Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися

– Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися

З Михайлом я побралась 20 років тому. Я тоді була зовсім молодою. Мені щойно виповнилось 19, навчалась в інституті. Він був старшим на десять років, із заможної родини, мав гарну роботу, квартиру, автівку. Тож вже через три місяці я охоче погодилась стати його дружиною.

Вже відразу після весілля Михайло закомандував:

 – Переведись на заочне відділення! І знай, що моя дружина не працюватиме!

 – Чого? Не заради грошей, а задля задоволення, розвитку. 

 – Розвивайся вдома, ти матимеш все необхідне!

Мені тоді подобалась його позиція, хотілося бути захищеною і мати все. Тож я зробила, як він хотів Стала чесною домогосподаркою. Мій обов’язок був мати гарний вигляд і завагітніти. Тож згодом я народила синочка. А потім ще одного. Усі ці роки мене все влаштовувало і жодних нарікань я не мала.

Ми прожили з Михайлом 20 років. Діти повиростали. Він купив їм по квартирі і оплатив навчання. А тоді якось прийшов додому і сказав:

 – Ми мусимо розлучитися. В мене є інша!

Такого я не чекала. Та це був лише початок. Далі він почав вимагати, аби я переїхала. Виявилось, що все наше майно так оформлене, що я й претендувати ні на що не можу. 

 – Дітей я утримуватиму, а ти вже якось сама!

 – Слухай, я заслуговую бодай на моральну компенсацію. Я ж заради тебе покинула навчання, не будувала кар‘єру. Плати мені хоч 8 тисяч на місяць на життя.

– Ще чого! Дякуй, що ти 20 років жила, як кіт в маслі. А тепер час попрацювати. Їдь на заробітки і все!

Так мені прикро стало. От тоді й кінець гарної казки. Не знаю, як далі жити. Грошей нема ні на одяг, ні на косметологів. Наче ще не стара, а вже наче й нікому не потрібна. Повернулась до мами, та в неї місця нема. Певно все ж доведеться їхати кудись і шукати щастя. Та найбільше мене ображає, що діти мої отримують вдосталь грошей від тата, але й не думають, що мені треба трохи допомогти. 

Пишу це, аби інші знали, що не варто погоджуватись на такі шлюби. Завжди слід мати запасний варіант. Згодні?

Навігація записів

-Так, знаю …. І тому спитаю тебе прямо: ти вважаєш це нормально, коли у чоловіка проблеми і проблеми з грошима, а його дружина з донькою беруть і їдуть на курорт? Це нормально, по-твоєму? Хороша дружина завжди чоловіка свого підтримує, а така вертихвостка без штанів останніх залишить! І питається чи потрібна тобі така дружина?
Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили

Related Articles

– У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм

Viktor
13 Травня, 202613 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм

— Не витягуєш що? Квартира моя, іпотеки у нас немає. Комуналка оплачена. Куди діваються твої сорок сім тисяч зарплати, Максиме? Чоловік нахмурився. Йому не подобалося, що розмова переходить до аналізу його надходжень та витрат. — Гроші мають властивість закінчуватися! Інфляція, бензин, обслуговування машини. Ти взагалі бачила ціни на памперси? — Я не вийду на роботу, Максиме, — відрізала вона. — Якщо тобі не вистачає грошей — шукай підробіток. А ще я помітила, що з картки зникають дивні суми.

Viktor
13 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Не витягуєш що? Квартира моя, іпотеки у нас немає. Комуналка оплачена. Куди діваються твої сорок сім тисяч зарплати, Максиме? Чоловік нахмурився. Йому не подобалося, що розмова переходить до аналізу його надходжень та витрат. — Гроші мають властивість закінчуватися! Інфляція, бензин, обслуговування машини. Ти взагалі бачила ціни на памперси? — Я не вийду на роботу, Максиме, — відрізала вона. — Якщо тобі не вистачає грошей — шукай підробіток. А ще я помітила, що з картки зникають дивні суми.

– Навіть зараз, на мій ювілей, діти вирішили, що мамі-заробітчанці, у якої, на їхню думку, «все є» – жоден подарунок не потрібний, навіщо витрачатися

Viktor
13 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Навіть зараз, на мій ювілей, діти вирішили, що мамі-заробітчанці, у якої, на їхню думку, «все є» – жоден подарунок не потрібний, навіщо витрачатися

Цікаве за сьогодні

  • – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм
  • — Не витягуєш що? Квартира моя, іпотеки у нас немає. Комуналка оплачена. Куди діваються твої сорок сім тисяч зарплати, Максиме? Чоловік нахмурився. Йому не подобалося, що розмова переходить до аналізу його надходжень та витрат. — Гроші мають властивість закінчуватися! Інфляція, бензин, обслуговування машини. Ти взагалі бачила ціни на памперси? — Я не вийду на роботу, Максиме, — відрізала вона. — Якщо тобі не вистачає грошей — шукай підробіток. А ще я помітила, що з картки зникають дивні суми.
  • – Навіть зараз, на мій ювілей, діти вирішили, що мамі-заробітчанці, у якої, на їхню думку, «все є» – жоден подарунок не потрібний, навіщо витрачатися
  • Навіщо ти це робиш? Навіщо рахуєш кожну копійку? Це ж рідні люди, Солю! Тобі що, шкода для близьких? Ми ж сім’я, у нас все спільне. – Спільне – це коли обидва знають, куди йдуть гроші. Чому я дізнаюся про ці «потреби» тільки тоді, коли на картці не вистачає на комуналку?
  • — Василю, не прикидайся дурнuком, прошу тебе. Це тобі зовсім не личить. Мені навіть смішно, чесно! Сьогодні мені дзвонила твоя Ліля й просила дати тобі розлучення. Терміново, до речі. От і зайнялося в неї в одному місці. Ось я й питаю — ти мене покидаєш чи ні? — Кому дзвонила? — оторопів Василь. — Мені. Кому ж іще? Василю, схаменися! Ну що з тобою? 
  • Через тиждень Дар’ї зателефонував нотаріус. Мама залишила заповіт. Квартира — двокімнатна, у старому районі на околиці міста — переходила до дочки. Дар’я приїхала, оформила документи, отримала ключі. Вона повернулася додому пізно ввечері. Павло сидів перед телевізором, гортаючи телефон. Дар’я присіла поруч: — Павло, мама залишила мені квартиру.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes