А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

Коментарі Вимкнено до А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

Я вважаю, що мені неймовірно пощастило: я встигла вийти на пенсію ще в п’ятдесят п’ять. Щоправда, до шістдесяти ще трохи…

— Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

Коментарі Вимкнено до — Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

Людмила не любила згадувати те літо. Не тому, що було зовсім страшно — у дев’яносто четвертому багатьом було гірше. Просто…

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

“У шлюбі я вже понад 6 років. У нас з чоловіком уже є двоє дітей і живемо ми непогано. Єдина…

Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві. І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.

Коментарі Вимкнено до Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві. І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.

Батьки самі винні, що відразу не взяли кредит і не купили Ромі цю приставку, коли хлопчик приніс п’ятірку за рік…

– Соромно перед людьми, що скажуть? На старості років дітей надумала народжувати

Коментарі Вимкнено до – Соромно перед людьми, що скажуть? На старості років дітей надумала народжувати

Вранці мама прибігла посидіти з онуком рано. Я дуже поспішала, але помітила круги під очима і блідість на її обличчі….

Друзі, сьогодні ми святкуємо не тільки чверть століття нашого шлюбу. Ми святкуємо диво. Через кілька місяців нас стане троє. Марія чекала на аплодисменти. Вона чекала, що хтось підійде і обійме її. Але замість цього вона почула тихий стукіт виделки об тарілку. Це Ганна Степанівна повільно опустила руку. — Ви з глузду з’їхали? — голос матері пролунав на весь зал, холодний і гострий. — Тобі сорок п’ять, Маріє. Тобі про вічне думати час, про здоров’я, а ти вирішила в дитсадок гратися? Хто цю дитину на ноги ставити буде? Андрій? Чи ти в свої шістдесят будеш на батьківських зборах серед двадцятирічних сидіти як бабця? — Мамо, це наше рішення, — спробувала вставити Марія, відчуваючи, як обличчя починає палати. — Це не рішення, це егоїзм! — втрутилася дружина брата Андрія, Світлана. Вона завжди заздрила їхнім статкам. — Ви про дитину подумали? Які ризики в такому віці? Ви хочете народити і покинути його сиротою в підлітковому віці? Це просто безвідповідально

Коментарі Вимкнено до Друзі, сьогодні ми святкуємо не тільки чверть століття нашого шлюбу. Ми святкуємо диво. Через кілька місяців нас стане троє. Марія чекала на аплодисменти. Вона чекала, що хтось підійде і обійме її. Але замість цього вона почула тихий стукіт виделки об тарілку. Це Ганна Степанівна повільно опустила руку. — Ви з глузду з’їхали? — голос матері пролунав на весь зал, холодний і гострий. — Тобі сорок п’ять, Маріє. Тобі про вічне думати час, про здоров’я, а ти вирішила в дитсадок гратися? Хто цю дитину на ноги ставити буде? Андрій? Чи ти в свої шістдесят будеш на батьківських зборах серед двадцятирічних сидіти як бабця? — Мамо, це наше рішення, — спробувала вставити Марія, відчуваючи, як обличчя починає палати. — Це не рішення, це егоїзм! — втрутилася дружина брата Андрія, Світлана. Вона завжди заздрила їхнім статкам. — Ви про дитину подумали? Які ризики в такому віці? Ви хочете народити і покинути його сиротою в підлітковому віці? Це просто безвідповідально

Ми звикли думати, що сорок п’ять — це час, коли жінка має заспокоїтися, виростити розсаду на підвіконні й тихо чекати…

Я знаю, що ти мене заблокувала. Але я маю сказати: ти пошкодуєш про це. Усе, що я робив – заради нас. Заради сім’ї

Коментарі Вимкнено до Я знаю, що ти мене заблокувала. Але я маю сказати: ти пошкодуєш про це. Усе, що я робив – заради нас. Заради сім’ї

 Чому підлога не вимита? А де вечеря? – Гліб кинув портфель на диван і оглянув кімнату. – Ти взагалі перестала…

— Розумію, що прохання незвичне, — продовжила Віра Олексіївна, помітивши розгубленість невістки. — Але родина має допомагати одне одному в складні часи. Настуся в скрутному становищі, діти потерпають від тісноти, а у вас є можливість подати руку допомоги. — Але чому саме я маю виїжджати? — запитала Оля. — Це ж мій дім.— Люба, ти ж доросла жінка, тобі легше пристосуватись до нових умов, — пояснила свекруха. — А дітям потрібна стабільність, знайоме оточення. До того ж ти весь день на роботі, додому тільки ввечері приходиш. А Насті з малими дім потрібен на цілий день.

Коментарі Вимкнено до — Розумію, що прохання незвичне, — продовжила Віра Олексіївна, помітивши розгубленість невістки. — Але родина має допомагати одне одному в складні часи. Настуся в скрутному становищі, діти потерпають від тісноти, а у вас є можливість подати руку допомоги. — Але чому саме я маю виїжджати? — запитала Оля. — Це ж мій дім.— Люба, ти ж доросла жінка, тобі легше пристосуватись до нових умов, — пояснила свекруха. — А дітям потрібна стабільність, знайоме оточення. До того ж ти весь день на роботі, додому тільки ввечері приходиш. А Насті з малими дім потрібен на цілий день.

Оля переодяглася в домашній одяг, приготувала легку вечерю й вмостилася на дивані з книжкою. Вечори були єдиним особистим часом, коли…

Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.

Коментарі Вимкнено до Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.

Лідії 56 років. 6 років тому вона поховала свого  чоловіка Михайла. Жили вони з чоловіком добре. Михайло завжди в усьому…