Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Сльози щастя і радості: сoтні полoненuх укpаїнцiв їдуть дoдому перед Новим роком, відбyвся один з найбільшuх обмiнів цього рoку

Сльози щастя і радості: сoтні полoненuх укpаїнцiв їдуть дoдому перед Новим роком, відбyвся один з найбільшuх обмiнів цього рoку

admin
31 Грудня, 202231 Грудня, 2022 Коментарі Вимкнено до Сльози щастя і радості: сoтні полoненuх укpаїнцiв їдуть дoдому перед Новим роком, відбyвся один з найбільшuх обмiнів цього рoку

У переддень Нового Року, 31 грудня, з російського полону повернулися 140 українців. Серед них є 132 чоловіки та 8 жінок.

Джерело:Андрій Єрмак

Керівник ОП Андрій Єрмак повідомив, що у Новий рік Україна не лише відбиває ракетні атаки ворога, але й також повертає своїх людей. Відтак, з полону звільнили 22 українських офіцерів, 118 сержантів та солдата.

На яких напрямках воювали бійці

Серед звільнених є захисники Маріуполя, острова Зміїний та Бахмутського напрямку. Варто додати, що Україна повернула також добровольців ТрО зі Славутича, де батьки й сини разом служили та перебували в полоні.

Українців повернули з полону: дивіться відео

Загалом з російського полону звільнено:

  • 82 бійці ЗСУ,
  • 15 з ТрО,
  • 22 із НГУ,
  • 11 з ВМС,
  • 10 з ДПСУ.

Поки вони стріляють, ми відбиваємось, відповідаємо та повертаємо. Повернемо всіх. Інакше – не буде. Ласкаво просимо додому, любі,
– написав Єрмак.

Українські воїни нарешті вдома / Фото Андрій Єрмак

Крім того, керівник ОП подякував за роботу Координаційний штаб з питань поводження із військовополоненими.

Україна повертає додому своїх громадян: що відомо

  • Завдяки зусиллям Координаційного штабу додому вдалося повернути 16-річного українця, якого незаконно вивезли у Росію. Хлопець прожив понад 8 місяців на території країни-терористки.
  • У межах обміну полоненими 14 грудня Росії передали священника УПЦ МП. Натомість вдалося повернути громадянина США, викраденого на Херсонщині.
  • Цього ж дня додому повернулися 64 військовослужбовці ЗСУ, які воювали на Донецькому та Луганському напрямках. Зокрема, бійці обороняли від російських окупантів Бахмут.
  • Попередній обмін полоненими відбувся 6 грудня. У День ЗСУ додому повернулися ще 60 захисників. Мовиться про військових Збройних Сил, Нацгвардії, ДПСУ. Загалом 58 чоловіків і 2 жінки. Серед звільнених – 15 офіцерів і 45 рядових і сержантів.

Навігація записів

“ Мu не обuрaлu війну. Aле на щастя мu достойно прuйнялu бій і обовязково його виграємо” – Зaлужнuй прuвітaв укрaїнців із Новорічнuмu святaмu
Вuбухu сталuся у трьох рaйонах Києвa, є загuблuй, – Кличкo

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Перед випускним ми пішли купувати костюм. Я хотів щось яскраве, як у моїх однокласників — світле, сучасне. Батько ж вибрав темно-синій, класичний варіант. — Куди ти потім той білий одягнеш? — практично зауважив він. — А в цьому і на роботу, і на свято. Бери цей, він якісний. Ми купили його. Це було недешево, і я бачив, як батько відраховував гроші, які довго збирав. На самому святі він пробув рівно десять хвилин. Побачив, як мені вручили атестат, кивнув і пішов. — Не гуляй до ранку, — сказав на прощання. Я, звісно, гуляв. Але всередині було якесь дивне відчуття порожнечі. Усі навколо фотографувалися з батьками, мами плакали, тати обіймали синів за плечі. А я стояв один у своєму добротному синьому костюмі. Я вступив до університету на програміста. Це була моя стихія. Батько вперше сказав: «Молодець». Одне слово, а мені здалося, що я підкорив Еверест. На третьому курсі я зустрів Олену
  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes