подивитись відео, доскрольте новину до кінця).

У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 

Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими та односельці.

Андрій Кожем’як захищав Україну від початку повномасштабного вторгнення – спочатку у Волновасі, потім у Мар’їнці, розповів батько загиблого.

У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 

Улітку Андрій перевівся до Одеського округу, потім воював під Херсоном і під Авдіївкою.

«Були вони в Красногорівці на завданні. У Красногорівці потрапив у засідку», – розповів батько Героя Роман Кожем’як.

У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 

За словами голови сільради Віталія Турпітька, Андрія та його побратимів підстерегли під час евакуації тіла загиблого товариша:

«Наскільки я знаю з повідомлення з військової частини, разом із товаришами евакуювали тіло загиблого. Тобто не віддавали росіяни загиблого побратима. Вони вирішили все ж таки забрати нашого бійця і їх підстерегли».

У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 

Андрій Кожемяк був командиром відділення 88-го окремого батальйону морської піхоти. До війни працював енергетиком у «Полтаваобленерго».

«Дуже активний хлопець, він з дитинства був такий самостійний, працьовитий. Пішов на строкову службу, відбув у морській піхоті і почалася війна. Навчався в школі нашій – Терешківському ліцеї», – розповів Турпітько.

У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 

Поховали Андрія в селі Терешки.

У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 
У Полтаві попрощалися з 21-річним захисником України: потрапив у засідку, забираючи з поля бою тіло побратима. Фото 

Джерело

Навігація записів

Прuсядьтe щoб нe вnастu! Рeзнiкoв відреагував на сkaндaл із закуnівлeю по завuщенuх цінах nрoдyктiв і заявuв, що…
Мeдведєв пoжaлівся на нoвий “Рaмштайн” та знaйшов вuхід для РФ

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
  • – Скоро дійде до того, що вона у нас гроші почне брати без дозволу! – обурювалася вона. – Ось дивися, всю шафу перевернула. У мене тут завжди ідеальний порядок. А зараз не зрозуміло, де що лежить. Ось що вона тут шукала, скажи мені, будь ласка?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes