Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Повeрнувся з Італії, щоб зaхищати рідну землю: під Покровськом загuнув вoїн зі Львівщини. Фото

Повeрнувся з Італії, щоб зaхищати рідну землю: під Покровськом загuнув вoїн зі Львівщини. Фото

Viktor
26 Жовтня, 202526 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до Повeрнувся з Італії, щоб зaхищати рідну землю: під Покровськом загuнув вoїн зі Львівщини. Фото

У бою за Україну загинув захисник зі Львівщини Павло Бобко. Життя воїна обірвалося під Покровськом ще у липні, його загибель підтвердили лише нещодавно.

Герой, якому навіки залишиться 33 роки, захищав рідну землю у 2014-му, коли ж Росія розпочала повномасштабне вторгнення – повернувся з Італії, де жив і працював, аби знову стати до лав українського війська. Про втрату повідомили у Золочівській міській раді та у місцевому виданні “Золочів.нет”.

Що відомо про Героя

На щиті повертається на малу батьківщину воїн з Золочівської громади Павло Бобко (“Турист”), що народився у 1992 році.

Повернувся з Італії, щоб захищати рідну землю: під Покровськом загинув воїн зі Львівщини. Фото

Як розповіли журналісти “Золочів.нет”, він захищав Україну з 2014 року у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, зокрема, брав участь у боях на Луганському напрямку. Згодом – поїхав працювати до Італії.

Та коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Павло повернувся в Україну, щоб знову захищати її зі зброєю в руках. Службу ніс на посаді старшого механіка-водія 1 відділення взводу спостереження розвідувальної роти 68 єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

“За 3,5 року на фронті пройшов найгарячіші напрямки. Двічі був поранений, але кожного разу повертався в стрій”, – кажуть у Золочівській міськраді.

7 червня цього року Павлові виповнилося 33 роки. А вже 17 липня зв’язок з ним обірвався: як стало відомо згодом, ворожий FPV-дрон під Покровськом атакував автомобіль, за кермом якого перебував молодий воїн. Упродовж тривалого часу Павло Бобко вважався зниклим безвісти. А 23 жовтня рідні отримали підтвердження його загибелі.

“Щирі співчуття родині, друзям та побратимам. Світла пам’ять нашому Героєві Павлу, який віддав своє життя за свободу рідної землі. Дякуємо за мужність! Парастас відбудеться 28 жовтня 2025 року, о 19 год. у рідному домі в селі Підлипці. Чин похорону — 29 жовтня 2025 року, об 11 год. у Підлипцях“, – зазначили у Золочівській міській раді.

Повернувся з Італії, щоб захищати рідну землю: під Покровськом загинув воїн зі Львівщини. Фото

Джерело

Навігація записів

Ітaлія гoтує новий пaкет збpої для Укpaїни: що до нього увiйде. Деталі…
Пyтін похвалився крuлатою ракетою Буревісник “необмеженої” дальності з ядерною енергетичною установкою

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він
  • Біля виходу чекав він — великий, пухнастий, трохи кумедний. Одне вухо стирчить, друге звисає. Наче м’яку іграшку зібрали не за інструкцією.
  • Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?
  • — Поки я жива, хочу жити у квартирі, де народилася і виросла! Ви молоді, можете й самі собі на житло заробити. Мати ніби не розуміла, що заробити на квартиру в наш час не так-то просто. Особливо маючи маленьку дитину на руках і тільки одного дорослого, що працює в сім’ї.
  • – Віка, я ось що хотів сказати. Ти могла б квартиру і в кращому стані нам залишити. Ми приїхали – пил скрізь, посуд брудний у раковині, плита у жиру. Неприємно, чесно кажучи, – незворушно заявив вітчим
  • – Ану – пішли геть! – несподівано скомандував завжди тихий тато. Дорослі дочки постали перед ним зовсім в іншому світлі – зовсім несприятливому
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes