Коли син розповів, яку дівчину собі обрав, я злякалась. Це була онука місцевого депутата і донька директора великого виробництва.

– Сину, ти впевнений, ми ж їм не рівня! Знайди просту зі звичайної сім’ї, так краще буде!

– Мамо, але я Настю люблю, вона дуже добра людина! Ми ж не обираємо батьків, це не чесно!

– Але ж де ти гроші візьмеш, щоб таку дружину утримувати?

– Я вже працюю, заробляю непогано. Підвищення обіцяють, все добре буде!

Він мав рацію, я вирішила більше не втручатися. Та коли Олег сказав, що запросив до нас майбутню сваху – мені стало зле. Річ у тім, що ми дуже прості люди. Живемо в селі за містом. Маємо стару хату на три кімнати, садок та город. Я дуже люблю квіти, тому перед вікнами в мене великий квітник. Та після дзвінка сина я побігла до чоловіка:

– Все, завтра фарбу купи, треба стіни пофарбувати, а ще нову скатертину, рушники на кухню.

– Та це сваха їде чи президент? Ти заради неї ремонт робитимеш?

– А що зовсім осоромитись?

Я кілька днів все фарбувала, мила й прибирала. А тоді ще й диван новий привезла з міста, спеціально купила. Ще штори, килимок і скатертину. І ось цей день настав. До нашого дому приїхала дорога автівка, з неї вийшла Настя і її мама Віра Михайлівна.

– Ой, як у вас гарно і затишно! А які квіти! У мене в селі такі ж були!

– А ви з села?

– Так! Зростала у бабусі. Татові й мамі постійно до мене діла не було.

– Заходьте?

– А можемо ми трохи у садку посидіти! Так у вас гарно!

Ми сіли на лавку. І моя майбутня сваха сама почала.

– Ви знаєте, колись мені не дали вийти заміж за коханого, бо він не був заможним! І я все життя була нещаслива у шлюбі! Чоловік зраджував постійно, навіть, коли я вагітна була. Як компенсація – гроші, а ще самотність. Не хочу своїй донечці такого життя. Хоч чоловік зі мною і не згоден.

Ми пішли на кухню, я пригостила її голубцями й картоплею з реберцями. Ми говорили увесь вечір, а насамкінець вона спитала:

– А можна у вас залишитися на ніч, так мені тут добре?

– Звісно, залишайтесь і приїжджайте, коли схочете!

Ми говорили до пізньої ночі. На ранок я зібрала для Віри Михайлівни великий букет хризантем! Вони з Настею поїхали. Через два місяці молоді побралися. Весілля не було помпезним. А згодом молоді вирішили поїхати до Німеччини, аби ні від кого не залежати й будувати своє життя. Я дуже сумую, та щотижня  у нас гостює сваха. Ми тепер дуже близькі. Вона взагалі хоче купити будинок в нашому селі.

Тепер я зрозуміла, що не завжди гроші псують людей. Часом заможні дуже прості і щирі. Та далеко не завжди щасливі. Згодні? Ви б дозволили своєму синові побратися зі значно заможнішою дівчиною?