Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • П’янuй працівник TЦК влаштував у Тeрнополі масштабну авaрію та пoгоню з поліцією

П’янuй працівник TЦК влаштував у Тeрнополі масштабну авaрію та пoгоню з поліцією

Viktor
17 Вересня, 202517 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до П’янuй працівник TЦК влаштував у Тeрнополі масштабну авaрію та пoгоню з поліцією

Правопорушник за день здійснив декілька ДТП

У Тернополі 31-річний працівник територіального центру комплектування врізався в автомобілі поліцейських. Він перебував у стані алкогольного сп’яніння. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Головне управління Нацполіції в Тернопільській області.

Патрульні отримали інформацію, що водій автомобіля Skoda, який їхав із міста Збараж до Тернополя, відмовився виконувати вимогу про зупинку. «Поліцейські затримали порушника та доставили його до Тернопільського районного управління поліції для з’ясування обставин. Ним виявився 31-річний працівник ТЦК та СП одного з районів області», – йдеться в повідомленні.

Згодом з’ясувалося, що правопорушник вчинив ще дві ДТП за кілька годин до інциденту. Тепер чоловіка можуть притягнути до адмінвідповідальності за:

  • ст. 122 (перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших ПДР);
  • ст. 124 (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів);
  • ст. 122-4 (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди);
  • ст. 130 (керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння).

Вирішується питання про затримання правопорушника та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 342 (опір працівникові правоохоронного органу) Кримінального кодексу України.

https://twitter.com/i/status/1968374528242782348
За словами пресслужби ТЦК, призначено службове розслідування. На момент ДТП військовослужбовець перебував у щорічній відпустці. Військову службу у ЗСУ проходить з жовтня 2020 року. «Керівництво ТЦК засуджує будь-які протиправні дії, незалежно від статусу чи заслуг військовослужбовця, і водночас наголошує, що остаточну правову оцінку надаватимуть уповноважені органи», – йдеться в заяві.

Джерело

Навігація записів

ЄC почав готувати механізм передачі Україні більшої частини заморожених активів Росії – Finаncial Timеs
Коpоль Чаpльз III під час бaнкетної пpоцесії зpoбив заяву про Укpаїну. Як відpеагував Тpамп? Відео

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes