– Ти чула новину? – прошепотіла Клавдія, нахилившись до огорожі. – У Поліни Степанівни донька, Настя, малюка привела!

Коментарі Вимкнено до – Ти чула новину? – прошепотіла Клавдія, нахилившись до огорожі. – У Поліни Степанівни донька, Настя, малюка привела!

– Ти чула новину? – прошепотіла Клавдія, нахилившись до огорожі. – У Поліни Степанівни донька, Настя, малюка привела! – Та…

— Допомогла, щоб потім все життя з відсотками нам їх віддавати… — почала заводитися дівчина. — І не забувай, що я сама заробляю і на свій ювілей маю право! Пізніше обговоримо, давайте пити чай! За столом панувала напружена атмосфера. Гості ж явно не отримали того, чого очікували. Але Таня не збиралася більше поступатися. Це був її день, її правила.

Коментарі Вимкнено до — Допомогла, щоб потім все життя з відсотками нам їх віддавати… — почала заводитися дівчина. — І не забувай, що я сама заробляю і на свій ювілей маю право! Пізніше обговоримо, давайте пити чай! За столом панувала напружена атмосфера. Гості ж явно не отримали того, чого очікували. Але Таня не збиралася більше поступатися. Це був її день, її правила.

— Мамо, будь ласка, їдьте! Це свято тільки моєї дружини. — Ти серйозно, синку? Твоя дружина налаштовує тебе проти нас?…

– Ти мені, Валю, голову не мороч! На широку ногу гуляєте, а братові рідному у шматку хліба відмовляєш? – Дмитро Сергійович важко опустився на стілець у кухні. – Весілля вони затіяли! Племінниця і на таксі до РАЦСу доїде, не розвалиться

Коментарі Вимкнено до – Ти мені, Валю, голову не мороч! На широку ногу гуляєте, а братові рідному у шматку хліба відмовляєш? – Дмитро Сергійович важко опустився на стілець у кухні. – Весілля вони затіяли! Племінниця і на таксі до РАЦСу доїде, не розвалиться

– Ти мені, Валю, голову не мороч! На широку ногу гуляєте, а братові рідному у шматку хліба відмовляєш? – Дмитро…

– Ну куди ти поділася, кульгава?…Він пішов на звук, переступаючи через обгорілі колоди. – Мати Божа!.. Степан сів на землю. Ноги підкосилися не від старості – від побаченого.– Ти… що це? Ти їм, значить…, – він не міг підібрати слів.– Та не може бути…

Коментарі Вимкнено до – Ну куди ти поділася, кульгава?…Він пішов на звук, переступаючи через обгорілі колоди. – Мати Божа!.. Степан сів на землю. Ноги підкосилися не від старості – від побаченого.– Ти… що це? Ти їм, значить…, – він не міг підібрати слів.– Та не може бути…

Степан останні три роки жив так, ніби його вже не було. Після того, як його Нінка пішла із життя, а…

Чоловік поговорив по мобільному, поклав його і повідомив:

Коментарі Вимкнено до Чоловік поговорив по мобільному, поклав його і повідомив:

Чоловік поговорив по мобільному, поклав його і повідомив: — Елла, я дав добро. Дзвонив мій брат Валентин, до мами з…

Знаєш, Олено, я за сина боялася. Він у мене як той транзистор — перегорів колись і не хотів світитися. Дивлюся я на тебе… Ти жінка тепла. Велика, добра, справжня. У нас в роду всі жінки були міцні, на таких земля тримається. А худорляві — то для вітру. Ти мені головне скажи: ти мого сина не образиш? Бо він хоч і дорослий, а в душі все той же хлопчик з розбитим серцем. Олена розплакалася прямо за столом. Марія Степанівна підійшла, обняла її за масивні плечі й прошепотіла: — Ну, ну… Годі сирість розводити. Давай краще розказуй, як ти ті котлети робиш, Андрій казав, що вони у тебе хмаринки нагадують. Це було благословення. Андрій дивував Олену щодня

Коментарі Вимкнено до Знаєш, Олено, я за сина боялася. Він у мене як той транзистор — перегорів колись і не хотів світитися. Дивлюся я на тебе… Ти жінка тепла. Велика, добра, справжня. У нас в роду всі жінки були міцні, на таких земля тримається. А худорляві — то для вітру. Ти мені головне скажи: ти мого сина не образиш? Бо він хоч і дорослий, а в душі все той же хлопчик з розбитим серцем. Олена розплакалася прямо за столом. Марія Степанівна підійшла, обняла її за масивні плечі й прошепотіла: — Ну, ну… Годі сирість розводити. Давай краще розказуй, як ти ті котлети робиш, Андрій казав, що вони у тебе хмаринки нагадують. Це було благословення. Андрій дивував Олену щодня

«Я більше ніколи не дозволю жодному чоловіку зіпсувати мені настрій, не те що життя», — саме цю фразу Олена повторювала…

– Дядю Митю, крутиться, з водою крутиться! І пере по-справжньому! – із захопленням закричала Надя. – Що тут у вас діється? – нечутно повернулася бабуся. – Все добре, – Дмитро сховав за спину іграшку. – Все добре, бабусю! – Надя заворожено подивилася на нього, а він їй підморгнув. – Ну, гаразд, я все зрозумів, поїхав я, тітко Таню.

Коментарі Вимкнено до – Дядю Митю, крутиться, з водою крутиться! І пере по-справжньому! – із захопленням закричала Надя. – Що тут у вас діється? – нечутно повернулася бабуся. – Все добре, – Дмитро сховав за спину іграшку. – Все добре, бабусю! – Надя заворожено подивилася на нього, а він їй підморгнув. – Ну, гаразд, я все зрозумів, поїхав я, тітко Таню.

– Миколо, ти вдома? Чого не відчиняєш? – Дмитро ще раз постукав у знайомі з дитинства обшарпані дерев’яні двері. Тут…

Того дня Ірі виповнилося 25 років, але для неї це був звичайний день: прання, прибирання, приготування їжі. Сергій, тверезий, але незадоволений, як завжди, чіплявся до всіляких дрібниць. – Настя, швидко забирайся звідси, – різко крикнув він дочці, яка гралася в коридорі. – Вічно під ногами крутишся! – Що ти там копаєшся? Їсти ми будемо сьогодні? Прибити тебе хочеться вже, а не їсти! – вичитував він Іру.

Коментарі Вимкнено до Того дня Ірі виповнилося 25 років, але для неї це був звичайний день: прання, прибирання, приготування їжі. Сергій, тверезий, але незадоволений, як завжди, чіплявся до всіляких дрібниць. – Настя, швидко забирайся звідси, – різко крикнув він дочці, яка гралася в коридорі. – Вічно під ногами крутишся! – Що ти там копаєшся? Їсти ми будемо сьогодні? Прибити тебе хочеться вже, а не їсти! – вичитував він Іру.

– Тільки б він не побачив, що я виношу речі! Тільки б не помітив, – Ірина, з побоюванням озираючись, поспішно…

— Паша, якщо тобі це все так треба — ти й метушися. А я нікого до себе в гості не запрошувала. У мене, між іншим, вихідний. Я планувала лежати і нічого не робити пів дня. — Ти що, Аліно, зустрінеш їх так? Він обвів рукою кімнату, де на кріслі висіли джинси, які сьогодні планово відправилися б в пральну машинку, а на підлозі валялися іграшки кота. — Саме так. Добре, що ти мене одразу зрозумів.

Коментарі Вимкнено до — Паша, якщо тобі це все так треба — ти й метушися. А я нікого до себе в гості не запрошувала. У мене, між іншим, вихідний. Я планувала лежати і нічого не робити пів дня. — Ти що, Аліно, зустрінеш їх так? Він обвів рукою кімнату, де на кріслі висіли джинси, які сьогодні планово відправилися б в пральну машинку, а на підлозі валялися іграшки кота. — Саме так. Добре, що ти мене одразу зрозумів.

У мого чоловіка, Павла, є старша сестра Галина. Галя — це, безперечно, людина-свято. Вона любить галасливі компанії, великі застілля  з…

— Сергій, тут півтора кілограма м’яса було! Вона що, змогла за раз стільки з’їсти? І сир дорогий, який я на ювілей мамі берегла, теж «від стресу» допомагає? — Ти дріб’язкова стала, Оля. Сергій нарешті зволив повернути голову. Його обличчя було ображеним, як у дитини, у якої відібрали цукерку. — У сестри життя руйнується, чоловік-тиран вигнав, а ти шматок сиру шкодуєш. Все-таки рідна кров. Ольга повільно закрила холодильник. У грудях розливався знайомий тягар, а на шиї виступили червоні плями — вірна ознака стрибка тиску…

Коментарі Вимкнено до — Сергій, тут півтора кілограма м’яса було! Вона що, змогла за раз стільки з’їсти? І сир дорогий, який я на ювілей мамі берегла, теж «від стресу» допомагає? — Ти дріб’язкова стала, Оля. Сергій нарешті зволив повернути голову. Його обличчя було ображеним, як у дитини, у якої відібрали цукерку. — У сестри життя руйнується, чоловік-тиран вигнав, а ти шматок сиру шкодуєш. Все-таки рідна кров. Ольга повільно закрила холодильник. У грудях розливався знайомий тягар, а на шиї виступили червоні плями — вірна ознака стрибка тиску…

— Сергію, а чому у нас в холодильнику порожньо? Я ж позавчора три пакети з магазинів принесла. Там однієї буженини…