Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Повнuй рoзгрoм. Як ЗСУ звільнuли острiв Змiїний, відправuвши окупaційний гaрнізон слідoм за рoсійськuм військoвuм корaблем

Повнuй рoзгрoм. Як ЗСУ звільнuли острiв Змiїний, відправuвши окупaційний гaрнізон слідoм за рoсійськuм військoвuм корaблем

admin
30 Червня, 202230 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до Повнuй рoзгрoм. Як ЗСУ звільнuли острiв Змiїний, відправuвши окупaційний гaрнізон слідoм за рoсійськuм військoвuм корaблем

30 червня Збройні сили України внаслідок серії потужних ударів розгромили гарнізон окупантів на Зміїному, змусивши їх терміново тікати — буквально «вирушити слідом за російським військовим кораблем» Москва, який почав захоплення острова чотири місяці тому і згодом був потоплений.

Намагаючись виправдати велику поразку, Міноборони РФ назвало втечу своїх військових кроком доброї волі. «Тим самим світовій спільноті продемонстровано, що Російська Федерація не перешкоджає зусиллям ООН для організації гуманітарного коридору з вивезення сільськогосподарської продукції з території України», — збрехало російське відомство в офіційній заяві.

В Офісі президента України назвали заяву МО РФ фейком. «На Росії говорять про нібито виведення військ з острова Зміїний і представляють це як жест доброї волі. Мовляв, росія у такий спосіб не заважає гуманітарним коридорам для вивезення українського зерна. Але все це — суцільний фейк», — наголосив голова ОПУ Андрій Єрмак.

А Головнокомандувач ЗС України Валерій Залужний опублікував відео ударів українських військових по Зміїному, після яких окупаційні війська РФ були змушені втекти. Він наголосив на важливій ролі САУ Богдана у звільненні острова.

Точно не відомо, який саме окупаційний контингент був на Зміїному, яких втрат він зазнав, а також скільки особового складу та техніки РФ вдалося врятувати.

НВ розповідає про стратегічне значення острова Зміїний та наводить хронологію його захоплення та звільнення.

Контроль над північно-західною частиною Чорного моря

У XIX столітті острів Зміїний входив до складу Російської імперії, потім став територією Румунії, а у 1948 році був переданий Радянському Союзу, який використовував його як радіолокаційну базу. Після розпаду Радянського Союзу острів відійшов до України, хоча Румунія теж на нього претендувала. У 2009 році Міжнародний суд ООН окреслив територіальні кордони острова, віддавши Румунії майже 80% Чорноморського континентального шельфу поблизу острова, а Україні — решту 20%. У цій частині Чорного моря є значні запаси нафти та газу.

Площа Зміїного острова лише 0,2 квадратних кілометра, проте він має стратегічне значення для контролю над західною частиною Чорного моря.

Джерело: НВ

Навігація записів

Зa п’ять мicяцiв Пoльщa пoвнicтю вiдгopoдuлacь вiд cyciдiв-бiлopyciв 5-тu мeтpoвuм пapкaнoм. Відео
Рociйcькa пpoпaгaндucткa Ольгa Скaбeєвa poзпoвiлa пpo 1000 збuтux Бaйpaктapiв

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Віра проплакала весь день. Жінці подзвонила подруга, і сказала, що бачила її чоловіка з іншою. Раптом у двері подзвонили. Віра пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Привіт! Я до тебе за сіллю заскочила, але бачу ти занедужала, вибач, що потурбувала, – сказала Ольга Іванівна. – Я не занедужала, – сказала Віра, – все добре, просто мій чоловік знайшов собі іншу. І Віра розповіла все сусідці. – Я знаю, що з цим робити, – раптом сказала Ольга Іванівна
  • — Наталю, тут така справа… — голос Кирила в телефонній трубці звучав напружено.
  • У ресторані? — здивовано перепитала свекруха. — Але ж це так дорого і абсолютно не по-домашньому! Я вже і м’ясо купила, і рецепт нового салату знайшла… Я могла б наготувати всього найкращого, зекономили б гроші на щось корисне. Навіщо годувати чужих людей, коли вдома є своя кухня? — Мамо, ми хочемо, щоб ви цього дня просто відпочили і розділили з нами радість, — м’яко сказав Павло, який тепер частіше брав ініціативу в розмовах. — Ми хочемо побути з вами, поговорити, а не дивитися, як ви весь вечір бігаєте від кухні до столу, подаєте гаряче і миєте тарілки. Ми хочемо бачити вашу усмішку, а не втому. На тому кінці дроту виникла пауза. Довга, майже нескінченна. Було чути тільки рівномірне дихання. — Ну що ж… якщо ви так вирішили… я прийду, — тихо відповіла вона. Вечір у ресторані почався з напруги. Марія Степанівна прийшла в гарній синій сукні, яку не одягала роками. Вона зробила зачіску, але очі її залишалися настороженими. Вона сіла на краєчок стільця, оцінюючи сервіровку, колір серветок та якість води в келихах
  • Я якось не витримала, зайшла під приводом, що хочу їй тиск виміряти. Заходжу, а там така картина: сидить це вовченя за столом, пальцем по жовтій сторінці водить і по складах, з затримками, з червоним від напруги обличчям, читає. А Людмила Василівна сидить навпроти, в’яже шкарпетку з грубої овечої вовни і виправляє його, якщо він помиляється. Суворо, але без крику.
  • Запросила кавалера на вечерю. Він прийшов з порожніми руками і розкритикував мій борщ: «Мама нарізає капусту тонше»… Перший тривожний сигнал у голові задзвенів, як дзвін у церковне свято.
  • — Мамо, це буквально на два місяці, — Юля, її єдина донька, виглядала втомленою і трохи винуватою. — Вадим каже, що орендодавець підняв ціну, а нам треба трохи підтягнути хвости по кредиту. Ми пересидимо у тебе, заощадимо, і до весни з’їдемо. Ти ж не проти?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes