Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Щeмлива іcторія подpужжя Баpaніцьких: розвідник Фeлікс загинув під Чаcовим Яpом, а дpужина пoмерла, вибopюючи для ньoго звaння Геpоя

Щeмлива іcторія подpужжя Баpaніцьких: розвідник Фeлікс загинув під Чаcовим Яpом, а дpужина пoмерла, вибopюючи для ньoго звaння Геpоя

Viktor
10 Жовтня, 202510 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до Щeмлива іcторія подpужжя Баpaніцьких: розвідник Фeлікс загинув під Чаcовим Яpом, а дpужина пoмерла, вибopюючи для ньoго звaння Геpоя

Фелікс Бараніцький — розвідник батальйону “Артан”, який загинув у бою під Часовим Яром. Анжела – жінка, що померла, не дочекавшись присвоєння чоловікові звання Героя. У подружжя залишилися двоє дітей

Фелікс та Анжела Бараніцькі — подружжя з Чернівців, яке разом пройшло багато випробувань. Фелікс Бараніцький воював у складі батальйону спецпризначення ГУР МО “Артан”, у 2024 році військовий загинув під Часовим Яром. Після смерті чоловіка Анжела створила петицію про надання Феліксу звання “Героя України”. Але дочекатися присвоєння воїну почесного чину не встигла. Без батьків залишилися двоє малих дітей.

Від добровольця АТО до служби в батальйоні спецпризначення ГУР МО “Артан”

Фелікс Бараніцький народився 28 липня 1989 року у Чернівцях. Вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де навчався на факультеті міжнародних відносин. Саме там він познайомився з майбутньою дружиною Анжелою.

Упродовж 2015-2016 років Фелікс Бараніцький брав участь в АТО. Він міг залишитися вдома — був єдиним сином, мама тяжко хворіла. Як розповідала про чоловіка Анжела Бараніцька Суспільному Чернівці, жінка певний час думала, що Феліксу вручили повістку, але потім дізналася, що він сам звернувся у військкомат.

“Тоді було мені дивно, що він пішов служити, адже він один у сімʼї, мама – онкохвора. Він мені казав, що не хоче лишати маму, а тут узяв і пішов в АТО. Але для нього це було дуже важливо, тепер я це розумію”, — поділилася Анжела з виданням.

Фелікс на службі, фото: надане Анжелою Бараніцькою Суспільному Чернівці

Після повернення з АТО чоловік став підприємцем. А згодом у подружжя народився перший син — Яків. Але коли у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Фелікс знову пішов до війська 27 лютого — добровольцем. 

Йому не прийшла повістка, він просто зібрався і поїхав. Спочатку був інструктором у 184-му навчальному центрі на Яворівському полігоні, де навчав мобілізованих стрільби, маскування, тактики, роботи з технікою. Згодом Фелікс перевівся до батальйону спецпризначення ГУР МО “Артан”. Він розумів, що там зможе бути корисним — не лише як інструктор, а як розвідник.

Анжела Бараніцька поділилася з Суспільним Чернівці: “Мені було спокійніше, що чоловік там (на Яворівському полігоні), бо я якраз тоді завагітніла вдруге. Але він хотів робити більше, тому перевівся в ГУР, в бойову частину підрозділу “Артан”.

Оборона Бахмута і повернення “вишок Бойка”

У складі “Артану” Фелікс пройшов найгарячіші точки, зокрема обороняв Бахмут, де виконував завдання з розвідки та забезпечення безпечного відходу груп. Брав участь в операції з повернення “вишок Бойка” біля Криму — одна з найризикованіших морських спецоперацій, де українські розвідники діяли під обстрілами з моря і з повітря.

Згодом обороняв Куп’янськ і проводив низку диверсійних рейдів на тимчасово окупованих територіях.

Під час виконання бойового завдання поблизу Часового Яру 13 квітня 2024 року Фелікс загинув. Йому було 34 роки. Після вибуху воїн отримав смертельне поранення і втратив свідомість. Побратим, який був поруч, намагався дотягнути його до укриття, але через щільні обстріли евакуація стала неможливою. Десять днів Фелікса вважали зниклим безвісти.

Могила загиблого військового з Чернівців Фелікса Бараніцького, фото: Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина

Коли тіло вдалося повернути, Анжела впізнала чоловіка за татуюваннями. Його поховали на кладовищі на вулиці Зеленій у Чернівцях — поруч із батьками.

“Я не можу підвести Фелікса, бо нас він не підвів”

Після смерті чоловіка Анжела Бараніцька створила петицію про надання йому звання Героя України (посмертно). Ініціатива зібрала понад 25 тисяч голосів — тисячі людей, які ніколи не знали Фелікса особисто, підтримали його пам’ять.

“Я не можу підвести Фелікса, бо нас він не підвів”, — говорила Анжела.

На жаль, 7 жовтня жінка раптово померла. Вона працювала методисткою відділу моніторингу навчання та комунікацій Чернівецького центру підвищення кваліфікації. Сиротами лишилися двоє малолітніх хлопчиків.

Анжела Бараніцька, фото: Суспільне Чернівці

У Чернівецькому ліцеї № 22, де в другому класі навчається син Анжели Яків, висловили співчуття родині: “Пішла з життя молода мама — ніжне, любляче серце, що жило для своїх дітей, зігрівало турботою та добром. Згасла материнська зоря, але її світло ще довго світитиме в спогадах, у дитячій усмішці, у кожному подиху любові, що вона залишила після себе”.

Джерело: Espreso

Навігація записів

Нобелівська премія миру-2025 дісталася не Трампу: хто став лaуреатом
Вeрховна Рaда без вoди, а в урядовий квaртал привезли бiотуалети. Фото

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Не переживай, у мене не може бути дітей. Я така сама, як і ти, я теж нікому не потрібна, – говорила Інна. – Ми просто створені один для одного
  • Дитино, ви ще молоді і не розумієте ціни грошам, — відмахнулася свекруха. — Витрачаєте кошти на дурниці, а могли б швидше борг за квартиру віддати. Марина переглянулася з Павлом, але він лише ледь помітно стенув плечима, мовляв, «ну ти ж знаєш мою маму, вона хоче як краще». Саме це «як краще» стало головною темою наступних кількох тижнів. Кожного разу, коли Марина поверталася з роботи, вона знаходила вдома якісь зміни. То на підвіконні з’являлися старі горщики з геранню, то у ванній висів «правильний» килимок, бо той, що купила Марина, на думку свекрухи, був занадто тонким. Найбільше Марину зачіпало те, що Ганна Степанівна мала ключі, які Павло дав їй «про всяк випадок». — Павле, мені неприємно, що твоя мама приходить сюди, коли нас немає, і переставляє мої речі, — сказала Марина одного вечора. — Марино, вона просто хоче допомогти, вона ж бачить, як ми втомлюємося на роботі
  • – Що твоя нова посада – це серйозний стрибок. Вона тебе, до речі, хвалила. Сказала: “Кирило Сергійович дуже добре справляється”. – Ганна зробила паузу, оперлась руками об стільницю. – А я сиділа і посміхалася. Кивала. А всередині мене, Кирило, все переверталося. – Ганно, я можу пояснити… – Що саме? Що ти рік мене обманюєш?
  • – Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я саркастично
  • Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби він живе не власним життям, а чиїмось чужим сценарієм. Його дратувало все. Абсолютно все. Здавалося, ще трохи і він просто вибухне від цих нескінченних турбот, порад і запитань.
  • Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв посеред кухні, дивлячись на гору брудного посуду так, ніби це були руїни його власного життя.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes