Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Скасовувати чи ні?: священник розвіяв міфи про поминальні обіди.

Скасовувати чи ні?: священник розвіяв міфи про поминальні обіди.

Viktor
30 Вересня, 202530 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Скасовувати чи ні?: священник розвіяв міфи про поминальні обіди.

Священник Олексій Філюк відповів, чи дійсно потрібні поминальні обіди.

Відомий священник-блогер Олексій Філюк з Тернопільщини пояснив, чи потрібно влаштовувати в пам’ять за померлими поминальні обіди.tsn.ua

Про це священник розповів у своїх соцмережах.

Свою відповідь він записав якраз під час поминального обіду за одним із своїх парафіян. Філюк зауважив, що не він починав цю традицію з поминальними обідами, тому не йому її скасовувати.

«Ніхто нікого не заставляє робити обіди. Але гріха в обіді немає. А що, ніхто не їсть, чи не снідає, чи не вечеряє кожен день? Кожен день людина їсть. Ну, це — річниця смерті. Людина прожила, людина добра була, надіємося, що Господь його душу взяв до себе. А ми зійшлися пообідати. Бо якщо, дивіться, якщо був би вредний дід чи баба там, і за нього зробили 10 обідів — то душі не поможе. Але нам, живим треба. Згадати. Вони живуть, поки ми їх пам’ятаємо. Так що, дорогі, вас ніхто ні до чого не заставляє. Хтось хоче робить, хтось не робить. Але гріха в обіді нема. От собі гарно зійшлися. Скажіть, що ви не їсте і не п’єте. Будьте здорові», — сказав священник.

Навігація записів

Поліцейські викрили братів-шахраїв з Одещини, які заволоділи 1 млн грн коштів звільнених з пoлону війcьковоcлужбoвців.
Простий і смачний бісквітний пиріг

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes