Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пepшi пiшлu! Жуpнaлicтiв “Извecтий” зaтpuмaлu в Еcтoнiї. 30-piчну жiнку тa 40-piчного чoлoвiка зняли з пoтяга тa дocтaвuлu дo пoлiцiї

Пepшi пiшлu! Жуpнaлicтiв “Извecтий” зaтpuмaлu в Еcтoнiї. 30-piчну жiнку тa 40-piчного чoлoвiка зняли з пoтяга тa дocтaвuлu дo пoлiцiї

admin
13 Серпня, 202213 Серпня, 2022 Коментарі Вимкнено до Пepшi пiшлu! Жуpнaлicтiв “Извecтий” зaтpuмaлu в Еcтoнiї. 30-piчну жiнку тa 40-piчного чoлoвiка зняли з пoтяга тa дocтaвuлu дo пoлiцiї

Знімальну групу російського пропагандистського видання «Известия» зняли з поїзда, що прямував з Нарви до Таллінна, і затримали в Естонії.

Як повідомляється, журналісти Ксенія Солдатова та оператор Дмитрий Тімофєєв «відвідували країну як туристи», але «не змогли проігнорувати останні події, які відбувалися в Естонії».

«Однак журналісти не змогли проігнорувати останні події, які відбувалися в Естонії. Вони вирішили підготувати матеріали про обмеження видачі віз росіянам та позбавлення танка Т-34 статусу пам’ятника», – йдеться у повідомленні у телеграм-каналі «Известий».

У журналістів забрали мобільні телефони. Згодом до Солдатової та Тимофєєва до дільниці вже приїхали представники міграційних служб.

Як пише «Європейська правда» з посиланням на сайт Postimees, двоє громадян Росії, 30-річна жінка та 40-річний чоловік, в’їхали до Естонії через нарвський прикордонний пункт у п’ятницю близько полудня. Вони пред’явили на кордоні шенгенські візи, видані Італією та Фінляндією, і заявили, що перебувають у туристичній поїздці.

«Після цього чоловік і жінка вирушили до нарвського танка та почали вести там пропагандистську роботу. Коли вони потім сіли в поїзд Нарва-Таллінн і поїхали у бік Таллінна, у Йихві до поїзда зайшов поліцейський патруль і відвіз чоловіка та жінку до відділення поліції для перевірки», – цитує видання керівника прикордонного бюро Ідаської префектури Урмаса Елмі.

Глава прикордонного бюро наголосив, що не можна працювати під час поїздок з туристичними цілями, це порушення візового режиму: «Тому Департамент поліції і прикордонної охорони анулює їхні візи, їм видано заборону на в’їзд до Естонії, і вони були вислані до Росії».

Нагадаємо, уряд Естонії ухвалив рішення закрити кордони для громадян РФ із шенгенськими візами, виданими республікою.

Навігація записів

Киянкa здaвaла роcійським спeцслужбам пoзиції війcькoвих (фото)
Прaвоoхоронці викрили мешканця Хмeльницького, який продaвав військову амуніцію, мaшини та інші речі пeршої необхідності, завезені в Україну як гумaнітарну дoпомогу.

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
  • – Скоро дійде до того, що вона у нас гроші почне брати без дозволу! – обурювалася вона. – Ось дивися, всю шафу перевернула. У мене тут завжди ідеальний порядок. А зараз не зрозуміло, де що лежить. Ось що вона тут шукала, скажи мені, будь ласка?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes