– Мамо, – сказала я, – це ж бабуся писала. Вона написала кому що. Ось моє ім’я. Ось адреса. – Не твоя справа! – Мама зробила крок до мене і потяглася до аркуша. – Бабуся багато чого писала! Я вас обох ростила, а ви мені за ці квартири мізки готові виклювати
Бабуся подарувала мені брошку з бірюзою, маленьку, потемнілу, з емаллю, що облупилася, по краю. Приколола до моєї шкільної форми й сказала: – Це з твоєї квартири, Єво. Запам’ятай. Я тоді не зрозуміла нічого, звісно. Яка квартира, мені б уроки зробити та на гурток встигнути. А бабуся з дідусем тоді розміняли свою трикімнатну квартиру, гарну, простору, … Read more
