– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

Коментарі Вимкнено до – Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки…

Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі зараз піду!!! — закричала Віка.

Коментарі Вимкнено до Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі зараз піду!!! — закричала Віка.

— Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі…

– 3200 грн. на ліки? Мені ж доведеться до кінця місяця голодній сидіти! – я пішла з аптеки ні з чим і в сльозах! Де ж 74-річна пенсіонерка такі гроші візьме. Та і сиділа біля свого під’їзду й плакала. І тут до мене підійшла сусідка, вона взяла рецепт і зареготала… Я нічого не зрозуміла. А тоді вона пояснила. Люди добрі, це не вкладається в голові! Як так можна з нещасними пенсіонерами?

Коментарі Вимкнено до – 3200 грн. на ліки? Мені ж доведеться до кінця місяця голодній сидіти! – я пішла з аптеки ні з чим і в сльозах! Де ж 74-річна пенсіонерка такі гроші візьме. Та і сиділа біля свого під’їзду й плакала. І тут до мене підійшла сусідка, вона взяла рецепт і зареготала… Я нічого не зрозуміла. А тоді вона пояснила. Люди добрі, це не вкладається в голові! Як так можна з нещасними пенсіонерами?

От зараз мене всі пенсіонери зрозуміють. Хочу почути думку інших. Як зараз жити? Як хворіти? Бо я для себе зрозуміла,…

– Тут така ситуація, – син зніяковів. – Ну розповідай! Що там сталося? Третій рік Ліда жила одна в селі. Син жив у місті, але час від часу приїжджав. Якось Ліда поверталась ввечері з магазину і помітила біля хати машину. – Денис приїхав! – раділа та і побігла обійматися. – Привіт, мамо! Слухай, маю до тебе серйозну розмову! Я раніше тобі не казав, але я розписався минулого року. – Ого! Сину, і хто ж вона? – Її звати Марія, вона хороша людина, а це її син. – з машини вийшов хлопчик років 8. – А чому вона не приїхала з тобою?

Коментарі Вимкнено до – Тут така ситуація, – син зніяковів. – Ну розповідай! Що там сталося? Третій рік Ліда жила одна в селі. Син жив у місті, але час від часу приїжджав. Якось Ліда поверталась ввечері з магазину і помітила біля хати машину. – Денис приїхав! – раділа та і побігла обійматися. – Привіт, мамо! Слухай, маю до тебе серйозну розмову! Я раніше тобі не казав, але я розписався минулого року. – Ого! Сину, і хто ж вона? – Її звати Марія, вона хороша людина, а це її син. – з машини вийшов хлопчик років 8. – А чому вона не приїхала з тобою?

Минав третій рік як у Ліди не стало чоловіка. Вона жила одна у гарненькому селі. Сина мала, от тільки після навчання він…

Раніше вони втрьох жили на дві зарплати, а тепер залишилася лише одна, і то дуже невелика, – зарплата Ольги Миколаївни, і жити на неї треба було вдвох із молодшою дочкою – Вікою, яка ніяк не могла знайти собі роботи. Ось тоді, отримавши квитанції, мати й вирішила, що оплачувати їх має Дарина, бо вона має частку у їхній мікроскопічній квартирці. – Май на увазі, у мене грошей немає, значить, за квартплату будуть збиратися борги, – сказала Ольга Миколаївна дочці.

Коментарі Вимкнено до Раніше вони втрьох жили на дві зарплати, а тепер залишилася лише одна, і то дуже невелика, – зарплата Ольги Миколаївни, і жити на неї треба було вдвох із молодшою дочкою – Вікою, яка ніяк не могла знайти собі роботи. Ось тоді, отримавши квитанції, мати й вирішила, що оплачувати їх має Дарина, бо вона має частку у їхній мікроскопічній квартирці. – Май на увазі, у мене грошей немає, значить, за квартплату будуть збиратися борги, – сказала Ольга Миколаївна дочці.

Захар і Дарина не мали багатих родичів, які могли б подарувати їм на весілля квартиру або хоча б кімнату. Їм…

– Не така гарна? Після того, що я для нього зробила? – промайнуло в голові. – У день нашого весілля? Вона згадала, як прала його сорочки, готувала вечерю після зміни, терпіла його друзів з їхніми безглуздими жартами. А він… отак?

Коментарі Вимкнено до – Не така гарна? Після того, що я для нього зробила? – промайнуло в голові. – У день нашого весілля? Вона згадала, як прала його сорочки, готувала вечерю після зміни, терпіла його друзів з їхніми безглуздими жартами. А він… отак?

…Аня стояла біля дзеркала у своїй маленькій квартирі, поправляючи білу сукню, яку купила на розпродажі у центрі міста. Вона була…

– У хаті господиня бабуся. Але вже нічого не може. Тяжко їй. А мати… Вона давно нічого не робила. Раз на місяць у неї генеральне прибирання і все. Але це просто назва, а не прибирання. Тож можеш спитати у бабусі. А можеш і не питати, вона й так буде рада. Нам із батьком теж цей безлад набрид. Я тобі допоможу. Прикрутити щось, пофарбувати, винести. Все найважче.

Коментарі Вимкнено до – У хаті господиня бабуся. Але вже нічого не може. Тяжко їй. А мати… Вона давно нічого не робила. Раз на місяць у неї генеральне прибирання і все. Але це просто назва, а не прибирання. Тож можеш спитати у бабусі. А можеш і не питати, вона й так буде рада. Нам із батьком теж цей безлад набрид. Я тобі допоможу. Прикрутити щось, пофарбувати, винести. Все найважче.

Після весілля Павло та Валя стали жити у будинку батьків чоловіка. Свого житла нема, а жити десь треба. Мама Павла…

А потім була яма – щоранку Лариса запитувала себе, навіщо їй взагалі жити? Вона схудла на десять кілограмів, припинила фарбуватись, а дзеркала в будинку завісила простирадлами. Їй здавалося, що на чолі у неї величезними літерами написано: «Покинута».

Коментарі Вимкнено до А потім була яма – щоранку Лариса запитувала себе, навіщо їй взагалі жити? Вона схудла на десять кілограмів, припинила фарбуватись, а дзеркала в будинку завісила простирадлами. Їй здавалося, що на чолі у неї величезними літерами написано: «Покинута».

– Ох, дострибалася вона, – зітхнула мати. – Вадим цей… Лар, він же її ні в що не ставить.Виявляється, він…

Очі пса були такі сумні, ніби він ось-ось заплаче…

Коментарі Вимкнено до Очі пса були такі сумні, ніби він ось-ось заплаче…

Якось, перебуваючи на зміні, я випадково почув телефонну розмову колеги. Він роздратовано повторював: – Та заберіть його куди хочете, робіть…

Син Сергій поспішав машиною до вокзалу. Коли він приїхав, то вийшов із машини, а потім допоміг вийти своїй матері Надії. -Ну ось, дарма поспішали. Ще цілих 40 хвилин є. -Нічого, синку, я почекаю в залі очікування, а ти йди. Сергій обійняв маму та поїхав. А Надія пройшла до зали очікування, побачила одне вільне місце та попросила жінку прибрати її сумку з сидіння. Жінка невдоволено прибрала. Через 40 хвилин поїзд прибув, і Надія неквапливо пішла до свого вагона. Син жив у місті, а Надія у невеликому селищі. Їхати треба було до останньої станції, тож жінка сіла на місці біля вікна. Вона часто …

Коментарі Вимкнено до Син Сергій поспішав машиною до вокзалу. Коли він приїхав, то вийшов із машини, а потім допоміг вийти своїй матері Надії. -Ну ось, дарма поспішали. Ще цілих 40 хвилин є. -Нічого, синку, я почекаю в залі очікування, а ти йди. Сергій обійняв маму та поїхав. А Надія пройшла до зали очікування, побачила одне вільне місце та попросила жінку прибрати її сумку з сидіння. Жінка невдоволено прибрала. Через 40 хвилин поїзд прибув, і Надія неквапливо пішла до свого вагона. Син жив у місті, а Надія у невеликому селищі. Їхати треба було до останньої станції, тож жінка сіла на місці біля вікна. Вона часто …

Син Сергій поспішав машиною до вокзалу. Коли він приїхав, то вийшов із машини, а потім допоміг вийти своїй матері Надії….