Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Франції відкинули вимогу PФ щодо демілітаризації України: Київ знає істoрію угoд на папері, потрібна cильна aрмія

У Франції відкинули вимогу PФ щодо демілітаризації України: Київ знає істoрію угoд на папері, потрібна cильна aрмія

Viktor
17 Серпня, 202517 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до У Франції відкинули вимогу PФ щодо демілітаризації України: Київ знає істoрію угoд на папері, потрібна cильна aрмія

Франція відкидає вимогу Росії щодо демілітаризації України, її намагання змінювати кордони силою та наполягає на надійних і чітких гарантіях безпеки у межах будь-якої мирної угоди. Обіцянки Москви не нападати у майбутньому такою “гарантією” бути не можуть: і Київ, і європейські столиці чудово знають ціну угодам з РФ.

Також Кремль не має права вказувати Україні, в які політичні чи військові блоки їй вступати і яке майбутнє будувати. Про це в інтерв’ю газеті La Tribune заявив французький міністр-делегат у справах Європи Бенжамен Аддад.

Позиція Франції щодо параметрів майбутньої мирної угоди

Інтерв’юер запитав у Аддада, чи існує небезпека, що президент США Дональд Трамп тиснутиме на Київ з вимогою прийняти ультиматуми Москви включно з “обміном територіями” – після того, як він після зустрічі з російським диктатором Володимиром Путіним раптом відмовився від ідеї першочергового припинення вогню, яку раніше висунув сам.

Французький урядовець у відповідь окреслив принципові параметри ймовірної мирної угоди з точки зору Києва та його європейських союзників. Ключовими залишаються верховенство міжнародного права та дієві гарантії безпеки.

“Україна має ухвалювати рішення щодо свого майбутнього на своїй території. Але ми не можемо погодитися на зміни кордонів силою. Більше того, будь-яка угода повинна супроводжуватися чіткими гарантіями безпеки для стримування майбутньої російської агресії. Будапештський меморандум, Мінські угоди: українці знають свою історію угод на папері, зраджених Москвою, і справедливо не хочуть паузи, яку Росія використає для переозброєння та підготовки до наступної війни”, – зазначив Аддад.

Над цими гарантіями нині Франція працює з Великою Британією та іншими партнерами по Коаліції охочих, зазначив міністр. Він також підкреслив, що з точки зору безпеки виняткового значення набуває існування сильної та боєздатної української армії.

“Це та робота, яку ми проводимо з нашими британськими партнерами та Коаліцією бажаючих. Це, перш за все, вимагатиме сильної української армії, тому будь-яке бажання “демілітаризувати” Україну є неприйнятним. І ми готові відігравати активну роль у підтримці цих гарантій, як неодноразово зазначав президент Республіки. Дональд Трамп також висловив свою підтримку ідеї участі в цих гарантіях безпеки; це позитивний крок вперед”, – зазначив французький урядовець.

Також Аддад наголосив на тому, що Франція повністю підтримує Україну на шляху її вступу до Європейського Союзу. І Москва не має жодного права вказувати Києву, у які об’єднання Україна може вступати та яке майбутнє їй будувати на власній землі для свого народу.

“Україна має суверенне право обирати свої альянси та свій політичний напрямок. Європейський Союз, НАТО – Росія не має права вето щодо політичного майбутнього України. Пам’ятаймо, що під час Майдану 2014 року, вперше в історії, молоді люди гинули за європейський прапор. Саме це прагнення Путін хотів знищити у 2014 році. Вільна та європейська Україна буде перемогою для українців. Більше того, подання заявки на членство в ЄС – це вимогливий та тривалий процес, який передбачає далекосяжні реформи для гарантування верховенства права, боротьби з корупцією, незалежності судової влади, захисту меншин тощо. Франція підтримує Україну на цьому шляху”, – наголосив урядовець.

Міністр також анонсував поїздку до України вже у вересні. Метою він назвав продовження переговорів задля якнайшвидшого просування процесу вступу України до ЄС.

Джерело

Навігація записів

Підігравали Крeмлю та виправдовували обстріли: в Одесі затримали двох кліриків УПЦ (МП)
Пішло на днo: в мережі опублікували фото російського судна “Пoрт Оля-4, яке перевозило компоненти для “Шахедів”

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes